Види дисфункціональних станів скронево-нижньощелепного суглобу за етіологією та особливостями їх патогенезу

Abstract

Численні публікації у фахових стоматологічних та загальномедичних виданнях за останні кілька років відображають зростаючий інтерес до проблеми дисфункціональних станів скроневонижньощелепного суглобу (СНЩС), що пояснюється значною кількістю таких пацієнтів, поліморфізмом клінічних проявів, пов’язаних з різною етіологією цих станів, особливостями патогенезу, що обумовлює труднощі їх діагностики і лікування. Визначено, що до ведучих чинників у розвитку дисфункціональних станів СНЩС відносять оклюзійно-артикуляційні, нейром'язові порушення, хронічну травму суглоба. Основними факторами в розвитку оклюзійно-артикуляційної дисфункції є кінцеві дефекти зубних рядів, порушення міжальвеолярних відстаней в зв'язку з підвищеною стертістю жувальних поверхонь зубів, прикус, що знижується, та ін. Вважається, що провідною ланкою у розвитку нейром'язового синдрому є м'язовий спазм. Неврогенний фактор у розвитку нейром'язового виду дисфункції СНЩС характерний для осіб з лабільною нервовою системою. До причин розвитку травматичної дисфункції СНЩС відносять неадекватно тривалі лікувальні заходи стоматологів, коли пацієнт з відкритим ротом годинами проводить в кріслі лікаря при реставрації зубів, знятті відбитків, складному видаленні нижніх молярів. Існує поступальна та багатофакторна концепції розвитку дисфункції СНЩС. Тому пошук ведучих ланок механізмів розвитку окремих видів дисфункцій СНЩС є постійним процесом, що мотивує фахівців і відкриває нові можливості використання сучасних методик обстеження пацієнтів для об’єктивізації диференціально-діагностичного процесу і проведення адекватного ефективного лікування.

Многочисленные публикации в профессиональных стоматологических и общемедицинских изданиях за последние годы отражают возрастающий интерес к проблеме дисфункциональных состояний височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС), что объясняется большим количеством таких пациентов, полиморфизмом клинических проявлений, связанных с разной этиологией этих состояний, особенностями патогенеза, что обусловливает трудности их диагностики и лечения. Определено, что к ведущим факторам в развитии дисфункциональных состояний ВНЧС относят окклюзионноартикуляционные, нейромышечные нарушения, хроническую травму сустава. Основными моментами в развитии окклюзионно-артикуляционной дисфункции являются концевые дефекты зубных рядов, нарушение межальвеолярных расстояний в связи с повышенной стираемостью жевательных поверхностей зубов, снижающийся прикус и др. Считается, что ведущим звеном в развитии нейромышечной дисфункции является мышечный спазм. Неврогенный фактор в развитии нейромышечного вида дисфункции ВНЧС характерен для лиц с лабильной нервной системой. К причинам развития травматической дисфункции ВНЧС относят неадекватно длительные лечебные мероприятия стоматологов, когда пациент с открытым ртом часами проводит в кресле врача при реставрации зубов, снятии оттисков, сложном удалении нижних моляров. Существует постуральная и многофакторная концепции развития дисфункции ВНЧС. Поэтому поиск ведущих звеньев механизмов развития отдельных видов дисфункций ВНЧС с их системным анализом является постоянным процессом, который мотивирует специалистов и открывает новые возможности использования современных методик обследования пациентов для объективизации дифференциально-диагностического процесса и проведения адекватного эффективного лечения.

Numerous publications in professional dental and general medical publications in recent years have reflected the growing interest in the problem of temporomandibular joint (TMJ) dysfunctional conditions that is explained by the large number of patients suffering from this problem, by the polymorphism of clinical manifestations due to different aetiology of these conditions, special characteristics of pathogenesis. All this can impede in making correct diagnosis and prescribing proper treatment. It has been determined that the leading factors in the development of TMJ dysfunctional conditions include occlusive articulation, neuromuscular disorders, chronic joint injury. The key points in the development of occlusal-articulatory dysfunction are dentition end-defects, impaired inter-alveolar distances due to excess abrasion of the chewing dental surfaces, decreasing bite, etc. It is considered that muscle spasm is a leading element in the development of neuromuscular dysfunction. The neurogenic factor in the development of the neuromuscular type of TMJ dysfunction is characteristic of persons with a labile nervous system. The causes for the development of traumatic TMJ dysfunction include inadequately long-term dental procedures, when a patient has to sit in the dental arm-chair with an open mouth for hours for teeth restoration, impression taking, and difficult removal of lower molars. There are postural and multifactorial concepts of the development of TMJ dysfunction. Therefore, the search for the leading mechanisms of the development of certain types of TMJ disorders with their systematic analysis is a constant process that motivates the specialists and opens up new prospects and options for using the latest techniques of patient examination to make diagnosis more precise and to carry out adequate and effective treatment.