Orthopedic treatment of patients with small number of abutment teeth

Abstract

Prosthetics for patients with a small number of abutment teeth still remains a difficult task. The absence of most antagonists often causes a decrease in the height of the lower face. During the treatment of such patients, the doctor must determine the optimal height of the lower face using various methods based on the anatomical features of the face, the state of physiological rest of the lower jaw and anthropometric indicators. However, generally accepted methods do not always guarantee high accuracy due to the individual characteristics of each patient. Inexperienced dentists may encounter difficulties in determining the optimal height of the lower face, especially in cases of prolonged absence of dentures in patients. Violation of the natural position of the lower jaw can cause the development of pathological conditions, in particular, dysfunction of the temporomandibular joint and disorders in the work of the masticatory muscles. One of the effective methods for diagnosing abnormalities in the maxillofacial area is electromyographic examination of the masticatory muscles. The aim of the study was to determine the optimal height of the lower face in patients with a small number of abutment teeth and an unfixed bite based on electromyographic study data. Object and research methods. The study involved 38 patients who were divided into two groups: control (height determination by the anatomical-physiological method) and main (height determination under the control of electromyography of the masticatory and temporal muscles). All patients had from 1 to 3 teeth in the jaw, without pathologies of the muscular system or temporomandibular joint. Assessment of adaptation to removable dentures was carried out 2 weeks and 1 month after the start of their use. Results. It was found that in patients of the main group, where the height of the lower face was determined under the control of electromyography, adaptation to dentures occurred faster (after 2 weeks) than in the control group (after 1 month). In addition, the electromyographic activity of the masticatory muscles in the main group of patients reached a stable level earlier, which indicates better functional adaptation. Conclusions. The use of electromyography to determine the optimal height of the lower face contributes to a faster restoration of masticatory function and adaptation to removable dentures. The proposed method can be recommended for clinical use in orthopedic dentistry. Протезування пацієнтів із незначною кількістю опорних зубів досі залишається складним завданням. Відсутність більшості антагоністів часто спричиняє зменшення висоти нижнього відділу обличчя. Під час лікування таких пацієнтів лікар повинен визначити оптимальну висоту нижнього відділу обличчя, використо­вуючи різні методи, засновані на анатомічних особливостях обличчя, стані фізіологічного спокою нижньої щелепи та антропометричних показниках. Проте загальноприйняті методики не завжди гарантують високу точність через індивідуальні особливості кожного пацієнта. Недосвідчені стоматологи можуть стикатися з труднощами у визначенні оптимальної висоти нижнього відділу обличчя, особливо у випадках тривалої відсутності зубних протезів у пацієнтів. Порушення природного положення нижньої щелепи може стати причиною розвитку патологічних станів, зокрема дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба та порушень у роботі жувальної мускулатури. Одним із ефективних методів діагностики відхилень у щелепно-лицьовій ділянці є електроміографічне дослідження жувальних м'язів. Метою дослідження було визначення оптимальної висоти нижнього відділу обличчя у пацієнтів з малою кількістю опорних зубів і нефіксованим прикусом на основі даних електроміографічного дослідження. Об'єкт і методи дослідження. У дослідженні взяли участь 38 пацієнтів, які були розподілені на дві групи: контрольну (визначення висоти анатомо-фізіологічним методом) та основну (визначення висоти під контролем електроміографії жувальних та скроневих м'язів). Усі пацієнти мали від 1 до 3 зубів на щелепі, без патологій м'язової системи чи скронево-нижньощелепного суглоба. Оцінка адаптації до знімних протезів проводилася через 2 тижні та 1 місяць після початку їх використання. Результати. Виявлено, що у пацієнтів основної групи, де висота нижнього відділу обличчя визначалася під контролем електроміографії, адаптація до протезів відбувалася швидше (через 2 тижні), ніжу контрольній групі (через 1 місяць). Крім того, показники електроміографічної активності жувальних м'язів у пацієнтів основної групи досягли стабільного рівня раніше, що свідчить про кращу функціональну адаптацію. Висновки. Використання електроміографії для визначення оптимальної висоти нижнього відділу обличчя сприяє більш швидкому відновленню жувальної функції та адаптації до знімних протезів. Запропонований метод може бути рекомендований для клінічного застосування в ортопедичній стоматології.