Особливості набутої непрохідності сльозних шляхів у хворих на хронічний цукровий діабет 2 типу, сумісне консервативне та хірургічне лікування з лікарями лор-профілю

Abstract

Патологічні зміни сльозотворної системи, як синдром сухого ока, у хворих на цукровий діабет, добре освітлені в сучасній літературі, однак проблемі сльозовивідної системі у цієї групи хворих присвячено мало уваги. В теперішній час стандартом лікування хронічного дакріоциститу є ендоскопічна ендоназальна дікріоцисториностомія, яка проводиться сумісно офтальмохірургом разом з лікарями ЛОР-профілю, проте цей метод у групи хворих на цукровий діабет 2 типу потребує дослідження клінічної ефективності хірургічного лікування Мета роботи – оцінити ефективність консервативного та хірургічного лікування у хворих на хронічний дакріоцистит залежно від наявності цукрового діабету 2 типу та визначити особливості післяопераційного періоду. Матеріали та методи. До дослідження включили 30 хворих на хронічний дакріоцистит та цукровий діабет 2 типу (основна група) та 30 хворих на хронічний дакріоцистит без цукрового діабету (контрольна група), яким була проведена ендоскопічна ендоназальна дакріоцисториностомія по стандартній методиці. Результати операції оцінювали через 2 місяці, 6 місяців та через 2 роки. Ендоскопічну ендоназальну дакріоцисториностомію вважали ефективним методом лікування за відновлення вільного пасивного слізовідведення при промиванні слізних шляхів, зникнення сльозотечі у хворого та відсутності повторного інфікування слізного мішка. Крім стандартних, методи офтальмологічного дослідження включали слізоносову, слізовсмоктуючу пробу, та пробу рефлюксу, промивання слізовідвідних шляхів, зондування слізних канальців, комп'ютерну томографію, ендоскопічне дослідження порожнини носа. Результати та їх обговорення. Ефективність хірургічного лікування через 2 місяці після операції у хворих основної групи (70% хворих) була у 1,3 разів, через 6 місяців (63,3% хворих) – у 1,4 разів, а у віддалений період через 2 роки (50% хворих) – у 1,6 разів нижче, ніж у хворих контрольної групи (р<0,05). Аналізуючи наявність основних симптомів хронічного дакріоциститу в динаміці спостереження відмітили, що після проведення ендоскопічної ендоназальної дакріоцисториностомії найчастішим симптомом була сльозотеча, проте частота її у хворих основної групи через 2 місяці (30 хворих) була у 4,5 разів, через 6 місяців (36,7% хворих) - у 2,8 разів, через 2 роки (50 хворих) - у 2,5 разів вище, ніж у хворих контрольної групи (р<0,05). Висновки. У хворих на цукровий діабет 2 типу клінічна ефективність консервативного і хірургічного лікування при хронічному дакріоциститі нижча, ніж у хворих без цукрового діабету, а післяопераційний період має свої особливості. Pathological changes in the lacrimal system such as dry eye syndrome in patients with diabetes are well described in modern literature, but no sufficient attention is paid to the problem of the lacrimal system in this group of patients. Currently, the established protocol for treating chronic dacryocystitis involves collaborative endoscopic endonasal dacryocystorhinostomy conducted by ophthalmic surgeons and ENT specialists. However, in patients with type 2 diabetes, there is a need to investigate the clinical effectiveness of this surgical approach. Purpose of this study is to evaluate the effectiveness of conservative and surgical treatment in patients with chronic dacryocystitis depending on the presence of type 2 diabetes and to determine the features of the postoperative period. Materials and methods. The study included 30 patients with chronic dacryocystitis and type 2 diabetes (main group) and 30 patients with chronic dacryocystitis without diabetes (control group), who underwent endoscopic endonasal dacryocystorhinostomy according to the standard technique. The results of the operation were evaluated in 2 months, 6 months and 2 years following the surgical interventions. Endoscopic endonasal dacryocystorhinostomy was considered as an effective technique for restoring unobstructed lacrimal drainage when it lead to the alleviation of tearing, and preventing re-infection of the lacrimal sac. Alongside conventional ophthalmological examinations, the assessment involved nasopharyngeal and lacrimal suction tests, reflux tests, lacrimal duct lavage, lacrimal canal probing, computer tomography, and endoscopic examination of the nasal cavity. Results and discussion. The effectiveness of surgical treatment in 2 months after the operation in patients of the main group (70% of patients) was 1.3 times, after 6 months (63.3% of patients) was 1.4 times, and in the remote period in 2 years (50% of patients) was 1.6 times lower than in patients of the control group (р<0.05). Analyzing the presence of the main symptoms of chronic dacryocystitis in the dynamics of observation, it was noted that after endoscopic endonasal dacryocystorhinostomy the most frequent symptom was lacrimation, but its frequency in patients of the main group after 2 months (30% of patients) was 4.5 times, after 6 months (36.7% of patients) - 2.8 times, after 2 years (50% of patients) - 2.5 times higher than in patients of the control group (р<0.05 ). The efficacy of surgical treatment's in 2 month following the operation in the main group patients (70%) was 1.3 times, after 6 months (63.3%) was 1.4 times, and in the long-term, 2 years post-operation (50%), was 1.6 times lower than in the control group patients (p<0.05). Analyzing the dynamics of chronic dacryocystitis symptoms during observation, it was observed that following endoscopic endonasal dacryocystorhinostomy, lacrimation emerged as the most common symptom. However, its frequency in the main group patients was notably higher after 2 months (30%), being 4.5 times, after 6 months (36.7%) it was 2.8 times higher, and after 2 years (50%) it was 2.5 times higher compared to the control group (p<0.05). Conclusions. In patients with type 2 diabetes, the clinical effectiveness of conservative and surgical treatment for chronic dacryocystitis is lower than in patients without diabetes, and the postoperative period has its own characteristics.