Остеонекроз нижньоїщелепи у хворого намножиннумієлому на фоні лікування бісфосфонатами: клінічний випадок

Abstract

Актуальність. Остеолітичні ускладнення множинної мієломи (ММ) потребують тривалої терапії бісфосфонатами додатково до специфічної хіміотерапії (ХТ). Враховуючи значні досягнення у лікуванні плазмоклітинних неоплазій протягом останніх десятиліть, та подовження тривалості життя пацієнтів з мієломою, суттєво збільшується термін призначення бісфосфонатів, що у свою чергу підвищує ризик розвитку ускладнень, одним з яких є остеонекроз щелеп. Мета. Проаналізувати та оцінити вплив розвитку остеонекрозу нижньої щелепи на фоні терапії бісфосфонатами у хворого на ММ на ефективність ХТ. Матеріали та методи. Обстежено хворого Ч. 60 років, із ММ IgG-Kappa, III А стадія (Durie-Salmon) та літичними ураженнями ребер, грудного та поперекового відділів хребта (тіл та відростків Th10-L5 хребців), клиновидна деформація тіл L2, L4 хребців, кісток тазу, крижа, фаза прогресії захворювання, стан після чотирьох ліній хіміотерапії. З метою лікування остеолітичних уражень кісток хворий отримував золедронову кислоту в дозі 4 мг щомісячно протягом 9 років. Оцінювали стан ротової порожнини, дані ортопанограми, а також ефективність ХТ режиму VCD (бортезоміб, циклофосфамід, дексаметазон) у лікуванні ММ.