Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/12240
Назва: Оптимізація лікування хворих із хронічними ранами венозного генезу
Інші назви: Оптимизация лечения больных с хроническими ранами венозного генеза
On improving the treatment of patients with chronic wounds of venous genesis
Автори: Рибалка, Ярослав Володимирович
Рибалка, Ярослав Владимирович
Rubalka, Ya. V.
Дата публікації: 2019
Видавець: Українська медична стоматологічна академія
Бібліографічний опис: Рибалка Я. В. Оптимізація лікування хворих із хронічними ранами венозного генезу / Я. В. Рибалка // Актуальні питання сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. – 2019. – Т. 19, вип. 3 (67). – С. 75–77.
Короткий огляд (реферат): Лікування ран є, вірогідно, найдавнішою, але такою, що не втратила свою актуальність, проблемою, хірургії. Серед проявів хірургічної інфекції часто хірургі мають справу з дефектами м`яких тканин, для яких властиві ознаки хронічного запалення, висока бактеріальна контамінація, а також переважання дегенеративних процесів над регенаративними. До таких станів відносять рани, що тривало не загоюються, нориці, пролежні. За даними вітчизняних та закордонних дослідників, хворі з хронічними ранами (ХР) складають значну частку серед хірургічних пацієнтів. Наприклад, частка пацієнтів трофічними виразками венозної етіології досягає 2% популяції дорослого населення, а в осіб понад 70 років їхня кількість досягає 5%. Терміни загоєння таких ран складають в середньому 3-4 місяці. Частота рецидивів після загоєння рани, за різними даними складає від 6-15% до 60-70%. В США щорічно на лікування таких пацієнтів витрачається до 1 млрд. доларів, а в світі – понад 7 млрд. (Cervelli, V. et al., 2008; . Marks, R. et al., 2010). Для улучшения результатов хирургического лечения больных с длительно незаживающими ранами был проведен анализ эффективности применения аутологичной обогащенной тром-боцитами плазмы. Материалы. Исследование базируется на анализе лечения 61 пациента, страдаю-щих на длительно незаживающие раны, венозного генеза диаметром не более 8 см нижних конечностей, которые находились на стационарном лечении в хирургическом отделении. При использовании предложенной методики, основанной на изготовлении аутологичной обогащенной тромбоцитарной плазмы со следующими инъекции по периферии раны,степень уменьшения площади поверхности раны определенный методом контактной планиметрии в сутки у больных 1-й группы составил в сред-нем 5,1 ± 0,6%. Во 2 группе - 1,8 ± 0,4% (р <0,005).Результаты свидетельствуют об увеличении скорости заживления ран у больных 1 группы по сравнению с пациентами 2 группы. За весь период наблюдения (12 недель) полная эпителизация раны произошла в 21 (70%) пациентов 1 группы и у 10 (33,3%) пациентов. Более чем на 50% площадь ран уменьшилась в 6 больных 1 группы (20%). В контрольной группе у 2 (7%) больных. Менее чем на 50% площадь ран уменьшилась в 3 больных 1 группы (10%), и 19 больных 2 группы (60%). Использование плазмолифтинг терапии существенно положите-льно влияет на процесс заживления ран по сравнению с использованием традиционных методик в контрольной группе. Вывод: увеличение скорости заживления ран у больных 1 группы (основной) по сравнению с пациентами 2 группы (контрольной) за счет использования дополнительно к стандартному лечению аутологичной обогащенной тромбоцитами плазмы. The analysis of the effectiveness of applying autologous platelet-rich plasma was performed in order to improve the results of surgical treatment of patients with wounds that heal slowly. Materials. The study is based on the analysis of the treatment of 61 patients who suffered from slow-healing wounds of venous genesis with a diameter of no more than 8 cm on the lower extremities and took the treatment at the surgical ward. The proposed method was based on obtaining autologous enriched platelet plasma followed by its injection along the periphery of the wound. The degree of reduction of the wound surface area was assessed by the method of contact planimetry per day. The patients of the 1st group demonstrated thewound area reduction by 5.1 ± 0.6%, and the patients of the group 2 – by 1.8 ± 0.4% (p <0005). The results indicate an increase in the rate of wound healing in patients in group 1 compared with patients in group 2. During the entire follow-up period (12 weeks), complete wound epithelialisation occurred in 21 (70%) patients in group 1 and in 10 (33.3%) patients of the group 2. The wound area decreased by more than 50% in 6 patients of group 1 (20%) and in 2 (7%) patients of the control group. The wound area decreased less than by 50% in 3 patients in group 1 (10%), and in 19 patients in group 2 (60%). The use of PRP therapy has been proven to have a significant positive effect on the process of wound healing compared with the use of standard methods used for the control group. Conclusion: increase in the wound healing pace in patients of group 1 (test) compared with patients of group 2 (control) can be explained by using autologous platelet-enriched plasma as an additional means to the standard therapy.
Ключові слова: хронічні рани
хронічні рани
аутоплазма збагачена тромбоцитами
PRP-терапія
длительно незаживающие раны
аутологическая обогащенная тромбоцитами плазма
PRР
сокращение площади ран
wounds that heal slowly
autologous platelet-rich plasma
PRP
reduction of wound area
ISSN: 2077-1096 (print)
2077-1126 (online)
DOI: 10.31718/2077-1096.19.3.75
URI: http://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/12240
Розташовується у зібраннях:Наукові праці. Кафедра хірургії № 3
Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 19, вип. 3 (67)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
document.pdf327,85 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.