Ретроспективна оцінка деяких клінічних, діагностичних та лікувальних особливостей зовнішнього генітального ендометріозу

Abstract

Актуальність проблеми. Ендометріоз сьогодні все частіше діагностується у жінок різних вікових груп. У репродуктивному віці його поширеність сягає 70% [П.Н. Веропотвелян, И.В. Гужевская, Н.П. Веропотвелян, 2012] та посідає 3 місце серед гінекологічних хвороб [Нацональний консенсус щодо ведення пацієнток із ендометріозом, 2015]. Основними клінічним скаргами у таких жінок є больовий синдром (іноді з інвалідізацією) [А.Л.Унанян, И.С. Сидорова и др..,2018] та непліддя (як первинне так і вторинне) [Ф.Р.Ишан – Ходжаева, 2018], що не тільки обмежує жінку в її повсякденному житті та ще й зменшує її репродуктивний потенціал. Тому проблема ендометріоїдної хвороби є актуальною та потребує детальнішого вивчення. Мета. Визначення клінічних та діагностичних особливостей, а також даних лікувальної тактики у жінок із ендометріозом. Методи досліджень. Проведено ретроспективне вивчення 61 історії хвороб з гістологічно підтвердженим діагнозом ендометріозу. Усім жінкам було виконане лапароскопічне втручання з приводу гінекологічної патології. Здійснена оцінка менструальної функції, репродуктивного анамнезу, клінічних даних, використаних діагностичних та лікувальних тактик. Результати досліджень. Середній вік жінок із зазначеною патологією склав 30,44±5,6 років, тобто всі жінки були репродуктивного віку. Маніфестація менархе відбулася у 13,04±1,07 років. Тривалість менструальної кровотечі варіює в діапазоні від 4,67±1,44 до 5,37±1,29 днів. Наявність больового синдрому під час менструації зазначена у 29 жінок, що становить 47,54% випадків. Вагітності були у 22 (36,6%) жінок. З приводу непліддя до гінекологічного відділення звернулися 20 (32,7%) жінок. У всіх випадках непліддя мало первинний ґенез. Проводилось визначення онкомаркеру яєчників СА 125. Даний онкомаркер визначений у 45 (73,77%) жінок із них його значення більше 35,0 Од/мл відмічено у 25 жінок та складало в середньому 72,56±34,8 Од/мл. Тобто даний показник позитивний лише у 55,5% жінок при наявності гістологічної верифікації. При ультразвуковому методі дослідження (УЗД) проведеному у 98,36% жінок встановлено ендометріоз у 35 (58,3%) випадків. Одній жінці виконано магнітно-резонансу томографію та виявлені ознаки ендометріозу. Таким чином, зважаючи, що в літературних даних [М. И. Ярмолинская, Е. И. Русина, А. Р. Хачатурян, М. С. Флорова, 2016] УЗД вважається високоспецифічним методом діагностики ендометріозу та виявляє вказану патологію від 75 до 85% випадків на відміну від даних нашого аналізу (лише у 58,3%), слід відмітити, що велике значення має обізнаність лікаря УЗД про описану нозологію. При проведенні лапароскопічного лікування виявлено ендометріоїдні гетеротопії у 81,96 % випадків, при чому серед них множинні гетеротопії відмічались у 33 (66%) випадків. У 18,04 % при гістологічному підтвердженні ендометріозу лапароскопічна візуалізація була відсутня. Злуковий процес органів малого тазу різного ступеня вираженості, який сприяє больовим відчуттям, діагностувався серед жінок з ендометріозом у 75,4% випадків. Консервативне протизапальне лікування перед оперативним втручанням отримувала 21 (34,4%) жінка, гормональну терапію отримували 20 (32,7%) жінок. Однак значного терапевтичного впливу виявлено не було. Висновки. Отримані в процесі проведення ретроспективного аналізу статистичні результати доводять актуальність подальшого вивчення описаної проблеми. Враховуючи високу поширеність даного захворювання серед жінок репродуктивного віку, невисоку інформативність маркерних ознак хвороби (СА 125 позитивний лише у 55,5%), виникає необхідність в пошуку нових неінвазивних методів дослідження на догоспітальному етапі. Для можливості використання УЗД для діагностики ендометріозу необхідно підвищення кваліфікації лікарів-діагностів стосовно вказаної патології. Лікувальна тактика ендометріозу також потребує вдосконалення та індивідуалізації в кожному окремому випадку.