Оптимізація ведення пацієнтів з хронічним риносинуситом, що зазнали ендоскопічного риносинусохірургічного втручання

Abstract

Актуальність: результат хірургічного лікування багато в чому залежить від обраної методики ведення післяопераційного періоду, головне призначення якого – зменшення наслідків хірургічної травми. Незважаючи на широке розмаїття лікарських препаратів для місцевого і системного застосування, питання фармакотерапії оперованого синуса до сьогодні залишається відкритим. Основними властивостями, які повинен мати сучасний препарат, є безпека і висока клінічна ефективність. Мета дослідження: вивчити клінічну ефективність місцевого застосування комплексного препарату на основі сольового розчину, що містить гіалуронат натрію і декспантенол, у пацієнтів з хронічним синуситом після функціональної ендоскопічної синусотомії. Матеріали і методи: Були проведені клінічні і лабораторні дослідження у 47 хворих на хронічний риносинусит, яким було виконано хірургічне втручання за методикою FESS. Пацієнти були розподілені на 2 групи за принципом ведення післяопераційного періоду. Пацієнтам 1-ї (основної) групи (n=21), окрім традиційної терапії, місцево застосовувався НАЗОМЕР – препарат на основі водно-сольового розчину, що містить гіалуронат натрію і декспантенол; до 2-ї (контрольної) групи (n=26) увійшли пацієнти, які в післяопераційному періоді отримували традиційну терапію (туалет порожнини носа, використання топічних деконгестантів коротким курсом, зрошення порожнини носа водно-сольовими розчинами). Критерії клінічної ефективності: дані ендоскопії порожнини носа, риноманометрії, активність мукоциліарної транспортної системи. Ефективність функціональних методів дослідження в післяопераційному періоді визначали на 7-у і 14-у добу лікування. Результати досліджень та їх обговорення: На 3-ю добу дослідження у пацієнтів обох клінічних груп спостерігалося збільшення набряку порожнини носа, яке корелювало з утрудненням у них носового дихання. На 7-у добу спостерігалося зменшення набряку у пацієнтів обох груп, але в основній групі показник носового дихання за даними риноманометрії достовірно (p<0,05) відрізнявся від групи контролю, і склав, відповідно, 1,54±0,14 та 2,04±0,19 кПа/л*с. На 14-у добу дослідження достовірної різниці між цими показниками не спостерігалося. При вивченні активності миготливого епітелію слизової оболонки порожнини носа було доведено, що у пацієнтів 1-ї групи на 7-ю добу після операції відзначалась статистично достовірна відмінність за цим показником в порівнянні з групою контролю (17,8±1,0 та 22,7±2,1 хв., відповідно). Висновки: Використання препарату НАЗОМЕР після хірургічного втручання у хворих на хронічний риносинусит сприяє більш ефективному лікуванню в порівнянні з традиційною терапією, про що свідчить більш швидке відновлення основних функціональних показників за даними активної задньої ріноманометрії і функції мукоциліарного кліренсу. На підставі результатів проведених досліджень рекомендується застосування препарату НАЗОМЕР як ефективного протизапального і ранозагоюючого засобу для фармакотерапії в післяопераційному періоді пацієнтам, які перенесли ринохірургічне втручання з метою скорочення терміну післяопераційної реабілітації.

Topicality: The result of surgical treatment depends largely on the chosen method of management of the postoperative period, the main purpose of which is to reduce the effects of surgical trauma. Despite the wide variety of drugs for local and systemic use, the question of pharmacotherapy of the operated sinus remains open to this day. The main properties that a modern drug should possess are safety and high clinical efficacy. Aim: to study the clinical efficacy of topical application of a complex preparation based on a saline solution containing sodium hyaluronate and dexpanthenol in patients with chronic sinusitis after functional endoscopic sinus surgery (FESS). Materials and Methods: Clinical and laboratory studies were conducted on 47 patients with chronic rhinosinusitis who underwent surgery using the FESS technique. Patients were divided into 2 groups according to the principle of the postoperative period. Patients of research group (n=21), except for traditional therapy, was used locally NASOMER (a preparation based on a water-salt solution containing sodium hyaluronate and dexpanthenol); to the control group (n=26) patients entered, in the postoperative period received traditional therapy. Traditional therapy included a toilet of the nasal cavity, the use of short-course topical decongestants, irrigation of the nasal cavity with water-salt solutions. Criteria of clinical effectiveness: data of endoscopy of the nasal cavity, rhinomanometry, activity of the mucociliary transport system. The effectiveness of functional research methods in the postoperative period was determined on the 7th and 14th day of treatment. Results: On the 3rd day of the study, an increase in the swelling of the nasal cavity was observed in patients of both clinical groups, correlated with difficulty in nasal breathing. On the 7th day, a decrease in edema was observed in patients of both groups, but in the experimental group, the index of nasal breathing, according to rhinomanometry, was significantly (p<0.05) different from the control group, and was respectively 1.54±0.14 and 2.04±0.19 kPa/l*s. On the 14th day of the study, no significant difference was observed between these indicators. When studying the activity of the ciliated epithelium of the mucous membrane of the nasal cavity, it was proved that patients of the experimental group on day 7 after surgery showed a statistically significant difference in this indicator compared to the control group (17.8±1.0 and 22.7±2.1 min. respectively). Conclusions: The use of NASOMER after surgical intervention in patients with chronic rhinosinusitis contributes to more effective treatment compared with traditional therapy, as evidenced by the rapid recovery of the main functional parameters according to active posterior rhinomanometry and mucociliary clearance. Based on the results of the studies performed, the use of NASOMER for pharmacotherapy in the postoperative period is recommended for patients who have undergone rhinosurgical interventions with the aim of reducing the period of postoperative rehabilitation as an effective anti-inflammatory and wound-healing agent.