Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 21, вип. 4 (76)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Оцінка ефективності пієловезикального стентування нирок при лікуванні пієлонефриту(Полтавський державний медичний університет, 2021) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchuk, M. P.; Prykhidko, R. A.Зважаючи на широке розповсюдження захворюваності на гострий пієлонефрит, який є одним із найчастіших запальних захворювань сечовивідної системи, потрібно постійно вести пошук методів лікування пацієнтів, які забезпечать ефективність клінічної регресії процесу, в поєднанні з мінімізацією необхідних маніпуляцій та медикаментозного лікування. Одним із таких методів може бути пієловезикальне стентування. Метою дослідження було дослідження ефективності впливу методу пієловезикального дренування сечовивідних шляхів на перебіг гострого пієлонефриту у порівнянні з консервативними методами лікування для виявлення його переваг та недоліків. З метою оцінки впливу дренування сечовивідних шляхів, ми проаналізували клінічні дані пацієнтів, хворих на гострий обструктивний пієлонефрит, яким виконувалося пієловезикальне стентування та поріняли їх з традиційними консервативними методами лікування. У відповідності до отриманих даних можна дійти висновку, що при виконанні пієловезикального стентування при наявності гострого обструктивного пієлонефриту у всіх випадках, наявність стенту забезпечила статистично достовірне пришвидшення регресування клінічних проявів запалення нирки таких як гіпертермічна реакція, больовий синдром, запальні зміни у крові та сечі, ультразвукову динаміку. Отже, при наявності клінічних показань, умов та технічних засобів для проведення стентування, наявності відповідного кваліфікованого фахівця ми можемо рекомендувати цей метод як ефективний засіб комплексного лікування даної патології.Документ Особливості теоретичного обґрунтування та значення впливу нітриту натрію та понсо 4r на органи дихальної системи(Полтавський державний медичний університет, 2021) Донець, Ілона Миколаївна; Єрошенко, Галина Анатоліївна; Григоренко, Альона Сергіївна; Шевченко, Костянтин Васильович; Кінаш, Оксана В'ячеславівна; Donets, I. M.; Yeroshenko, H. A.; Hryhorenko, A. S.; Shevchenko, K. V.; Kinash, O. V.Останнім часом харчова діяльність розвивається досить швидко. На сьогодні в харчовій промисловості використовуються сотні харчових добавок з метою одержання нових продуктів та досягнення певних технологічних цілей. У більшості країн Європи застосовують понад 540 відомих харчових добавок, в США їх кількість, включаючи відповідні суміші, перевищує 1500, в Росії – 450, в Україні до 2019 року дозволеними були 300 харчових добавок. До сьогодення з’являється велика кількість комплексних харчових добавок – це суміші добавок однакового або різного технологічного ність, не мутагенність, відсутність тератогенної дії (на плід) та алергічних дій. Безпека харчової добавки залежить від її дози – кількості речовини харчової добавки, яка надходить в організм за добу. До числа небезпечних харчових добавок, які слід уникати, прийнято відносити нітрит натрію, глутамат натрію та понсо 4 R. Здебільшого ці добавки є забороненими в багатьох країнах через можливі ризики та фатальні наслідки для здоров’я людини. Останніми роками споживання харчових добавок значно збільшилось, тому вивчення впливу нітриту натрію та понсо 4R на органи дихальної системи на сьогодні є актуальною проблемою. Метою роботи було висвітлити теоретичні аспекти впливу нітриту натрію та понсо 4 R на органи дихальної системи, а також збір, аналіз і узагальнення даних літератури про вивчення вмісту харчових добавок у продуктах харчування та значення їхньої небезпеки для здоров’я людини. Таким чином, ряд досліджень показує, що вживання в їжу нітриту натрію та понсо 4 R підвищує потенційний ризик розвитку онкологічних захворювань, діабету, легеневих хвороб, а також хвороб Паркінсона й Альцгеймера. Дані харчові добавки призводять до підвищення гіперактивності дітей, можуть бути сильним алергеном і викликати анафілактичний шок, або приступ задухи у астматиків та людей з непереносимістю аспірину, тому вивчення дії харчових добавок на сьогодні є доцільним та науково обґрунтованим.Документ Морфологічна характеристика тканинних перебудов при алопластиці та комбінованій герніопластиці у експерименті(Полтавський державний медичний університет, 2021) Хіміч, С. Д.; Корнійчук, В. І.; Khimich, S. D.; Korniychuk, V. I.Вступ : Існує чітка тенденція до збільшення кількості хворих з грижами та їх оперативного лікування, тому виникає підвищення кількості післяопераційних ускладнень у вигляді сером, нагноєння післяопераційних ран, міграції сітки, больового синдрому та ін. Мета дослідження: створити новий комбінований метод герніопластики ускладнених вентральних гриж в експерименті та дослідити морфологічні особливості виявленні у зміні тканини передньої черевної стінки. Матеріали та методи : Лабораторних щурів, а саме 30 статевозрілих самиць щурів породи Wistar, одного віку та маси 200 – 250 гр утримували з дотриманням біоетичних норм, при світловому дні 12 годин, з дотриманням температурного режиму 210 С, однаковій мірі годування комбікормом «Кокцидіостатик премікс», було розділено на 3 групи по 10 особин. На тваринах групи №1 (контрольна) була виконана герніопластика власними тканинами, лабораторні щурі групи №2 використовувались для алогерніопластики поліпропіленовою сіткою. На тваринах групи №3 було відтворено комбінований метод ушивання грижевого дефекту шляхом фіксації поліпропіленової сітки 3х3 см одновузловими швами та наступним використанням клаптя шкіри, попередньо витриманого 3-5с у 960 С ізотонічному розчині натрія хлорида, деепітелізації та видалення рештків підшкірної жирової клітковини та встановлення його епітеліальною стороною до сітчастого імплантанта та поверх нього. Результати: В результаті морфологічного аналізу виникала розбіжність у відставанні формування рубця у 2-ї та 3-ї груп у порівнянні з 1-ю. Водночас значимих морфологічних відмінностей між 2-ю та 3-ю групами не виявлено. Висновки: запропонований нами метод комбінації аутодермопластики та алогерніопластики являється безпечним та ефективним методом герніопластики.Документ Поліфеноли як засоби корекції оксидативно-нітрозативного стресу в скелетних м’язах щурів за умов експериментального метаболічного синдрому(Полтавський державний медичний університет, 2021) Френкель, Ю. Д.; Черно, В. С.; Костенко, Віталій Олександрович; Frenkel, Yu. D.; Cherno, V. S.; Kostenko, V. O.Дослідження були проведені на 35-х білих щурах-самцях лінії Вістар масою 215-255 г, розподілених на 5 груп: інтактні тварини (1-ша група, контроль І); тваринам інших груп упродовж часу цілодобового освітлення (1500 лк протягом останніх 30 діб експерименту) на тлі вуглеводно-ліпідної дієти (60 діб) щоденно внутрішньошлунково через зонд вводили 1 мл 20%-го водного розчину фруктози (2-га група, «плацебо», контроль ІІ), епігалокатехін-3-галат (3-тя група, денна доза 40 мг/кг), кверцетин (4-та група, денна доза 200 мг/кг) та ресвератрол (5-та група, денна доза 5 мг/кг). Поліфеноли вводили разом з вуглеводами – 20%-м водним розчином фруктози, що збільшувало їхню розчинність і біодоступність. Відтворення моделі метаболічного синдрому (МС) супроводжувалося розвитком ознак оксидативно-нітрозативного стресу в м’язах стегна: збільшенням у них генерування супероксидного аніон-радикала НАДФH- і НАДH-залежними електронно-транспортними системами (мікросомальними монооксигеназами та NO-синтазою, дихальним ланцюгом мітохондрій), активності NO-синтази за рахунок її індуцибельного ізоферменту, концентрації пероксинітритів. Введення поліфенолів (епігалокатехіну-3-галату, кверцетину та ресвератролу) при моделюванні МС ефективно обмежувало у м’язах стегна ознаки оксидативно-нітрозативного стресу, що підтверджувалося зменшенням вироблення супероксидного аніон-радикала НАДФH- і НАДH-залежними електронно-транспортними системами та конститутивною ізоформою NO-синтази, падінням активності NO-синтази за рахунок її індуцибельної ізоформи та зменшенням концентрації пероксинітритів. Зроблено висновок, що здатність біофлавоноїдів та ресвератролу обмежувати оксидативно-нітрозативний стрес у скелетних м’язах за умов експерименту обґрунтовує доцільність подальшого їх дослідження як безпечних засобів лікування та попередження метаболічного синдрому, пов’язаного з дією таких його чинників, як «дієта західного типу» та порушення світлового режиму.Документ Експериментально-клінічне обґрунтування використання колагено-фібринової клейової композиції для закриття дефекту товстого кишківника(Полтавський державний медичний університет, 2021) Фелештинський, Я. П.; Мішура, З. І.; Сміщук, В. В.; Демкович, О. П.; Feleshtynsky, Y. P.; Mishura, Z. I.; Demkovych, D. P.; Smishchuk, V. V.Метою нашого дослідження була оцінка ступеню проростання сполучною тканиною ділянки кишки при використанні колагенової пластини у щурів із дефектом товстого кишківника. Підвищення ефективності хірургічного лікування параректальних нориць. Експериментально-морфологічне до- слідження було проведене на лабораторних щурах лінії Вістар, яких розподілили на дві групи по 20 тварин у кожній в залежності від способу закриття дефекту кишкової стінки: група 1 – основна та група 2 – порівняння. Середня вага тварин у кожній групі становила 180±220г. З метою знеболен- ня використовували розчин тіопенталу натрію, який готували наступним чином: 1 г тіопенталу натрію розводили у 20 мл 0.9% розчину хлориду натрію. Кожній тварині вводили по 0.7 мл 0.5% роз- чину. У основній групі операція закриття дефекту кишкової стінки здійснювалася з використанням колагено-фібринової клейової композиції. У групі порівняння операція закриття дефекту кишкової стінки проводилася вузловими швами. По закінченню експерименту тварин умертвляли в рівній кі- лькості з кожної групи, з дотриманням умов евтаназії, через 10, 30, 60 діб після оперативного втручання. У результаті проведеного експериментального дослідження тварини основної групи та групи порівняння на 10 добу після оперативного втручання були всі живими. Морфологічні зміни у гістологічних препаратах товстого кишечнику із закриттям дефекту кишкової стінки колагено- фібриновою клейовою композицією полягали у вираженій лейко-лімфоцитарній клітинній інфільт- рації. Спостерігалися окремі інфільтрати, які формували лімфоїдні фолікули. Об’єктивна оцінка імуногістологічного аналізу препаратів оперованої кишки у тварин із групи порівняння в аналогічні терміни показала наявність дефекту м’язового шару із фрагментами гранульоми, сформованої навколо шовного матеріалу. В препаратах візуалізувались нитки, багатоядерні гігантські клітини стороннього тіла, епітеліоїдні клітини, зріла щільна сполучна тканина, грубі колагенові волокна. Також у препаратах кишки поблизу ділянки дефекту видно відсутність повного відновлення слизо- продукуючої функції залозистого епітелію на межі з ділянкою ушкодження, про що свідчило нерівно- мірне фарбування вакуолей з муцином, зменшення їх кількості. Такі результати свідчать про пере- вагу процесів проліферативного запалення з утворенням сформованих гранульом, сторонніх тіл навколо шовного хірургічного матеріалу. Морфологічні ознаки були характерні для хірургічного ре- цидивуючого перебігу запального процесу в стінці кишки, який додатково провокувався та підтри- мувався шовним матеріалом. Застосування методики вузлового ушивання дефекту кишкової стін- ки призвело в експерименті до нерівномірного проростання сполучної тканини навколо шовного матеріалу з вогнищами вираженого продуктивного запалення. Імуногістологічні дослідження пока- зали, що використання колагено-фібринової клейової композиції мінімізує запальну реакцію в стінці кишки, прискорює процеси регенерації та сприяє анатомічному відновленню цілісності всіх шарів у зоні дефекту. Післяопераційні результати показали, що серед пацієнтів основної групи 62, через три місяці оперативного втручання рецидив параректальної нориці виник у 1-го пацієнта з колаге- но-фібриновою клейовою композицією, що становить (1,6%)-з супутнім цукровим діабетом. Серед пацієнтів групи порівняння 60 у 5 хворих (8,3%) рецидив-тривале інфікування рани. Впровадження в хірургічне лікування параректальних нориць колагено-фібриновою клейовою композицією підвищує ефект лікування, а саме зменшення частоти рецидивів 1,6% проти 8.3% у групі порівняння.Документ Судово-медичне визначення асфіктичного стану за якісними та кількісними показниками Тропоніна І(Полтавський державний медичний університет, 2021) Волобуєв, О. Є.; Volobuiev, O.Метою роботи було визначення якісного та кількісного вмісту біохімічного маркера ушкодження міокарду (Тропоніна І) у крові як діагностичного критерію асфіктичного стану у випадках смерті від механічної асфіксії. Матеріал та методи дослідження. Для визначення наявності асфіктичного стану вивчені та проаналізовані показники якісного та кількісного вмісту Тропоніна І у крові 15 померлих осіб, серед яких насильницька смерть спостерігалася в 9 випадках та ненасильницька – в 6 випадках. При проведені дослідження для якісного виявлення Тропоніну І використовували експрестести; для визначення кількісного вмісту Тропоніну І застосовували метод, заснований на імуноферментному аналізі з подальшою статистичною обробкою результатів з використанням пакету MedStat. Результати дослідження. При проведенні дослідження із застосуванням експрес-тестів відмінність якісних показників біохімічного маркера – Тропонін І залежно від причин та ґенезу смерті: механічна асфіксія, гостра та хронічна ішемічна хвороба серця не виявлена. Проте, виявлена відмінність кількісних показників біохімічного маркера – Тропонін І залежно від причин та ґенезу смерті: механічна асфіксія, гостра та хронічна ішемічна хвороба серця на рівні значимості р=0,008 (середнє значення кількісного вмісту Тропоніна І в крові померлих від механічної асфіксії - 156 нг/мл ± 4,4 нг/мл; в крові померлих від гострої та хронічної ішемічної хвороби серця - 45,62 нг/мл ± 22,4 нг/мл). Висновки. В ході проведених досліджень доведена недоцільність визначення якісних показників біохімічного маркера Тропоніна І із застосуванням експрес-тестів та обґрунтована доцільність використання змін кількісних показників Тропоніна І для визначення асфіктичного стану при механічній асфіксії та проведення диференціальної діагностики випадків насильницької смерті (механічна асфіксія) та випадків ненасильницької смерті (гостра та хронічна ішемічна хвороба серця), що дозволяє значно підвищити ефективність та достовірність судово-медичних експертиз.Документ Застосування артроцентезу в комплексному лікуванні післятравматичних скронево-нижньощелепних розладів, не пов’язаних з переломами нижньої щелепи(Полтавський державний медичний університет, 2021) Погранична, Х. Р.; Pohranychna, Kh.Вступ. Травма в ділянці скронево-нижньощелепного суглоба у пацієнтів, в яких немає переломів виросткового виростка, може завдати більше шкоди суглобовим тканинам, аніж перелом. Внутрішньосуглобові зміни частіше обумовлені внутрішньосуглобовою локалізацією перелому, але при позасуглобових переломах нижньої щелепи також можуть викликати ушкодження структурних елементів суглоба. На жаль, застосування консервативної терапії після травматичних пошкоджень скронево-нижньощелепного суглоба є малоефективними, тому наступним етапом комплексного лікування посттравматичних скронево-нижньощелепних розладів є застосування малоінвазивних оперативних втручань, зокрема артроцентезу. Метою нашої роботи було вивчення ефективності артроцентезу при лікуванні посттравматичних внутрішніх скронево-нижньощелепних розладів. Матеріали та методи дослідження. У клінічну частину дослідження були включені 24 пацієнти, які перенесли в анамнезі травму голови без переломів кісток., а саме контузії скронево-нижньощелепного суглоба. Артроцентез проводили за модифікованою методикою D. Nitzan (1991) під місцевою анестезією. Результати дослідження. За клініко-рентгенологічними ознаками після травматичних скронево-нижньощелепних порушень хворі були розділені на дві групи за класифікацією Wilkes (1989): 13 пацієнтів з II стадією (ранньо-середня) і 11 - з III стадією (середня). Контрольні променеві дослідження, проведені через 3-6 місяців після артроцентезу, не виявили ознак гемартрозу у 11 (84,61%) пацієнтів із внутрішньосуглобовими порушеннями ІІ ступеня та у 8 (72,72%) пацієнтів із внутрішніми розладами ІІІ ступеня, положення та функція суглобового диска відновлено. Висновки. Артроцентез з лаважем скронево-нижньощелепного суглоба є малоінвазивною хірургічною маніпуляцією, яка зарекомендувала себе при скронево-нижньощелепних розладах травматичного походження, зокрема після контузії скронево-нижньощелепного суглоба.Документ Анализ напряжений при фиксации съемных зубных протезов на имплантах(2021) Панахов, Н. А.; Махмудов, В. С.; Panahov, N. A.; Makhmudov, V. S.Протезирование на имплантах, являющееся одной из составляющих ортопедической стоматологии, представляет собой метод восстановления зубов, утраченных по той или иной причине, и имеет долгую историю развития. Протезы на имплантах открывают возможности для восстановления дефектов зубных рядов, вызванных различными причинами. Различные дефекты зубного ряда имеют свои тонкости протезирования на имплантах. В последние годы протезы на имплантах предпочитают больше по сравнению с полными протезами. У пациентов с низким уровнем костной ткани в дистальной части и с проблемами с фиксацией и стабилизацией предпочтение отдается протезам с опорой на 4 импланта. Балочные импланты с 4 опорами считаются более надежными с точки зрения фиксации полученной протезной конструкции. Целью работы явился анализ воздействия протезирования имплантом на имплант и периферические ткани на различных моделях, в зависимости от уровня размещения имплантов, угла размещения, а также длины консоли на конструкции. Результаты. В 10 различных математических моделях углы размещения имплантов в кости были взяты равными 90, 17 и 30 градусов, а уровень размещения был принят равным 1 мм и 3 мм (в соответствии с конфигурацией кости челюсти). Длина консоли балочной системы, подготовленной на имплантах, в разных моделях составляла 0 мм, 5 мм и 10 мм. Нагрузка на модели будет фактически равной силе жевательного давления 100 Н (примерно 10,2 кг) при пережевывании твердой пищевой массы размером 1 см. Давление будет подаваться с 3-х разных точек. Из переднего отдела - центр пишевого комка будет приходиться на место контакта центральных резцов; в правой задней области - центр пищевого комка будет приходиться на контакт 2-го премоляра с 1-м моляром; из левой задней области - центр будет приходиться на место в области контакта 2-го премоляра с 1-м моляром. После 3D анализа были получены значения напряжения по Von Mises в имплантной области и соответствующие им цветовые шкалы, а также максимальные и минимальные значения напряжений в соответствии с цветовой схемой-шкалой. Выводы. На основе анализа и сравнения полученных значений было определено, что распределение напряжений оптимально в некоторых моделях имплантов, в некоторых оно мало, а в некоторых велико из-за неравномерных значений напряжения. Исследование моделей на основе метода 3D трехмерного анализа напряжений методом конечных элементов и результаты этих исследований отражены в статье.Документ Оцінка критеріїв надання стоматологічної допомоги жителям Закарпаття(Полтавський державний медичний університет, 2021) Мельник, В. С.; Горзов, Л. Ф.; Дуганчик, Я. І.; Мельник, С. В.; Melnik, V. S; Horzov, L. F.; Duganchik, Ya. I.; Melnik, S. V.Вступ. Стоматологічна допомога відноситься до числа найбільш затребуваних видів медичної допомоги, і підвищення якості її надання є важливим завданням охорони здоров'я. На жаль, зменшення державного фінансування стоматологічних установ призводить до зниження доступності безкоштовних стоматологічних послуг для більшої частини населення, в зв'язку з чим виникає необхідність підготовки нових програм вдосконалення стоматологічної служби, адаптованих до сучасних умов. Мета дослідження: оцінка діючої системи охорони здоров'я в наданні стоматологічної допомоги в сільських районах Закарпаття. Матеріали та методи дослідження. З метою реалізації поставленої мети дослідження було проведено соціологічне опитування 437 жителів двох районів Закарпаття (Перечинського і Великоберезнянського), віком від 18 років за методом особистого формалізованого інтерв’ю (face-to-face), які коли-небудь зверталися за стоматологічною допомогою. Результати дослідження. В результаті проведеного опитування була виявлена висока потреба жителів обох районів в стоматологічній допомозі. Найчастіше за стоматологічною допомогою зверталися жителі Перечинського району (77,1%), ніж Великоберезнянського (64,3%). Найчастіше зверталися пацієнти у віці 18-29 років (42,2%), рідше у віці 30-49 років - 27,4%, 50-70 років - 19,6%, старше 70 років – 10,8%. Проведене анкетування показало, що тільки 19% респондентів із загального числа опитаних жителів обох районів влаштовує безболісність проведеного лікування. Доступність і якість наданої допомоги жителів задовольняє в рівній мірі недостатньо: Перечинського району (29% і 14% відповідно), жителів Великоберезнянського району (28% і 13% відповідно). Серед опитаних респондентів в цілому більше 60% позитивно ставляться до платних послуг в стоматології: вважають, що стоматологічна допомога повинна бути платною 15%, а 54,2% жителів обох районів згодні заплатити за лікування за умови, що «плата буде не дуже високою, а лікування якісним». Однозначно негативно до платних послуг відносяться 30,8%. Висновок. Проведене дослідження вказує на високу потребу населення Закарпаття в якісній стоматологічній допомозі. Велика частина жителів в разі потреби звертається в стоматологічну поліклініку за місцем проживання, однак майже кожен п'ятий хворий воліє звертатися в інші заклади. Основними пріоритетами при виборі альтернативного медичного закладу є якість та доступність допомоги, відсутність черг. Велика частина населення, понад 60%, позитивно ставиться до платних послуг і готова платити за окремі види послуг. Від ступеня задоволеності пацієнтів від отриманої медичної допомоги, від враження, виробленого установою охорони здоров'я та медичним персоналом на хворих, залежать як їх повторне звернення у разі потреби до цієї установи, так і інформація про нього, яка в подальшому буде поширюватися серед близьких і знайомих. Саме думка населення в кінцевому підсумку формує імідж лікувального закладу.Документ Ремісія в процесі стoматoлогічнoго лікувaння пацiєнток із бактерiальним вaгінозом та їх стaтевих партнеpів(Полтавський державний медичний університет, 2021) Крутікова, Анна Дмитрівна; Krutikova, A. D.У пaцієнтoк із бактеріальним вагінозом виявляють зaпальнi та запaльно-дистpoфічні захвoрювання паpoдонта. Мета роботи. Дослідження ефективності схeми лікyвання запальних та запально-дистрoфічних захвoрювань парoдонта у пацієнтів різних гендерних груп на етапі 12 місяців з моменту завершення лікування. Матеріали і методи. Обстежено 28 гетеpoceксуальних пap вiкoм 18-45 рoків. Стoматологiчне обcтеження викoнувалoсь на мoмент звeрнення та чeрез 3, 6 та 12 місяців. Клінічне стоматологічне обстеження проводилось при первинному візиті, через 3, 6 та 12 місяців після фіналу лікування. В якості гігієнічного індексу був обраний індекс ГрінаВерміліона. Пародонтальна діагностика була проведена за дoпoмoгою папілярно-маргінально-альвеолярного індексу, комплекснoгo пародoнтaльного iндeксу за Леусом, пpoби Писaрева-Шиллера, чиcла Свракoва. Діагноз формувався за класифiкацiєю Н.Ф. Данилeвського (1994). Метод полімеразної ланцюгової реакції був використаний підтвердження присутності Gardnerella vaginalis та Atopobium vaginae в рoтовій порoжнині як жінок, так і чоловіків. Був використаний запатентований нами протокол лікування. Застосовано аналогічний курс лікування для обох груп пацієнтів. До загальної терапії входили: «Флюконазол» по 50 мг 1 раз на добу (7 днів), «Кліндаміцин» по 150 мг через кожні 6 годин (5 днів), починаючи з 3-ї доби прийому антибіотиків - пробіотик «Симбітер ацидофільній концентрований» (21 день), Кальцій-Д3-Нікомед по 1 таб. під час вечері 30 діб. Місцеве лікування включало в себе: ротові ванночки препарату «Стоматофіт» після ранкових та вечірніх гігієнічних процедур (7 діб), аплікації «Метрогіл-дента» на ясна (7 діб), препарат «Лізак» по 1 таб. тримати у роті до повного розчинення через кожні 6 годин (5 діб), після закінчення використання «Стоматофіту» та «Метрогіл – дента» - аплікації «Симбітер омега» на ясна в силіконових капах на ніч (21 день). Результати. Через 3 місяцi після лікування РМА пацiєнток знизивcя на 49,03%, у чоловіків – на 51,95%, через 6 місяців підвищився на 0,03% та 0,08%, а через 12 – на 0,01 та 0,23 відповiдно. За комплексним пародонтальним індексом на 3 мiсяць жінки мaли достовірну рiзницю у 1,98 бали, у чоловікiв дaний покaзник становив 2,01 бали, на 6й мiсяць спостережeння покaзник підвищився на 0,03 та 0,02 бали, а на 12й місяць - на 0,01 у пацієнтів обох гендерних груп відповідно. Aналогiчна пoзитивнa динамiка харaктеризує і пoкaзник – числo Cврaкова та відсотoк виявлeння Gardnerella vaginalis та Atopobium vaginaе. Всі дослiдження дoвели відсутнiсть достовiрної рiзниці між показниками І та ІІ групи. Висновки. Розроблeна схeма лiкувaння cприяє регрeсу запaльних явищ та має однакoву ефективність лікування для обох гендерних груп пацієнтів та призводить до ремісії запальних та запально-дистрофічних станів пародонту на тлі бактеріальновагінозасоційованої мікрофлори у 94,64% пацієнтів.Документ Ефективність застосування Piler випромінювання в комплексному лікуванні запальних захворювань тканин пародонту(Полтавський державний медичний університет, 2021) Данко, Е. М.; Костенко, Є. Я.; Костенко, С. Б.; Пантьо, В. В.; Danko, E. M.; Kostenko, E. Ya.; Kostenko, S. B.; Pantyo, V. V.Вступ. Зниження ефективності медикаментозної терапії захворювань тканин пародонту зумовлює пошук нових, комплексних шляхів лікування даної патології, зокрема із використанням немедикаментозних засобів. Серед останніх дедалі більшого поширення набуває застосування низькоінтенсивного випромінювання, зокрема поляризованого некогерентного світла – PILER. Мета дослідження: оцінити ефект впливу PILER випромінювання при комплексному лікуванні хворих на гострий та хронічний катаральний гінгівіт. Матеріали та методи. Обстежено 26 пацієнтів з запальною патологією тканин пародонту віком від 17 до 28 років. Кожного хворого було клінічно обстежено, визначено проби Шиллєра-Писарєва, індекси Федорова-Володкіної та PMA за Parma, проведено ортопантомограму та мікробіологічний посів слизової оболонки ясен. Хворих було поділено на 4 групи: група 1 – хворі на гострий катаральний гінгівіт та група 2 – хворі з хронічним катаральним гінгівітом, де крім медикаментозного лікування проводили курси опромінення слизової оболонки ясен PILER випромінюванням із червоним та фіолетовим світлофільтром відповідно; група 3 – хворі з гострим катаральним гінгівітом та група 4 – хворі з хронічним катаральним гінгівітом, яким було проведено тільки медикаментозне лікування без використання опромінення. Джерело випро- мінювання – апарат Bioptron “MedAll”. Результати дослідження та їх обговорення. Після проведеного курсу комплексного лікування у хворих груп 1 та 2 спостерігалося швидше та більш виражене покращення клінічних ознак у порівнянні з групами 3 та 4. У хворих 1 групи покращення відбулося вже на 3 день від початку лікування, на 14-ий день лікування показники індексів Федорова-Володкіної та РМА були на 15,4 та 15,6 % кращими за показники 3 групи. У хворих 2 групи покращення показ- ників відбулося на 7-ий день лікування, на 14-ий день лікування показники індексів Федорова- Володкіної та РМА були на 14,3 та 17,2% кращими за показники 4 групи. Висновок. Застосування PILER випромінювання в комплексі з медикаментозним лікуванням пришвидшує та покращує показники лікування гострого та хронічного катарального гінгівіту, у порівнянні з використанням лише медикаментозної терапії, покращує мікроциркуляцію та трофіку тканин пародонту.Документ Використання остеопластичних матеріалів для заповнення кісткових дефектів щелеп після проведеного хірургічного лікування пацієнтів груп дослідження(Полтавський державний медичний університет, 2021) Бамбуляк, А. В.; Кузняк, Н. Б.; Лопушняк, Л. Я.; Дмитренко, Р. Р.; Бойчук, О. М.; Bambuliak, A. V.; Kuzniak, N. B.; Lopushniak, L. Ya.; Dmytrenko, R. R.; Boichuk, O. M.Впродовж останніх років у світі стрімко зростає кількість стоматологічних операцій, при яких виникає необхідність застосування ефективних остеопластичних матеріалів для швидкого відновлення кісткових дефектів та полегшення симптомів післяопераційного періоду у прооперованих пацієнтів. Для розвитку хірургічної стоматології у сучасних умовах надзвичайно важливим та актуальним завданням є пошук та впровадження в практичну діяльність імплантаційного матеріалу, який за своїми властивостями та характеристиками відповідав би аутокістці. Метою нашого дослідження було проаналізувати ефективність застосування остеопластичних матеріалів у пацієнтів груп дослідження після проведення операцій синус–ліфтингу, аугментації лунки видаленого зуба, остеосинтезу при переломах нижньої щелепи та видалення ретинованих третіх молярів. У відділенні хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» було обстежено 280 осіб віком від 18 до 55 років з частковою або повною відсутністю зубів та атрофією альвеолярної дуги відповідної щелепи, з хронічним періодонтитом і хронічним генералізованим пародонтитом, з переломами нижньої щелепи та ретинованими третіми молярами. Усім пацієнтам планувалось виготовлення ортопедичних конструкцій з опорою на дентальні імплантати. Встановлено, що у пацієнтів підгруп Б усіх груп дослідження, де заповнення кісткових дефектів було проведене за допомогою комбінації остеопластичного матеріалу «Колапан–Л» з мультипотентними мезенхімальними стромальними клітинами жирової тканини та збагаченої тромбоцитами плазми, у післяопераційному періоді спостерігалося зменшення проявів клінічних симптомів: больового синдрому, колатерального набряку, гіперемії слизової оболонки ротової порожнини та краще відновлення кісткової тканини в місці проведеного хірургічного лікування, у порівнянні із підгрупами А, де аугментація проводилася препаратом «Колапан–Л», та підгрупами В, де загоєння відбувалося під кров’яним згустком. Використання остеопластичних матеріалів на основі мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин жирової тканини під час проведення стоматологічних операцій покращує регенеративні та репараційні властивості кісткової тканини, полегшує перебіг післяопераційного періоду та сприяє скороченню термінів стаціонарного лікування пацієнтів.Документ Синдром «швидкої» біліарної декомпресії при обтурації загальної жовчної протоки різного генезу(Полтавський державний медичний університет, 2021) Шевчук, Микола Петрович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Іващенко, Дмитро Миколайович; Прихідько, Роман Анатолійович; Shevchuk, M. P.; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. A.; Kravtsiv, M. I.; Prikhidko, R. A.Оперативні втручання, які виконуються на фоні механічної жовтяниці, відрізняються значним ризиком виникнення ускладнень і характеризуються великою летальністю після операції. Сучасний підхід до лікування пацієнтів даної категорії регламентує певну послідовність проведення лікувальних заходів, що передбачає виконання малоінвазивних втручань на першому етапі лікування. У деяких хворих, не дивлячись на адекватне та малоінвазивне жовчовідведення, відбувається погіршення загального стану. Подібний стан, відомий як синдром «швидкої» біліарної декомпресії, який є важким ускладненням, що погано піддається лікуванню та нерідко приводить до летальних випадків та потребує поглибленого вивчення. Метою дослідження стало покращення результатів лікування хворих з механічною жовтяницею шляхом своєчасного прогнозування, ранньої діагностики та застосування ефективної терапії синдрому «швидкої» біліарної декомпресії. Розглянуті результати лікування 76 хворих із механічною жовтяницею різного генезу, яким було виконано 98 малоінвазивних оперативних втручань для ліквідації біліарної гіпертензії. Аналізували ускладнення втручань, в тому числі синдром «швидкої» біліарної декомпресії. Із використанням методів розрахунку швидкості біліарної декомпресії та інтенсивності зменшення білірубіну сформульовані клінічні та лабора- торні критерії і ознаки синдрому «швидкої» біліарної декомпресії. При виконанні біліодренуючих опе- рацій у хворих з механічною жовтяницею потрібно очікувати розвитку синдрому «швидкої» біліарної декомпресії. Він може проявлятись як окремими ознаками, так і їхньою комбінацією, що потребує негайного проведення всіх необхідних лікувальних заходів.Документ Особливості клінічного перебігу гострого калькульозного холециститу(Полтавський державний медичний університет, 2021) Чурпій, В. К.; Churpii, V. K.Вступ. Раціональні підходи до діагностики та тактики хірургічного лікування гострого холециститу привели до зниження післяопераційної летальності. Незважаючи на часту зустрічальність гострого холециститу в повсякденній практиці, інтерес до проблеми його лікування не зменшується. При такому великому і всебічному вивченні проблеми, наявності міжнародних і національних рекомендацій, є і невирішені питання, серед яких, зокрема, і проблема лікування гострого калькульозного холециститу, особливості його перебігу та діагностики. Мета дослідження – дослідити особливості клінічного перебігу гострого калькульозного холециститу. Матеріали та методи. Нами проаналізовано результати діагностики 209 пацієнтів, які перебували з приводу неускладненого гострого калькульозного холециститу на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Маловисківської центральної районної лікарні Кіровоградської області з 2016 до 2021 року. Вік всіх хворих перебував у межах від 18 до 89 років. Результати дослідження. В діагностиці гострих і хронічних холециститів у повсякденній практиці важливу роль відіграє ультразвукове дослідження органів черевної порожнини. Хворі вказували в анамнезі на приступи печінкової кольки, механічної жовтяниці. Проаналізувавши дані анамнезу, ми встановили тривалість захворювання на жовчокам’яну хворобу у обстежених хворих та тривалість захворювання у хворих на гострий калькульозний холецистит. Найхарактернішим симптомом гострого холециститу виявлено постійний або нападоподібний біль із локалізацією у правій підреберній ділянці. Висновки. Перебіг гострого калькульозного холециститу у пацієнтів має поліморфну клінічну картину, а тяжкість його перебігу в меншій мірі зумовлена глибиною патоморфологічних змін у стінці жовчного міхура. Значний вплив на перебіг захворювання мають ускладнення гострого калькульозного холециститу, вираженість системної запальної реакції та супутньої патології стану пацієнтів визначалася також наявністю супутньої патології.Документ Прогностична цінність ендотеліального моноцитактивуючого пептиду – іі щодо розвитку гострої лівошлуночкової недостатності у госпітальному періоді гострого інфаркту міокарда у хворих на цукровий діабет 2 типу(Полтавський державний медичний університет, 2021) Фельдман, Д. А.; Риндіна, Н. Г.Вступ. У хворих на цукровий діабет 2 типу, коморбідна патологія, кардіогенний шок гострий інфаркт міокарду в 20% випадків зустрічається цукровий діабет 2 типу, що значно вище даного показника во всій популяції. При наявності даної коморбідної патології частота виникнення гострої лівошлуночкової недостатності з кардіогенним шоком значно вища ніж можна б було спрогнозувати на підставі розміру інфарктної зони, що є актуальним питанням сучасної кардіології. В основі етіопатогенезу розвитку гострому інфаркті міокарда при наявності цукрового діабету 2 типу лежить ендотеліальна дисфункція. Ендотеліальний моноцитактивуючий пептид ІІ – це мультифункціональний пептид, що володіє вираженою ангіогенезною та прозапальною активністю, активуючи прозапальні цитокіни та індукуючи запальні зміни в судинах. Він відіграє важливу роль у процесі реваскуляризації тканин міокарда при гострому інфаркті міокарда. Мета дослідження – дослідити зв'язок активності ендотеліального моноцитактивуючого пептиду - ІІ та гострої лівошлуночкової недостатності у хворих на гострий інфаркт міокарда у госпітальному періоді та цукровий діабет 2 типу, а також оцінити прогностичні властивості ендотеліального моноцитактивуючого пептиду - ІІ щодо тяжкої лівошлуночкової недостатності з розвитком кардіогенного шоку у даної когорти хворих з побудовою моделі прогнозу. Матеріал та методи дослідження. В дослідженні брали участь 120 хворих на ГІМ, які були розподілені на 2 групи: 1 група - хворі з супутнім ЦД 2 типу (n=70), 2 група – хворі на ізольований ГІМ (n=50). Серед обстежуваних було 60 чоловіків та 60 жінок, середній вік яких дорівнював 66,35±0,91 років, р<0,05). До складу контрольної групи увійшли 20 практично здорових осіб. Пацієнтам 1-ої, 2-ої та контрольної груп були виконані загальні рутинні клінічні та інструментальні обстеження. Згідно з завданнями даного дослідження на 1-шу добу ГІМ всім особам, які брали участь в ньому, було визначено рівень ЕМАР-ІІ за допомогою комерційної тест-системи «Human Еndothelial monocyte activating polypeptide – ІІ ELISA KIT». Всі отримані в ході дослідження дані були оброблені за допомогою програмного пакету «Statistica 6,0» (StatSoft Inc, США). Результати дослідження та їх обговорення. У хворих 1-ої групи рівень ендотеліального моноцитактивуючого пептиду-ІІ був вищим ніж у хворих 2-ої групи у 1,65 рази - 4,54±0,331 нг/мл, 2,74±0,21 нг/мл, відповідно (р<0,05). У контрольній групі середнє значення даного показника дорівнювало 1,1±0,037 нг/мл. У 44% хворих, які входили до групи 3-ого тертілю за рівнем ендотеліального моноцитактивуючого пептиду-ІІ був виявлений ІV клас за шкалою Кillip. Значення показника ендотеліального моноцитактивуючого пептиду-ІІ >6,45 нг/мл у хворих 1-ої групи та >3,31 нг/мл у хворих 2-ої групи було предиктором виникнення лівошлуночкової недостатності з кардіогенним шоком. За результатами дослідження розроблено багатофакторну логістичну регресійну модель прогнозу розвитку ІV класу за шкалою Кillip – гострої лівошлуночкової недостатності з кардіогенним шоком у госпітальному перебігу ГІМ у хворих на ЦД 2 типу. Висновки. Таким чином, ендотеліальний моноцитактивуючий пептид-ІІ виступає у ролі предиктора гострої лівошлуночкової недостатності з розвитком кардіогенного шоку у госпітальному періоді гострого інфаркту міокарда у хворих на цукровий діабет 2 типу.Документ Особливості стаціонарного етапу реабілітації пацієнтів після кардіохірургічних втручань(Полтавський державний медичний університет, 2021) Тесленко, Юрій Віталійович; Писана, Б. О.; Рустамян, Сатєнік Тігранівна; Teslenko, Y. V.; Pysana, B. A.; Rustamian, S. T.Провідні позиції щодо найпоширеніших інвалідизуючих захворювань та основних причин смертності населення залишаються за серцево-судинними захворюваннями. Збільшення кількості проведених кардіохірургічних втручань обумовлює потребу в проведенні реабілітаційних заходів. У зв’язку з індивідуальними особливостями пацієнтів існує потреба у розробці та апробації індивідуальних програм реабілітації хворих, що перенесли аорто-коронарне шунтування, протезування клапанів. Метою проведеного дослідження було визначення особливостей кардіологічної реабілітації пацієнтів після кардіохірургічних втручань та оцінка ефективності багатокомпонентних індивідуалізованих програм кардіологічної реабілітації. Дослідження проводилося на базі нещодавно відкритого відділення реабілітації та планової кардіології Комунального підприємства «Полтавський обласний клінічний медичний кардіоваскулярний центр Полтавської обласної ради». Дослідження проводилось серед хворих після перенесеного аортокоронарного шунтування та протезування клапанів. При проведенні реабілітаційних заходів у пацієнтів після кардіохірургічних втручань актуальним є визначення рівня реабілітаційного потенціалу, що дає можливість підібрати оптимальний темп та обсяг реабілітаційних заходів, базуючись на індивідуальних показниках пацієнтів. Впровадження багатокомпонентних, індивідуалізованих щодо рівня реабілітаційного потенціалу, програм кардіологічної реабілітації у пацієнтів після проведених кардіохірургічних втручань достовірно дозволяє скоротити терміни перебування пацієнтів на стаціонарному етапі реабілітації та прискорити темпи розширення рухового режиму, а також сприяє більш високому рівню якості життя порівняно з пацієнтами після кардіохірургічних втручань, що реабілітовані за стандартними методиками. Рекомендованим є ранній початок реабілітаційних заходів у кардіохірургічних пацієнтів, зважаючи на ліпше відновлення втрачених функцій. Використання проби з 6-ти хвилинною ходьбою на початку та по завершенню стаціонарного етапу кардіологічної реабілітації пацієнтів після проведених кардіохірургічних втручань дозволяє проводити оцінку ефективності реабілітаційних заходів.Документ Клініко-лабораторні предиктори персистенції больового синдрому в пізньому післяопераційному періоді в осіб похилого і старечого віку(Полтавський державний медичний університет, 2021) Телегань, Владислав Олегович; Telegan, V. O.У пацієнтів похилого та старечого віку зміни нейрогуморальної регуляції та емоційного сприйняття ноцицептивних імпульсів спричиняють особливості клінічного перебігу больового синдрому. Останні дослідження свідчать, що більше 10% геріартричних хворих відчувають біль не лише як подразнюючий агент, а і як психосоматичний стан. Персистенція больового синдрому в післяопераційному періоді в осіб похилого та старечого віку може призводити до його катастрофізації та хронізації в подальшому, що знижує якість життя пацієнтів та підвищує витрати на систему охорони здоров’я внаслідок витрат на забезпечення менеджменту хронічного болю. Тому метою нашого дослідження стало визначити основні предиктори персистування болю в пізньому післяопераційному періоді в осіб похилого та старечого віку. У дослідження було включено 201 пацієнта чоловічої та жіночої статі, яким було проведено оперативне втручання незалежно від хірургічного профілю. Усі обстежені пацієнти були розподілені на 3 групи відповідно до віку: група 1 (n=82) – особи похилого віку, група 2 (n=21) – особи старечого віку, контрольна група (n=98) – особи молодого віку. Для оцінки наявності та вираженості больового синдрому проводили вимірювання за 100- бальною візуально-аналоговою шкалою на 1 та 7 добу. Детальне вивчення сприйняття післяопераційного болю проводили за опитувальником Мак-Ґілла, який використовували лише на 7 добу, оскільки у 1 добу пацієнти могли бути ослабленими після оперативного втручання, а результати спотвореними дією медикаментозних препаратів. Всім обстежуваним пацієнтам проводили вимірювання рівня кортизолу в крові зранку натщесерце на 1 та 7 добу. Процедура забору крові була виконана згідно загальних вимог для проведення медико-біологічних досліджень. Забір крові з вени здійснювався медичною сестрою за безпосередньої присутності лікаря. Концентрацію кортизолу визначали в сироватці крові з застосуванням набору реагентів для кількісного імуноферментного аналізу. Нами визначено, що прогностичне значення щодо ризику персистенції післяопераційного больового синдрому мають вік, бал за шкалою візуально-аналоговою шкалою та евалюативною шкалою опитувальника Мак-Ґілла на 7 добу, а також концентрація кортизолу в крові у 1 добу після оперативного втручання. При цьому шанс персистування післяопераційного больового синдрому зростає у 1,1 разів на кожен рік більш старшого віку, у 1,3 разів на кожен бал за візуальноаналоговою шкалою на 7 добу, у 11,4 разів на кожен бал за евалюативною шкалою опитувальника Мак-Ґілла та в 2,4 рази на кожен нмоль/л концентрації кортизолу у 1 добу після оперативного втручання. Таким чином факторами ризику персистенції післяопераційного больового синдрому визначено вік хворого, оцінку вираженості болю за візуально-аналоговою шкалою й евалюативною шкалою опитувальника Мак-Ґілла на 7 добу та концентрацію кортизолу в крові на 1 добу.Документ Аналіз чинників, які впливають на стан психоемоційної cфери осіб, що доглядають за пацієнтами з деменцією(Полтавський державний медичний університет, 2021) Орлова, Ольга Вячеславівна; Orlova, O. V.У всьому світі зростає кількість людей з деменцією і прогнози, як правило, свідчать про значне збільшення загальної поширеності, пов'язаної із старінням населення. З погіршанням стану хворого зростає навантаження і на опікуна, що призводить до погіршення його психічного стану, а в подальшому до появи або загострення хронічних соматичних захворювань. Метою даного дослідження є визначення особливостей психоемоційної сфери у осіб, що виконують функцію догляду за пацієнтами із деменцією. Було виявлено, що майже за 80% хворих на деменцію доглядають їхні родичі. Особи, які доглядають за пацієнтами мають ризик депресії, тривоги та психологічного навантаження. Констатовано, що високий рівень навантаження у доглядачів в значній мірі пов'язаний із здатністю до повсякденної активності та ступеню деменції хворого. Фізичне, емоційне і економічне навантаження призводить до стресу та зростання випадків депресивних, тривожних розладів у піклувальників. В ході дослідження виявлено фактори, що впливають на психічне здоров’я доглядачів, серед яких вагомими були ступінь деменції та здатність пацієнта до повсякденної активності. Констатовано, що в залежності від рівня психологічного стресу, у осіб з високим рівнем психічної напруженості частіше відмічалися прояви астенії (p<0,001), соціальної дезадаптації (p<0,005), тривоги (p<0,001) і депресії (p<0,001). Дана категорія людей потребує психологічної та консультативної допомоги. Необхідно використовувати психоосвітні заходи, спрямовані на усвідомлення покращення власного психологічного здоров’я, якості життя та визначення ключової ролі турботи і задоволення власних потреб.Документ Порівняльна характеристика сучасних систем оцінки тяжкості та прогнозування перебігу гострого панкреатиту(Полтавський державний медичний університет, 2021) Кербаж, Нізар Ріда; Панасенко, Сергій Іванович; Kerbazh N.; Panasenko S.Вступ. Гострий панкреатит – це одна з найпоширеніших клінічних задач у повсякденній практиці лікаря-хірурга, яка часто стає досить складною для вирішення навіть для досвідчених клініцистів з багаторічним стажем. Дані щодо інформативності та порівняльні характеристики існуючих критеріїв гострого панкреатиту є досить суперечливими, тому вибір оптимального методу оцінки стану пацієнта з гострим панкреатитом досі є актуальним та потребує подальшого вивчення. Мета дослідження. Порівняти можливості наявних систем оцінки тяжкості гострого панкреатиту у визначенні прогнозу перебігу гострого панкреатиту. Матеріали і методи. Робоча характеристика приймача (ROC-крива) була використана для оцінки прогностичної цінності кожної системи критеріїв, площа під кривою (AUC) п’яти систем оцінки була розрахована індивідуально для обох груп пацієнтів. Результати. У дослідженні порівнювались прогностичні характеристики критеріїв Marshall, BISAP, HAPS, Panc 3 та JPN. З 36 пацієнтів тяжкий гострий панкреатит розвився у 9 (25%) хворих, з яких 3 (8,4% ) померли від ускладнень. AUC для критеріїв Marshall, BISAP, HAPS, Panc 3 та JPN складала 0,829 (0,667-0,934); 0,899 (0,752-0,974), 0,885 (0,734-0,967), 0,870 (0,716-0,959), 0,969 (0,850-0,999) відповідно. При попарному порівнянні ROC-кривих критеріїв виявлено, що статистично значуща відмінність показника AUC є тільки між системою JPN та Panc 3 (P<0,05), при цьому, показник JPN виявився найбільш інформативним у прогнозуванні тяжкого перебігу гострого панкреатиту. Висновки. Таким чином, всі системи критеріїв, що приймали участь у порівнянні, показали середній рівень прогностичних можливостей та у загальній характеристиці не мали статистично значущих відмінностей між собою. Проте варто зазначити, що Японські критерії показали найвищу результативність при мінімальних часових втратах. Приймаючи до уваги невелику кількість пацієнтів у групі тяжкого гострого панкреатиту та одноцентровість дослідження, результати можуть відрізнятися від тих, що можна отримати при дослідженні більшої когорти хворих. Для підтвердження результатів потребуються подальші дослідження у цьому напрямку.Документ Дослідження змін мікроциркуляції сітківки після регматогенного відшарування сітківки без відшарування макулярної зони та з відшаруванням макулярної зони за даними оптичної когерентної томографії - ангіографії: проспективне дослідження(Полтавський державний медичний університет, 2021) Іванченко, Анна Юріївна; Безкоровайна, Ірина Миколаївна; Иванченко, Анна Юриевна; Безкоровайная, Ирина Николаевна; Ivanchenko, A. Yu.; Bezkorovayna, I. N.Мета. Оцінити зміни щільності судин та мікроциркуляції різних шарів сітківки ока після успішного оперативного лікування регматогенного відшарування сітківки без відшарування макулярної зони та з відшаруванням макулярної зони за допомогою оптичної когерентної томографії - ангіографії та їх вплив на післяопераційні клінічні результати. Матеріали і методи дослідження. У це проспективне дослідження було включено загалом 33 ока: 15 пацієнтів після регматогенного відшарування сітківки без відшарування макулярної зони і 18 пацієнтів після регматогенного відшарування сітківки з відшаруванням макулярної зони. У всіх пацієнтів було діагностовано первинне регматогенне відшарування сітківки (тривалість відшарування сітківки менше 7 днів від появи симптомів) та проведено успішне оперативне лікування протягом 72 годин після встановлення діагнозу. Зміни поверхневого капілярного сплетіння, глибокого капілярного сплетіння і фовеальної аваскулярної зони оцінювали за допомогою оптичної когерентної томографії ангіографії, та корелювали з гостротою зору через 1 місяць після оперативного лікування Результати. У групі без відшарування макулярної зони передопераційна щільність судин всього поверхневого капілярного сплетіння сітківки на уражених очах була нижчою, ніж у здорових очах ( p< 0,05). Щільність судин поверхневого капілярного сплетіння підвищилася під час спостереження ( p < 0,05); крім того, чим вищі передопераційна щільність судин поверхневого капілярного сплетіння тим кращий вихідний рівень гостроти зору ( p < 0,05). У групі з відшаруванням макулярної зони через 1 місяць після операції, чим більша фовеальна аваскулярна зона, тим нижча гострота зору ( p <0,05). Висновки. Отже, оптична когерентна томографія ангіографія, – це метод неінвазивного дослідження, який може швидко оцінити мікроциркуляцію сітківки у пацієнтів, які перенесли оперативне лікування с приводу регматогенного відшарування сітківки. Використання оптичної когерентної томографії ангіографії, пропонує потенційне пояснення неоптимального відновлення гостроти зору незважаючи на анатомічне відновлення макули. У групі без відшарування макулярної зони передопераційна щільність судин всього поверхневого капілярного сплетіння вплинула на передопераційну гостроту зору, і була нижчою, ніж у здорових очах, але з часом відновилася. У групі з відшаруванням макулярної зони більша площа фовеальної аваскулярної зони була пов'язана з гіршою гостротою зору.