Ультраструктурная характеристика альтерации дентина зубов человека при физиологическом истирании эмали и кариесе

Abstract

У процесі вивчення в трансмісійному електронному мікроскопі вугільних реплік, отриманих із протравлених у хелатоутворюючому агенті поверхонь епоксидних шліфів зубів, установлене істотні розбіжності в характері альтерації дентину при фізіологічному стиранні емалі й контактному карієсі. У першому випадку дентинні канальці не піддаються мікропористій петрифікації, як це має місце при карієсі. Дистрофічні зміни в дентині в тому та іншому випадках призводять до повної втрати в ньому перитубулярного дентину, що заміщається міжтубулярною речовиною. При карієсі в зоні ураження відбувається розширення основного числа дентинних каналь- ців, що супроводжується їх повною й частковою мікропористою петрифікацією. Поряд із цим частина канальців зберігає свою пропускну здатність для “зубного ліквору”. Дана група дентинних канальців може бути віднесена до поняття “мертвих трактів’’; In the course of studying in transmission electron microscope of the coal replicas of teeth epoxide microsections surfaces received with stained in the chelating agent, essential difference in character of dentine alteration is established at enamel physiological attrition and contact caries. In the first case dentinal canaliculuses are not exposed to a microporous petrification as it takes place at caries. Dystrophic changes in a dentine in both cases lead to full loss in it peritubular dentine which is replaced with intertubular substance. At caries in a lesion zone there is an expansion of the basic number of the dentinal canaliculuses, accompanied by their full and partial microporous petrification. Along with it the part of canaliculuses keeps the throughput for “tooth liquor”. The given group of dentinal canaliculuses can be carried to concept of “dead tracts”.