Особливості педагогічного спілкування в системі «викладач-студент» як основного компонента сучасного освітнього процесу на кафедрі внутрішньої медицини

Abstract

Одним із завдань вищої школи завжди було і незмінно залишається якісне навчання студентів певної спеціальності, що зумовлює надалі їхню успішну й ефективну роботу. Лише професіонали найвищого класу завжди були і надалі залишатимуться інтелектуальним потенціалом країни, який виступає гарантом її успішного динамічного науково-технічного й економічного розвитку. Основою сучасної професійної підготовки фахівця з вищою освітою стало встановлення пріоритету розвитку особистості студента. Він творець свого майбутнього, а викладач має честь допомагати йому. Саме тому безпосередніми учасниками педагогічної взаємодії є викладач і студент, між якими встановлюються і ділові, і міжособистісні взаємини. Їхнє співробітництво в реальних умовах професійної взаємодії є тим соціальним середовищем, в якому відбувається і становлення майбутнього фахівця, і подальше педагогічне вдосконалення викладача, адже кожен із них знаходить умови для власного особистісного зростання. Управління механізмом взаємодії між людьми неможливе без наявності стійкого зворотного зв'язку. Саме він є тим ключовим компонентом, запорукою успіху спілкування й конструктивної взаємодії між викладачем і студентом. У рамках сучасної педагогіки гостро постає проблема взаємин між викладачем і студентом. Від установлення контактів між ними залежать мотивація до пізнання і самовдосконалення, міра самооцінки, самоповаги, відповідальності студентів. Зміни в системі медичної освіти, що інтенсивно відбуваються останніми роками, основою навчального процесу передбачають набуття компетенції (умінь і досвіду діяльності). Специфіка навчання полягає в тому, що необхідно готувати студента не до засвоєння готової, кимось запропонованої до засвоєння інформації, а спонукати його до формування креативного мислення, необхідного для вирішення складних діагностичних питань . Аби зробити викладання ефективнішим, сконцентрованим на особистості кожного студента, необхідний перехід від традиційних форм передачі знань до створення умов для заохочення до самостійного навчання. Тому викладачі вищої медичної школи розробляють і засвоюють сучасні технології організації самостійної роботи студентів, які «запускають» механізм мотивування самонавчання і самоконтролю. Висновки: педагогічна взаємодія в системі "викладач - студент" становить собою систему взаємних впливів суб'єктів, включених у спільну діяльність на основі загальних цілей професійної освіти. Ця взаємодія між викладачем і студентом впливає на формування системи цінностей майбутнього фахівця, таких як людина, істина, освіта, професія та інші. Важливо мати на увазі, що процес взаємодії викладача і студентів відбувається в об’єднанні цілей, інтересів, життєвих позицій, мотивів, особистого індивідуального досвіду, що викликає діалектичні зміни форм взаємодії в навчальному процесі. Слід навчитися долати ці труднощі. Усім відомо, що управління іншими починається з управління собою.