Reuse of the intraosseous part of the dental implant (The clinical case)

Ескіз недоступний

Дата

2022

Назва журналу

Номер ISSN

Назва тому

Видавець

Полтавський державний медичний університет

Анотація

Introduction. Replacement of a small included defect in the frontal area with a fixed structure based on the implant is the optimal solution. It is not always required to remove the intraosseous part of the implant if there is a fracture of the abutment due to mechanical injury on the background of metal fatigue after its prolonged use. First of all, the abutment’s stability and quality of osseointegration should be determined. After all, a well-integrated intraosseous part of the implant can be further used to fix the pin structure a metal-ceramic crown on it. The aim. Show the possibilities of reuse of the intraosseous part of the dental implant after fracture of the orthopedic structure together with the abutment in the area of 11 teeth. Materials and methods. Long-term observation of the functioning of the endoosal implant, made in 1995, in patient J., born in 1977. Careful examination of the stability of the intraosseous part of the implant after abruption of the abutment in 2015 in order to address the issue of its further use for the pin structure. Results and their discussion. The stability of the intraosseous part for further functioning has been established by its careful examinination. A wide canal with smooth walls was created in the abutment due to the impossibility of detaching the rest of the abutment from the intraosseous part. An artificial stump with a pin by laboratory method and a metal-ceramic crown were made according to the classical method. There was a pathological mobility of the implant, due to which it had to be removed together with the orthopedic structure in 2020. Thus, the period of use of the intraosseous part of the implant left after the abutment fracture was extended for another five years. Refusal of traumatic removal of the intraosseous part of the implant was based primarily on the need to preserve the volume and structure of bone tissue in the frontal area. Conclusion. There is no need to remove the remaining part of the fractured implant urgently if the intraosseous part has the close contact with the bone of the alveolar process of the upper jaw and can be used as a support for the pin structure. The broken abutment with an prosthetic structure can be replaced by an artificial stump with a metal-ceramic crown. The total period of use of the intraosseous implant immersed in the alveolar process of the upper jaw was twenty-five years. Delaying the removal of a well-integrated intraosseous part of the implant is a positive moment for the patient not only from a clinical but also from a financial point of view.
Вступ. Заміщення малого включеного дефекту у фронтальній ділянці незнімною конструкцією з опорою на імплантат є оптимальним рішенням. Якщо після тривалого користування відбувається відлам абатмента внаслідок механічної травми на фоні втоми металу,- не варто поспішати з видаленням внутрішньо-кісткової частини імплантата. Слід перш за все визначити її стабільність та якість оссеоінтеграції. Адже добре інтегрована внутрішньо-кісткова частина імплантата може бути в подальшому використана для фіксації штифтової конструкції і виготовлення на неї метало-керамічної коронки. Метою дослідження є: показати можливості повторного використання внутрішньо-кісткової частини дентального імплантата після відламу ортопедичної конструкції разом з абатментом в ділянці 11 зуба. Матеріали і методи: тривале спостереження за функціонуванням ендоосального імплантата, зафіксованого у 1995 році, у пацієнтки Ж., 1977 року народження. Ретельне обстеження стабільності внутрішньо-кісткової частини імплантата після відламу абатмента у 2015 році з метою вирішення питання про її подальше використання для виготовлення штифтової конструкції. Результати. Шляхом ретельного обстеження стабільності внутрішньо-кісткової частини встановлена придатність її для подальшого функціонування. Через неможливість від'єднати залишок абатмента від внутрішньо-кісткової частини, в останній був створений широкий канал з гладенькими стінками. Виготовлені штучна кукса зі штифтом лабораторним методом та металокерамічна коронка за класичною методикою. У 2020 році з'явилася патологічна рухомість імплантата, через що довелось його видалити разом з ортопедичною конструкцією. Таким чином, було продовжено ще на п'ять років термін використання внутрішньо-кісткової частини імплантата, що залишилася після відламу абатмента. Відмова від травматичного видалення внутрішньо-кісткової частини імплантата ґрунтувалася перш за все на необхідності збереження об'єму та структури кісткової тканини у фронтальній ділянці. Висновки. Не варто поспішати з видаленням частини імплантата, що залишилась, якщо вона має безпосередній щільний контакт з кісткою альвеолярного відростка верхньої щелепи та може бути використана як опора для штифтової конструкції. Відламаний абатмент з ортопедичною конструкцією можна замінити штучною куксою з подальшим виготовленням металокерамічної коронки. Загальний термін користування внутрішньо-кістковим імплантатом, зануреним у альвеолярний відросток верхньої щелепи, становив двадцять п'ять років. Відстрочення терміну видалення добре інтегрованої внутрішньо-кісткової частини імплантата є позитивним моментом для пацієнта не лише з клінічної, а й з фінансової точки зору.

Опис

Ключові слова

upper jaw, abutment, intraosseous part of the implant, artificial stump with a pin, metal-ceramic crown, верхня щелепа, абатмент, внутрішньо-кісткова частина імплантата, штучна кукса зі штифтом, металокерамічна коронка

Бібліографічний опис

Reuse of the intraosseous part of the dental implant (The clinical case) / V. M. Dvornyk, O. I. Teslenko, L. B. Jerys, H. M. Kuz, H. M. Balia, V. S. Kuz // Український стоматологічний альманах. – 2022. – № 1. – С. 38–42.