Епонімічні терміни в морфології та патологїї черепа людини

Abstract

У морфологічних науках (анатомія людини, клінічна, топографічна та патологічна анатомія, гістологія, ембріологія, цитологія тощо) епоніми вживають давно й постійно. Авторські назви охоплюють широкий спектр анатомічних утворень від найважливіших вузлових до менш важливих для практичної медицини. Епоніми широко поширені в медицині, проте останнім часом все частіше виникає необхідність в їхній заміні на більш описові терміни. Важливим є дослідження епонімів у медичній галузі знань. Мета дослідження епонімів та епонімічних синдромів у анатомічній термінології при вивченні черепа людини шляхом бібліографічного аналізу літератури. Матеріали і методи. У роботі використані загальнофілософські та загальнонаукові методи дослідження, а саме: діалектичний, історично-хронологічний, бібліографічно-описовий, аналітичний тощо. Результати та висновки. На сьогоднішній день в анатомії епонімічні назви все частіше зустрічаються в різних виданнях та підручниках з клінічної анатомії. Використання епонімів у науковій літературі робить текст лаконічним та яскравим. Застосування анатомічних термінів, до складу яких входять імена або прізвища дослідників, які вперше описали анатомічне утворення, сприяють кращій орієнтації в топографо-анатомічному розташуванні органу або ділянки, це потрібно для роботи з науковою літературою, де ці терміни позначені епонімічно, тобто без детального роз’яснення значення. Вивчення епонімічних термінів сприяє розкриттю еволюції клінічних дисциплін, діагностичного процесу мислення, а також формуванню термінологічної компетенції у студентів-медиків, опануванню ними мови спеціальності, а також підвищення наукового та освітнього рівня викладача; В морфологических науках (анатомия человека, клиническая, топографическая и патологическая анатомия, гистология, эмбриология, цитология и т.д.) эпонимы употребляют давно и постоянно. Авторские названия охватывают широкий спектр анатомических образований от важнейших узловых до менее важных для практической медицины. Эпонимы широко распространены в медицине, однако в последнее время все чаще возникает необходимость в их замене на более описательные термины. Важным является исследование эпонимов в медицинской отрасли знаний. Цель. Исследование эпонимов и эпонимических синдромов в анатомической терминологии при изучении черепа человека путем библиографического анализа литературы. Материалы и методы. В работе использованы общефилософские и общенаучные методы исследования, а именно: диалектический, историко-хронологический, библиографически-описательный, аналитический и др. Результаты и выводы. На сегодняшний день в анатомии эпонимические названия все чаще встречаются в различных изданиях и учебниках по клинической анатомии. Использование эпонимов в научной литературе делает текст лаконичным и ярким. Применение анатомических терминов, в состав которых входят имена или фамилии исследователей, впервые описавших анатомическое образование, способствует лучшей ориентации в топографо-анатомическом расположении органа или области, что нужно для работы с научной литературой, где эти термины обозначены эпонимично, то есть без детального разъяснения значения. Изучение эпонимических терминов способствует раскрытию эволюции клинических дисциплин, диагностического процесса мышления, а также формированию терминологической компетенции у студентов-медиков, овладению ими языка специальности, а также повышению научного и образовательного уровня преподавателя; It is well known fact that in the domain of morphological sciences, e. g. human anatomy, clinical, topographical and pathological anatomy, histology, embryology, cytology, etc., eponymous terms are very common and have been being used for a long time. Eponymous terms are used to cover a wide variety of anatomical structures ranging from the most important to a less important in clinical practice. Eponyms in medical terminology in some cases result in the use of two or more synonyms for the same concept and therefore, there seems to be reasonable to replace some eponymous terms with somewhat descriptive terms. This work was aimed at studying eponymous terms for human skull syndromes in anatomical terminology related to the human skull by reviewing relevant literature. The research methodology includes generally accepted scientific methods: dialectical, historical and chronological, bibliographical and descriptive ones. Nowadays, eponymous terms in the domain of human anatomy are an inseparable part of academic and didactic texts (monographs, students’ textbooks, research articles, etc.) and, as they are shorter than their non-eponymous variants, they may provide the texts with laconism. The eponyms studied are valuable in the reconstruction of the origin of a concept. The use of eponyms in medical terminology has been more frequent than in other domains, which has in some cases resulted in the use of two or more synonyms for the same concept. The use of eponyms in medical terminology has been more frequent than in other domains, which has in some cases resulted in the use of two or more synonyms for the same concept. The use of eponyms in medical terminology has been more frequent than in other domains, which has in some cases resulted in the use of two or more synonyms for the same concept. The anatomical terms, which include names or surnames of researchers who were the first describe certain anatomical structures greatly contributes to a better understanding of the topographical and anatomical characteristics of an organ or a body area. The study of eponymous terms also contributes to the a stronger understanding of the evolution of clinical disciplines, to fostering critical thinking, as well as is a prerequisite for developing professional competence of medical students, their masterying the medical language.