Прогнозування та попередження стенозування лобовоносового співустя при хірургічному лікуванні пацієнтів з хронічним фронтитом

Abstract

Підвищення якості діагностики синуситів, впровадження в повсякденну практику отоларинголога функціональних ендоназальних хірургічних операцій, широке розмаїття медикаментозних препаратів, не привело до зменшення числа хворих на хронічний фронтит. В даний час, у зв'язку з використанням в клінічній практиці методів ендоскопічної риносинусохірургії, з’явилась необхідність переглянути деякі традиційні положення, що використовувались при виконанні хірургічних втручань на фронтальному синусі. Мета дослідження: підвищити ефективність хірургічного лікування пацієнтів з хронічним фронтитом шляхом застосування модифікованої ендоназальної фронтотомії та оптимізації післяопераційного ведення. Було проведено комплексне клініко-інструментальне та лабораторне обстеження і лікування 137 хворих на хронічний фронтит, яких в залежності від типу обраного хірургічного лікування та особливостей ведення післяопераційного періоду розділено на 4 групи, що давало можливість порівняти клінічну ефективність застосування в післяопераційному періоді препаратів гіалуронату натрію (2А, 2Б) з ізотонічним розчином натрію хлориду в якості рідини для промивання лобової пазухи та порожнини носу (1А, 1Б), та модифіковану фронтотомію з пластикою лобово-носового каналу (1Б, 2Б) з традиційною ендоназальною фронтотомією (1А, 2А). За даними комп’ютерної томографії та задньої активної риноманометрії досліджено зміни локальних аеродинамічних опорів носової порожнини, що дало змогу оцінити результати лікування за принципами доказової медицини. Клінічно обґрунтовано комп'ютерне планування та прогнозування функціональних ринохірургічних втручань при хронічному запаленні фронтального синусу та різних порушеннях внутрішньоносових структур. Удосконалено методику хірургічного лікування пацієнтів з хронічним фронтитом шляхом розробки та впровадження способу хірургічного лікування хронічного фронтиту з пластикою лобово-носового співустя, який зменшує дефект слизової оболонки порожнини носу від хірургічної травми в області лобово-носового співустя, що тим самим сприяє більш швидкому відновленню функціонування, зменшує вірогідність рубцевої облітерації пазухи і рецидивування запального процесу лобової пазухи. Базуючись на даних, отриманих при біохімічних дослідженнях змиву з лобової пазухи, обґрунтовано ефективність місцевого використання препаратів на основі гіалуронату натрію в комплексному лікуванні пацієнтів з хронічним фронтитом. Використання препаратів гіалуронату натрію при хірургічному лікуванні хворих на хронічний фронтит, сприяє зростанню загальної антитриптичної активності, зменшенню загальної протеолітичної активності, пригніченню оксидативного стресу у хворих на хронічний фронтит, про що свідчить достовірне зменшення вмісту ТБК-реактантів, вмісту ОМБ та МСМ у змивах з лобової пазухи на тлі зростання активності каталази у порівнянні з інтраопераційними показниками та показниками, отриманими при лікуванні у хворих із застосуванням традиційної медикаментозної терапії. Базуючись на отриманих результатах доведено, що ефективність функціональної корекції внутрішньоносових структур може бути оцінена за принципами доказової медицини, шляхом проведення риноманометрії в до- і післяопераційному періоді, а спосіб комп'ютерного планування дозволяє підвищити ефективність функціональної риносинусохірургії. Позитивний ефект впровадженого способу лікування пацієнтів з хронічним фронтитом полягає у поліпшенні функціональних результатів, зменшенню терміну післяопераційної реабілітації пацієнтів та зниженню ймовірності рубцевої обструкції сформованого лобово-носового каналу, що підтверджується даними об’єктивного та суб’єктивного дослідження пацієнтів з хронічним фронтитом. При динамічному спостереженні пацієнтів протягом 1,5 років рецидив фронтиту у 1А групі складав 19,35 %, в групі 2Б – 7,14 % (р≤0,05). Наукова новизна полягає у науковому обґрунтуванні з позицій доказової медицини способу планування функціонального хірургічного лікування та способу хірургічного лікування хворих з хронічним фронтитом. Вперше базуючись на даних, отриманих при біохімічних дослідженнях змиву з лобової пазухи, обґрунтовано ефективність місцевого використання препаратів на основі гіалуронату натрію в комплексному лікуванні пацієнтів з хронічним фронтитом. Практичне значення роботи полягає у тому, що спосіб хірургічного лікування може бути впроваджений в практику ЛОР-хірурга при виконанні ендоназальної фронтотомії, а спосіб планування ринохірургічного втручання може застосовуватись при проведенні доопераційного планування фронтотомії.