Патологічні зміни в скронево-нижньощелепному суглобі та його ендопротезування як ускладнення переломів виросткових відростків нижньої щелепи

Abstract

Травми виросткових відростків та пов’язані з цим патологічні стани в скронево-нижньощелепних суглобах натепер є предметом постійних дискусій і суперечних поглядів серед актуальних проблем хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії. Метою дослідження було порівняти різні стратегії лікування переломів виросткового відростку, як лікувальної хірургічної тактики, так і в якості профілактики внутрішніх порушень СНЩС шляхом проведення відкритої репозиції з верхньощелепною фіксацією, відкритої репозиції з внутрішньою фіксацією та ендоскопічної репозиції з внутрішньою фіксацією. Було проведений ретроспективний аналіз історій хвороби пацієнтів із переломами виросткового відростку нижньої щелепи. Виклад основного матеріалу дослідження. Закрита репозиція, згідно даних, особливо іноземних авторів, вважається стандартним лікуванням переломів виросткових відростків нижньої щелепи. Припущення, що закрита репозиція призведе до меншої кількості ускладнень, хоча естетика та функціональність будуть такими ж, як і лікування шляхом проведення відкритої репозиції з внутрішньою фіксацією, спонукало до його ретельного вивчення. Неінвазивний характер цього методу, як наслідок, за нашими спостереженнями, призводить до дуже незначного пошкодження лицевого нерву у 22% випадків. Незважаючи на численні дискусії, автори все ще не можуть дійти згоди щодо оптимального алгоритму лікування переломів даної нозології. У 11% випадків нами не знайдено помітної різниці між результатами відкритого чи закритого типу лікування. Проте в деяких інших дослідженнях закрите лікування вважається небажаним. Висновок з дослідження. Натепер ендоскопічна хірургія, безумовно, є гарною заміною класичних оперативних доступів при хірургічному лікування переломах виросткового відростка та унеможливлює наявність ускладнень щодо внутрішніх порушено скронево-нижньощелепного суглобу та його ендопротезування, також ускладнень, пов’язаних із традиційною відкритою технікою, таких як пошкодження лицьового нерву, утворення рубців, і ускладнень, пов’язаних проведенням відкритої репозиції з верхньощелепною фіксацією та відкритої репозиції з внутрішньою фіксацією. Injuries of condylar processes and related pathological conditions in the temporomandibular joints are currently the subject of constant discussions and conflicting views among the current problems of oral and maxillofacial surgery. The aim of the study was to compare different strategies for treating condylar fractures, both as curative surgical tactics and as prevention of internal disorders of the TMJ by performing open reposition with maxillary fixation, open reposition with internal fixation, and endoscopic reposition with internal fixation. A retrospective analysis of the medical histories of patients with fractures of the condylar process of the mandible was performed. Presentation of the main research material. Closed repositioning, according to data, especially from foreign authors, is considered a standard treatment for fractures of the condylar processes of the lower jaw. The assumption that closed reduction would result in fewer complications, although the aesthetics and functionality would be the same as treatment by open reduction with internal fixation, prompted its careful study. The non-invasive nature of this method, as a result, according to our observations, leads to very minor damage to the facial nerve in 22% of cases. Despite numerous discussions, the authors still cannot agree on the optimal treatment algorithm for fractures of this nosology. In 11% of cases, we found no significant difference between the results of open or closed treatment. However, in some other studies, closed treatment is considered undesirable. Research conclusion. Currently, endoscopic surgery is certainly a good substitute for classical operative approaches in the surgical treatment of condylar fractures and prevents the occurrence of complications related to the internal temporomandibular joint and its endoprosthetics, as well as complications associated with the traditional open technique, such as damage to the facial nerve, formation of scars and complications associated with open reposition with maxillary fixation and open reposition with internal fixation.