Обґрунтування використання стоматологічного реклінатора для лікування ронхопатії та синдрому обструктивного апное

Abstract

Храп та його ускладнення – синдром обструктивного апное посідають вагоме місце серед актуальних проблем сучасної медицини. Про актуальність даної проблеми свідчить висока поширеність. За даними останніх досліджень синдром обструктивного апное сну уражає чоловіків – 10% віком 3049 років та 17% віком 50-70 років, жінок – 3% віком 30-49 років та 9% віком 50-70 років, і частота виявлення його в останні роки прогресивно зростає. До виникнення храпу та синдрому обструктивного апное, найчастіше призводять такі порушення зубощелепної системи: дистальне положення нижньої щелепи; звуження верхньої щелепи, високе готичне піднебіння, дисфункція скроневонижньощелепного суглоба; макроглосія. Також, підвищена вірогідність наявності обструктивного апное у пацієнтів з гострим кутом мандибулярної площини і недорозвиненим підборіддям. Всі ці причини звужують просвіт дихальних шляхів та зменшують об`єм порожнини рота. В залежності від причин виникнення храпу та синдрому обструктивного апное існують різні методи їх лікування. У світовій практиці та країнах західної Європи, в протоколі лікування та профілактики хворих на храп та обструктивне апное широко використовують внутрішньоротові апарати. У 2000 році в Американській академії медицини сну був створений розділ оральних приладів, що використовують для лікування храпу та синдрому обструктивного апное. Всі вони мають, як переваги, так і низку недоліків. До недоліків від користування внутрішньоротових апаратів для лікування та профілактики храпу та обструктивного апное відносяться: біль у скронево-нижньощелепному суглобі, надмірне слиновиділення або навпаки, сухість у порожнині рота, зубний біль та безсоння. Мета дослідження: Удосконалити апарати для лікування храпу та синдрому обструктивного апное. Висновки. Нами був запропонований та розроблений апарат для профілактики храпу та апное, який функціонує за рахунок фіксації фізіологічного прикусу у стані спокою

Храп и его осложнение – синдром обструктивного апноэ занимают важное место среди актуальных проблем современной медицины. Об актуальности данной проблемы свидетельствует высокая распространенность. По данным последних исследований, синдром обструктивного апноэ сна поражает мужчин – 10% в возрасте 30-49 лет и 17% в возрасте 50-70 лет, женщин – 3% в возрасте 30-49 лет и 9% в возрасте 50-70 лет, и частота выявления его в последние годы прогрессивно возрастает. К возникновению храпа и синдрома обструктивного апноэ, чаще всего приводят такие нарушения зубочелюстной системы: дистальное положение нижней челюсти; сужение верхней челюсти, высокое готическое небо, дисфункция височно-нижнечелюстного сустава; макроглоссия. Также, повышенная роятность наличия обструктивного апноэ у пациентов с острым углом мандибулярної плоскости и недоразвитым подбородком. Все эти причины сужают просвет дыхательных путей и уменьшают объем полости рта. В зависимости от причин возникновения храпа и синдрома обструктивного апноэ существуют различные методы их лечения. В мировой практике и в странах западной Европы, в протоколе лечения и профилактики больных храп и обструктивное апноэ широко используют внутриротовые аппараты. В 2000 году в Американской академии медицины сна был создан раздел оральных приборов, использующих для лечения храпа и синдрома обструктивного апноэ. Все они имеют как преимущества, так и ряд недостатков. К недостаткам от пользования внутренне ротовых аппаратов для лечения и профилактики храпа и обструктивного апноэ относятся: боль в височно-нижнечелюстном суставе, чрезмерное слюноотделение или наоборот сухость в полости рта, зубная боль и бессонница. Цель исследования: Усовершенствовать аппараты для лечения храпа и синдрома обструктивного апноэ. Выводы. Нами был предложен и разработан аппарат для профилактики храпа и апноэ, который функционирует за счет фиксации физиологического прикуса в состоянии покоя.

Snoring and its common complication, obstructive apnoea syndrome, are among the urgent issues of current medicine and dentistry. The relevance of this problem is evidenced by its high prevalence worldwide. According to the latest research, obstructive sleep apnoea syndrome affects 10% of men aged 30-49 years and 17% of men aged 50-70 years, 3% of women aged 30-49 years and 9% of women aged 50-70 years. The snore detection rate in recent years has been progressively increasing. Snoring and obstructive apnoea syndrome are most often caused by the disorders of the dento-maxillary system including distal position of the mandible; maxilla narrowing, high-arched (or Gothic) palate, dysfunction of the temporomandibular joint; macroglossia. The likelihood of obstructive apnoea in patients with an acute angle of the mandibular plane and underdeveloped chin also increases. All of these causes narrow the airway lumen and reduce the dimensional characteristics of the oral cavity. Depending on the causes of snoring and obstructive apnoea syndrome, there are different methods for their treating. Intraoral appliances are becoming widely used in the world practice; and the protocols of treatment and prevention for snoring and obstructive apnoea in Western countries recommend using the appliances. In 2000, the American Academy of Sleep Medicine created a section of oral appliances used to treat snoring and obstructive apnoea syndrome. All of them have both advantages and disadvantages. The disadvantages due to using intra-oral devices for the treatment and prevention of snoring and obstructive apnoea include: TMJ pain, excessive salivation or vice versa, dry mouth, toothache and insomnia. Purpose of the study: to improve the oral appliance for the treatment of snoring and obstructive apnoea syndrome. Conclusions. We have proposed and developed an oral appliance for the prevention of snoring and apnoea, which function is based on fixing the physiological bite at rest.