Спосіб оцінки клітинного імунітету периферійної крові слизової оболонки порожнини рота в ділянці перехідної складки

Abstract

Запропонований спосіб здійснюють наступним чином: ділянку забору периферійної крові визначають за місцем розташування уражених тимчасових чи постійних зубів з урахуванням проекції вогнища запалення періапікальних тканин на поверхню ясен. Після ізоляції ватними тампонами та висушуванням місця скарифікації роблять вкол слизової оболонки і проводять забір периферійної крові в кількості 500 мкл за допомогою мікропіпетки, яку виливають в охолоджену до – 5°С пробірку з гепарином (з розрахунку 25 ОД на 1 мл крові). Отримані результати імуноцитологічних досліджень, проведених запропонованим способом, дозволяють зробити висновок про високу інформативність його при визначенні складових компонентів клітинного ланцюга імунітету периферійної крові в ділянці перехідної складки зубоальвеолярного сегмента, що дозволяє з високим ступенем вірогідності встановити рівень імунологічних порушень і обґрунтувати обсяг лікувальних заходів у кожному конкретному випадку та надає можливість контролю за їх ефективністю ; Предложенный способ осуществляют следующим образом: участок забора периферической крови определяют по месту расположения пораженных временных или постоянных зубов с учетом проекции очага воспаления периапикальных тканей на поверхность десен. После изоляции ватными тампонами и высушиванием места скарификации делают вкол слизистой оболочки и проводят забор периферической крови в количестве 500 мкл с помощью микропипетки, которую выливают в охлажденную до – 5°С пробирку с гепарином (из расчета 25 ЕД в 1 мл крови). Полученные результаты имуноцитологичних исследований, проведенных предложенным способом, позволяют сделать вывод о высокой информативность его при определении составляющих компонентов клеточного цепи иммунитета периферической крови в области переходной складки зубоальвеолярного сегмента, позволяет с высокой степенью достоверности установить уровень иммунологических нарушений и обосновать объем лечебных мероприятий в каждом конкретном случае и предоставляет возможность контроля за их эффективностью.