Особенности когнитивных нарушений при критических состояниях, развившихся в условиях различной степени защищенности от стресса

Abstract

Цель: оценить влияние стресса, обусловленного операционной травмой и травмой, полученной в мирной или боевой обстановке, на состояние когнитивных функций. Материалы и методы. Обследовано 16 больных после плановых оперативных вмешательств (группа 1), 37 больных, получивших политравму в мирное время (группа 2) и 20 пострадавших, получивших ранения во время боевых действий в зоне АТО (группа 3). Определялись: тяжесть состояния при поступлении в ОИТ по шкале SAPS II, оценка состояния когнитивных функций с помощью опросника CFQ и шкалы MMSE. Результаты и их обсуждение: По тяжести соматического статуса при поступлении в от-деление интенсивной терапии больные всех трёх групп статистически не различались. Также не было достоверных отличий между группами по продолжительности нахождения в отделении интенсивной терапии и общей продолжительности госпитализации. Исходный уровень когнитивных функций в первой группе был несколько ниже, чем в двух остальных, что связано, на наш взгляд, с возрастными изменениями. В остром периоде у больных всех трёх групп отмечено достоверное снижение уровня когнитивных функций, превышающее 10% от исходного уровня, что является клиническим признаком когнитивной дисфункции. Ни между группами, ни в группах между этапами послеоперационного/посттравматического периода достоверных отличий в динамике восстановления когнитивных функций не было, хотя сохранялась достоверная разница с исходным уровнем. Выводы: Травма вызывает когнитивные нарушения, независимо от того, получена ли она во время оперативного вмешательства, в боевой обстановке или в мирное время. Возникшие в результате травмы когнитивные нарушения сохраняются в течение длительного времени; Мета: оцінити вплив стресу, обумовленого операційною травмою і травмою, отриманою в мирній або бойовій обстановці, на стан когнітивних функцій. Матеріали та методи. Обстежено 16 хворих після планових оперативних втручань (група 1), 37 хворих, які отримали політравму в мирний час (група 2) і 20 постраждалих, які отримали поранення під час бойових дій в зоні АТО (група 3). Визначалися: тяжкість стану при надходженні до ВІТ за шкалою SAPS II, оцінка стану когнітивних функцій за допомогою опитувальника CFQ і шкали MMSE. Результати та їх обговорення: За тяжкістю соматичного статусу при вступі до відділення інтенсивної терапії хворі всіх трьох груп статистично не розрізнялися. Також не було достовірних відмінностей між групами за тривалістю перебування у відділенні інтенсивної те-рапії та загальною тривалістю госпіталізації. Вихідний рівень когнітивних функцій в першій групі бувдещо нижчим, ніж в двох інших, що пов'язано, на наш погляд, з віковими змінами. У гострому періоді ухворих всіх трьох груп відзначено достовірне зниження рівня когнітивних функцій, яке перевищує 10% від вихідного рівня, що є клінічною ознакою когнітивної дисфункції. Ні між групами, ні в групах між етапами післяопераційного/посттравматичного періоду достовірних відмінностей в динаміці відновлення когнітивних функцій не було, хоча зберігалася достовірна різниця з вихідним рівнем. Висновки: Травма викликає когнітивні порушення, незалежно від того, була вона отримана під час оперативного втручання, в бойовій обстановці або в мирний час. Виниклі в результаті травми когнітивні порушення зберігаються протягом тривалого часу; Aim: To assess the impact of stress caused by surgical traumas and combat or peacetime traumas on the state of cognitive functions. Materials and methods. 16 patients were examined after elective surgical interventions (group 1), 37 patients who received polytrauma in peacetime (group 2) and 20 individuals who received combat wounds during warfare in the ATO zone (group 3). We detected severity of the status on admission to intensive care units (ICU) by the SAPS II, the assessment of the state of cognitive function with the CFQ questionnaire and the MMSE scale. Results and discussion: Due to the severity of the somaticstatus on ICU admission, the patients of all three groups did not differ statistically. There was also no significant difference between the groups in terms of the length of stay in the intensive care unit and the overall length of hospitalization. The initial level of cognitive function in the first group was somewhat lower than in the othertwo, which, in our opinion, is associated with age-related changes. In the acute period the patients of all three groups demonstrated significant decrease in the level of cognitive function that exceeded 10% of the baseline and is considered as a clinical sign of cognitive dysfunction. Neither between groups nor in groups between stages of postoperative / post-traumatic period there were no significant differences in the dynamics of recovery of cognitive functions, although there was a significant difference with the baseline. Conclusions: Injuries cause cognitive impairment regardless of whether they were received during surgery, in warfare or in peacetime. Cognitive impairments that result from an injury are sustained for a long time.