Клініко-біохімічні та морфологічні особливості ураження печінки у пацієнтів із онкогематологічними захворюваннями

Abstract

Мета – визначити частоту інфільтрації печінки клітинами пухлини на тлі онкогематологічних захворювань і зіставити характер патоморфологічних та біохімічних особливостей гепатотоксичних реакцій. Матеріали та методи.. Проведено дослідження автопсійних зразків 31 пацієнта, із них 20 (64,5 %) чоловіків та 11 (35,4 %) жінок віком 36—80 років. Визначали частоту інфільтрації тканин печінки залежно від виду гемобластозу. Проаналізовано дані хворого на множинну мієлому, який отримав 4 курси хіміотерапії за режимом СусІе-ТhаІ-Оех. Результати. Інфільтрацію печінки пухлиною при гемобластозах виявлено в 54,8 % пацієнтів, померлих на тлі прогресування онкогематологічних захворювань. У хворих на гострі лейкемії та хронічні мієло- проліферативні захворювання в стадії бластної кризи інфільтрацію печінки спостерігали у 50–66% випадків, на тлі хронічних лімфопроліферативних захворювань – у 33,3 % випадків. Множинна мієлома асоціювалась зі зростанням ризику інфільтрації тканин печінки порівняно із гострими лейкеміями (відношення ризиків –1,87; 95% довірчий інтервал –1,16–3,01; р< 0,05). За даними клінічного випадку, до початку проведення цитостатичної терапії показники функціонального стану печінки були в межах норми. На тлі специфічної терапії у біохімічному аналізі крові виявлено зростання активності аланінамінотрансферази, у-глутамілтранспептидази та лужної фосфатази до 2 верхніх меж норми, яке зникало без призначення будь-якої терапії. Ураження печінки, виявлені при патогістологічному дослідженні, характеризувалися макровезикулярним стеатозом печінки, внутріш- ньопечінковим холестазом, утворенням масивних інфільтратів плазматичних клітин, дрібних інфільтратів плазматичних клітин, ураженням перицентральних зон ацинуса. Висновки. Множинна мієлома та її хіміотерапія призводять до формування широкого спектра морфологічних порушень печінки, які можуть не виявлятися змінами показників біохімічного аналізу крові.