Роль генів-регуляторів клітинного циклу в розвитку раку шлунка

Abstract

Серед найбільш важливих проблем онкології є досить актуальною задача вивчення діагностичної та прогностичної значимості деяких маркерів канцерогенезу: частоти виявлення і визначення рівнів рецепторів EGFR, Ki-67, TGF-β1, що визначаються імуногістохімічним і іммуносорбентним методами, і мутацій в деяких онкогенах при розвитку раку шлунку у людини. Останні, поряд з іншими онкогенами, супресорними генами і секреторними білками, розглядаються в якості перспективних маркерів, що характеризують біологічну поведінку пухлини і дозволяють індивідуалізувати підходи до призначення терапії хворим на рак шлунку. Однак молекулярно-генетичні фактори, що лежать в основі канцерогенезу раку шлунку кишкового і дифузного типів, різні. Так, втрата гетерозиготності і мутація р53, зменшення експресії р27, експресія цикліну Е і 6.0-kb транскрипти 3-met гена залучені в процес малігнізації від передракових змін до розвитку інтестинального типу раку шлунку. Втрата гена DCC, мутації в гені APC, втрата гетерозиготності (LOH) 1q, втрата р27, зменшення експресії рецептора фактору росту пухлини (TGF) -β типу I і ампліфікація гена HER2 часто пов'язані з пізньою стадією карциноми інтестинального типу. З іншого боку, втрата гетерозиготності в хромосомі 17р, мутація або втрата гетерозиготності р53 і мутація або втрата Екадгеринів переважно залучені в розвиток низькодиференційованих дифузних форм раку шлунку. Ген EGFR (HER1) і TGF-β1 кодують рецептор епідермального фактору росту, що є мембранною тирозинкіназою і бере участь в регуляції багатьох клітинних процесів. Гіперекспресія даних генів спостерігається практично у всіх пухлинах епітеліального походження. Карциноми шлунку експресують EGFR майже в половині випадків. Причетність TGF-β1 до патогенезу раку шлунку вказує на можливість використання інгібіторів даного рецептора для терапії злоякісних новоутворень шлунку.

Среди наиболее важных проблем онкологии является весьма актуальной задача изучения диагностической и прогностической значимости некоторых маркеров канцерогенеза: частоты выявления и определения уровней рецепторов EGFR, Ki-67, TGF-β1, определяемых иммуногистохимическим и иммуносорбентным методами, и мутаций в некоторых онкогенах при развитии рака желудка у человека. Последние, наряду с другими онкогенами, супрессорными генами и секреторными белками, рассматриваются в качестве перспективных маркеров, характеризующих биологическое поведение опухоли, и позволяют индивидуализировать подходы к назначению терапии больным раком желудка. Однако молекулярно-генетические факторы, лежащие в основе канцерогенеза рака желудка кишечного и диффузного типов, различные. Так, потеря гетерозиготности и мутация р53, уменьшение экспрессии р27, экспрессия циклина Е и 6.0-kb транскрипты 3-met гена вовлечены в процесс малигнизации от предраковых изменений в развитии интестинального типа рака желудка. Потеря гена DCC, мутации в гене APC, потеря гетерозиготности (LOH) 1q, потеря р27, уменьшение экспрессии рецептора фактора роста опухоли (TGF) -β типа I и амплификация гена HER2 часто связаны с поздней стадией карциномы интестинального типа. С другой стороны, потеря гетерозиготности в хромосоме 17р, мутация или потеря гетерозиготности р53 и мутация или потеря Е-кадгеринов преимущественно вовлечены в развитие низкодифференцированных диффузных форм рака желудка. Ген EGFR (HER1) и TGF-β1 кодируют рецептор эпидермального фактора роста, является мембранной тирозинкиназы и участвует в регуляции многих клеточных процессов. Гиперэкспрессия данных генов наблюдается практически во всех опухолях эпителиального происхождения. Карциномы желудка экспрессируют EGFR почти в половине случав. Причастность TGF-β1 в патогенез рака желудка указывает на возможность использования ингибиторов данного рецептора для терапии злокачественных новообразований желудка. Summary

Among the most important challenges in oncology, the task of studying diagnostic and prognostic significance of some carcinogenesis markers is absolutely relevant, and namely the frequency of detection and identification of levels of EGFR, Ki-67, TGF-β1 receptors detected by immunohistochemical and immunosorbent methods, and mutations in some oncogenes through the progression of cancer stomach in humans. The latter, along with other oncogenes, suppressor genes and secretory proteins, are considered as perspective markers that characterize the biological behaviour of the tumour and allow clinicians to adhere the patient-centred approaches in choosing proper therapy for patients with stomach cancer. However, the molecular genetic factors underlying the carcinogenesis of stomach cancer of the intestinal and diffuse types are different. Thus, the loss of heterozygosity and the mutation of p53, reduction of p27 expression, cyclin E expression and 6.0-kb transcripts of the 3-met gene are involved in the process of malignancy from precancerous changes to the development of the intestinal type of RH. Loss of the DCC gene, mutations in the APC gene, loss of heterozygosity (LOH) 1q, loss of p27, tumour growth factor (TGF) -β receptor type I (I) and the amplification of the HER2 gene are often associated with the late stage of intestinal carcinoma. On the other hand, the loss of heterozygosity in chromosome 17b, the mutation or loss of heterozygosity of p53, and the mutation or loss of E-cadherins are mainly involved in the development of low-differentiated diffuse forms of stomach cancer. The gene EGFR (HER1) and TGF-β1 encode an epidermal growth factor receptor, which is a membrane tyrosine kinase, and is involved in the regulation of many cellular processes. Hyperexpression of these genes is observed in virtually all tumours of epithelial origin. Gastric carcinoma expresses EGFR in almost half of cases. The involvement of TGF-β1 in the pathogenesis of stomach cancer indicates the potential use of inhibitors of this receptor for the treatment of malignant tumours of the stomach.