Helicobacter pylori у дітей: сучасні аспекти діагностики і лікування у світлі останніх міжнародних рекомендацій

Abstract

Попри розвиток сучасної медичної науки, проблема Helicobacter pylori та хелікобактерпілорі-асоційованих захворювань залишається актуальною протягом останніх десятиліть. Сучасні дослідження сфокусовані на вивченні ролі Helicobacter pylori в етіології та патогенезі різноманітних захворювань та пошуку оптимальних схем ерадикаційної терапії. Питання діагностики і лікування Helicobacter pylori-інфекції в дитячому віці є найбільш дискутабельними на сучасному етапі. З огляду на це метою нашої роботи став аналітичний огляд та оцінка нових підходів до діагностики та лікування Helicobacter pylori, які оприлюднені в «Оновлених спільних рекомендаціях ESPGHAN/NASPGHAN для лікування інфекції Helicobacter pylori у дітей та підлітків (2023)». Незадовільні результати класичних схем ерадикаційної терапії, зростання антибіотикорезистентності, інфікованість Helicobacter pylori дітей, яка постійно змінюється, є факторами, які лягли в основу рішення про оновлення рекомендацій Європейського та Північноамериканського товариств дитячої гастроентерології, гепатології та нутриціології. Зміна поглядів і положень відповідно до позицій доказової медицини, які викладені в Маастрихтському консенсусі VI, стали підставою для перегляду рекомендацій і для дітей, які сформульовані й опубліковані в Європейському журналі педіатричної гастроентерології та нутриціології у травні 2024 р. У оновленому консенсусі є рекомендації, які підтверджуються науковими доказами, і ті, що залишились незмінними. Зокрема, виразкова хвороба шлунка чи дванадцятипалої кишки залишається чітким і однозначним показанням для ерадикації Helicobacter pylori, дітям з функціональними захворюваннями не потрібно проводити діагностику Helicobacter pylori. Також експертами переглянуто низку положень і внесено зміни в діагностику і лікування, а саме не рекомендується тестування на Helicobacter pylori при встановленні причин хронічної імунної тромбоцитопенічної пурпури та при первинному обстеженні дітей із залізодефіцитною анемією і низьким зростом, а також інвазивне дослідження на хелікобактеріоз при запальних захворюваннях кишечника, целіакії та еозинофільному езофагіті. Під час призначення лікування потрібно враховувати чутливість до антибактеріальних препаратів, а за неможливості її визначення — уникати схем з кларитроміцином. Представлений огляд оновлених рекомендацій націлений на ознайомлення лікарів-практиків з принципами якісної роботи європейського рівня та підвищення ефективності діагностики і лікування Helicobacter pylori у дітей з урахуванням регіональних можливостей.