Post-stroke fatigue and its dimensions over the second year after acute cerebrovascular events

Abstract

Post-stroke fatigue (PSF) is a common, long-lasting consequence of acute cerebrovascular events (ACE). Aim. To assess the rate and intensity of PSF over the second year after strokes and transient ischemic attacks. Material and methods. Initially patients were followed up and examined in 12 months (201 cases) and finally in 24 months (126 cases) after ACE occurrence; through these time intervals patients were examined quarterly. PSF was measured by fatigue assessment scale (FAS), multidimensional fatigue inventory-20 (MFI-20) and fatigue severity scale (FSS). Results. According to FAS and FSS, rate of PSF over the second year after ACE occurrence were unchangeable within narrow limits, 31,7%-33,0%. Rates of global, physical, mental, activity-related and motivational post-stroke fatigue, according to MFI-20, were also stable, within 25,0%-28,6%, 24,6%-27,4%, 27,8%-30,2%, 22,4%-26,2% and 19,4%-22,0%, respectively. Patients with strokes, compared with transient ischemic attack patients, had more common general, physical, mental, motivational and activity-related post-stroke fatigue domains in 12 and 15 months after ACE occurrence. Intensity of PSF due to FAS (range – 29,0 (26,0-33,0) – 28,0 (26,0-32,2)) and FSS (5,5 (5,2-5,9) – 4,8 (4,5-5,2)), as well as intensity of physical (13,0 (12,0-13,0) – 12,0 (12,0-13,0)) and activity-related (13,0 (12,0-13,0) – 12,0 (12,0-13,5)) PSF domains due to MFI-20, was statistically stable, whereas severity of global (14,0 (13,015,0) – 13,0 (12,0-14,0)), mental (15,0 (14,0-16,0) – 13,0 (12,0-14,0)) and motivational (15,0 (14,0-16,0) – 13,0 (13,0-15,0)) PSF domains significantly decreased through the second year after ACE. Conclusion. 1. PSF rate as well as PSF dimension rates were stable over the second year after ACE regardless the fatigue scales used. 2. Intensity of gobal, mental and motivational post-stroke fatigue domains, according to MFI-20, significantly decreased over the second year after ACE occurrence.

Постинсультная усталость является распространенным, длительным следствием острых цереброваскулярных событий (ОЦС). Цель. Оценить частоту и интенсивность постинсультной усталости в течение второго года после инсультов и транзиторных ишемических атак. Материал и методы. Пациенты были обследованы через 12 месяцев (201 случай) и через 24 месяца (126 случаев) после появления острых цереброваскулярных событий, между этими временными точками пациенты обследовались ежеквартально. Постинсультную усталость измеряли по шкале оценки усталости (FAS), многомерной шкале оценки усталости -20 (MFI-20) и шкале тяжести усталости (FSS). Результаты. По данным FAS и FSS показатели постинсультной усталости в течение второго года после появления острых цереброваскулярных событий были стабильны в узких пределах - 31,7% -33,0%. Показатели глобальной, физической, умственной, связанной с деятельностью и мотивационной постинсультной усталостью, согласно MFI-20, также были стабильны: в пределах 25,0% -28,6%, 24,6% -27,4%, 27,8% 30,2%, 22,4% -26,2% и 19,4% -22,0% соответственно. Пациенты с инсультом, по отношению к пациентам с транзиторной ишемической атакой, имели более частые глобальные, физические, психические, мотивационные и связанные с активностью домены постинсультной усталости через 12 и 15 месяцев после появления острых цереброваскулярных событий. Интенсивность постинсультной усталости, согласно FAS (диапазон - 29,0 (26,0-33,0) - 28,0 (26,0-32,2)) и FSS (5,5 (5,2-5,9) ) - 4,8 (4,5-5,2)), а также интенсивность физического (13,0 (12,0-13,0) - 12,0 (12,0-13,0)) и связанного с активностью (13,0 (12,013,0) - 12,0 (12,0-13,5)) доменов постинсультной усталости, согласно MFI-20, были статистически стабильными, тогда как выраженность глобального (14, 0 (13,0-15,0) - 13,0 (12,0-14,0)), психического (15,0 (14,0-16,0) - 13,0 (12,0-14, 0)) и мотивационного (15,0 (14,0-16,0) - 13,0 (13,0-15,0)) доменов постинсультной усталости значительно снижались в течение второго года после острых цереброваскулярных событий. Заключение. 1. Частота встречаемости постинсультной усталости, а также её компонентов, была стабильной в течение второго года после острых цереброваскулярных событий, не зависимо от используемых шкал оценки усталости. 2. Интенсивность глобальной постинсультной усталости, психического и мотивационного доменов постинсультной усталости, согласно MFI-20, значительно снижалась в течение второго года после появления острых цереброваскулярных событий.

Постінсультна втома є поширеним, тривалим наслідком гострих цереброваскулярних подій. Мета. Оцінити частоту і інтенсивність постінсультної втоми протягом другого року після інсульту та транзиторної ішемічної атаки. Матеріали і методи. Пацієнти були обстежені через 12 місяців (201 випадок) і через 24 місяці (126 випадків) після появи гострих цереброваскулярних подій, між цими часовими точками пацієнти обстежувалися щоквартально. Постінсультну втому вимірювали за шкалою оцінки втоми (FAS), багатовимірною шкалою оцінки втоми -20 (MFI-20) і шкалою тяжкості втоми (FSS). Результати. За даними FAS і FSS, показники постінсультної втоми протягом другого року після появи гострих цереброваскулярних подій були стабільні у вузьких межах - 31,7% -33,0%. Показники глобального, фізичного, розумового, пов'язаного з діяльністю і мотиваційного компонентів, згідно MFI-20, також були стабільні - в межах 25,0% -28,6%, 24,6% -27,4%, 27,8% - 30,2%, 22,4% -26,2% і 19,4% -22,0% відповідно. Пацієнти з інсультом, відносно пацієнтів з транзиторною ішемічною атакою, мали більш часті глобальні, фізичні, психічні, мотиваційні та пов'язані з активністю домени постінсультної втоми через 12 і 15 місяців після появи гострих цереброваскулярних подій. Інтенсивність постінсультної втоми, згідно FAS (діапазон - 29,0 (26,0-33,0) - 28,0 (26,0-32,2)) і FSS (5,5 (5,2-5,9)) - 4,8 (4,5-5,2)), а також інтенсивність фізичного (13,0 (12,0-13,0) - 12,0 (12,0-13,0)) і пов'язаного з активністю (13,0 (12,0-13,0) - 12,0 (12,0-13,5)) доменів постінсультної втоми, згідно MFI-20, були статистично стабільними, тоді як вираженість глобального (14, 0 (13 , 0-15,0) - 13,0 (12,0-14,0)), психічного (15,0 (14,0-16,0) - 13,0 (12,0-14, 0)) і мотиваційного (15,0 (14,0-16,0) - 13,0 (13,0-15,0)) доменів постінсультної втоми значно знижувалися протягом другого року після гострих цереброваскулярних подій. Висновки. 1. Частота зустрічаємості постінсультної втоми, як і її компонентів, була стабільною протягом другого року після гострих цереброваскулярних подій, незалежно від використаних шкал оцінки втоми. 2. Інтенсивність глобальної постінсультної втоми, психічного та мотиваційного доменів постінсультної втоми, згідно MFI-20, значно знижувалася протягом другого року після появи гострих цереброваскулярних подій.