Оптимізація лікування дуоденогастрального рефлюксу у хворих на хронічний гастрит
Ескіз недоступний
Дата
2019
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Інститут гастроентерології НАМН України
Анотація
Актуальність. Відомі способи лікування дуоденогастрального рефлюксу із застосуванням прокінетика на тлі
базисної терапії хронічного гастриту, як правило, мають низьку ефективність лікування. Мета дослідження:
оцінити ефективність і безпеку комбінації метоклопраміду та сульпіриду (подвійного прокінетичного
лікування) при дуоденогастральному рефлюксі в комплексному лікуванні хворих на хронічний гастрит.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів обстеження та лікування 30 хворих з
дуоденогастральним рефлюксом і хронічним гастритом віком від 22 до 45 років. Лікування проводили згідно
з Уніфікованим клінічним протоколом «Диспепсія» (Наказ МОЗ України № 600 від 03.08.2012 р.) та
рекомендаціями Консенсусу Маастрихт ІІІ (2005) і Маастрихт ІV (2010). Базисну терапію хронічного
гастриту поєднували з двома препаратами синергічної дії, а саме прокінетиком метоклопрамідом та
препаратом з прокінетичними ознаками сульпіридом, за аналогічним принципом в режимі короткочасної
ступінчастої терапії. Статистичну обробку результатів проводили згідно з алгоритмом аналізу якісних даних
з використанням пакета програм MedCalc 2019. Аналізувалася частота прояву якісних бінарних змінних з
розрахунком 95% довірчого інтервалу (ДІ). Для визначення впливу лікування на зміну частоти прояву
клінічних синдромів застосовували критерій Мак-Немара для пов’язаних груп. Оцінка ризику побічної дії
комбінації препаратів проводилася на підставі визначення рівня значимості 95% ДI для частки з
урахуванням біномінального розподілу ознаки («наявність — відсутність ускладнення»). Сформульовані
нульова і альтернативна статистичні гіпотези. Результати. Прояви диспептичного, абдомінального і
астеновегетативного синдромів виявлені відповідно у 24 ((80,0 ± 7,3) %; 95% ДI 51,26–119,03 %), 13
((43,00 ± 9,04) %; 95% ДI 23,07–74,10 %) і 18 хворих ((60,00 ± 8,94) %; 95% ДI 35,56–94,83 %). Через
20 днів подвійного прокінетичного лікування на тлі зникнення ендоскопічних ознак біліарного рефлюксу
виявлені статистично значимі зміни частоти проявів диспептичного, абдомінального та астеновегетативного
синдромів (відповідно двосторонні значення p < 0,0001; p = 0,0005 і p < 0,0001 за критерієм Мак-Немара).
Синергізм дії метоклопраміду та сульпіриду як антагоністів дофамінових рецепторів та потенціювання їх
прокінетичного впливу при лікуванні дуоденогастрального рефлюксу в комплексі з базисною терапією
хронічного гастриту сприяє швидкому зникненню більшості клінічних проявів жовчного рефлюкс-синдрому,
дозволяє досягти клінічного й ендоскопічного одужання та забезпечує стійку і тривалу ремісію.
Переносимість комбінації препаратів у всіх хворих була доброю. Побічних ефектів не зареєстровано. Більше
того, з вірогідністю 95 % доведено, що ризик побічної дії не перевищує 12 %. Висновки. Короткочасне
призначення комбінації метоклопраміду і сульпіриду в режимі ступінчастої терапії є не лише ефективним,
але й безпечним, що відповідає альтернативній статистичній гіпотезі.
Опис
Ключові слова
дуоденогастральний рефлюкс, хронічний гастрит, подвійне прокінетичне лікування
Бібліографічний опис
Гуцаленко О. О. Оптимізація лікування дуоденогастрального рефлюксу у хворих на хронічний гастрит / О. О. Гуцаленко // Гастроентерологія. – 2019. –Т. 53, № 3. – С. 153–161.