General histological characteristics of lymphoid nodules of peyer’s patches of the small intestine in albino rats after administration of a broad-spectrum antibiotic

Abstract

Administration of an antibiotic by any route can cause dysbacteriosis, but its risk is the highest when taken orally, since the drug gets directly into the intestine, affecting microflora. After administration of a broad-spectrum antibiotic, Peyer’s patches of the small intestine of albino rats remained unchanged both topographically and in their total amount. But at the same time, their total area is more than doubled, which, according to our data, becomes possible due to the appearance of a new generation of lymphoid nodules in them. The aim of the research was to study the histological characteristics of lymphoid nodules of Peyer’s patches of the small intestine in albino rats after administration of clarithromycin. 30 mature albino male rats weighing 200.0±20.0 g were involved in the experiment. The antibiotic was administered to the rodents as a supplement to food during their two-meals-a-day feeding. Areas of the small intestine with Peyer’s patches have been studied. Serial paraffin sections have been analyzed using the “Konus” light microscope. Morphometric characteristics of the tissue structures were obtained using the Sigeta X 1 mm / 100 Div.x0.01mm stage micrometer. It has been established that after the course of administration of a broad-spectrum antibiotic (clarithromycin) in the small intestine of albino rats, the topography and total number of Peyer’s patches remain unchanged, while their total area increased by more than twice. This hyperplasia of structured lymphoid tissue in the mucous membrane of the small intestine of animals under the influence of the antibacterial drug occurs due to the appearance of new generations of lymphoid nodules in the Peyer’s patches, among which small, medium and large forms are distinguished, similar to the stages of their development. Each of them is distinguished by its morphological features, primarily, the conversion of the lymphoid-associated epithelium. Therefore, the genetically programmed total number of Peyer’s patches in the small intestine of mature albino rats is constant, whereas the number of lymphoid nodules in them is a variable that depends on the state of the intestinal microbiocenosis.

Дисбактеріоз може бути викликаний введенням антибіотика в організм будь-яким способом, але найбільш високий його ризик при пероральному прийомі, так як препарат потрапляє прямо в кишечник, безпосередньо впливаючи на мікрофлору. Після курсового прийому антибіотика широкого спектру дії пейєрові бляшки тонкої кишки білих щурів залишаються незмінними як по топографії, так і за загальним кількісним складом. Але при цьому більш ніж в два рази відбувається збільшення їх загальної площі за рахунок появи в них нової генерації лімфоїдних вузликів. Мета: вивчення гістологічної характеристики лімфоїдних вузликів пейєрових бляшок тонкої кишки білих щурів після курсового прийому кларитроміцину. В експерименті задіяно 30 білих щурів-самців репродуктивного віку, масою 200,0±20,0 грам. Прийом антибіотика тваринами з їжею проводився в режимі дворазового їх годування на добу. Матеріалом для вивчення служили ділянки тонкої кишки з пейєровими бляшками. Вивчали серійні парафінові зрізи під світловим мікроскопом «Коnus». Морфометричні характеристики тканинних структур отримували за допомогою об'єкт-мікрометра Sigeta X 1 мм/100 Div.x0.01мм. Встановлено, що після курсового прийому антибіотика широкого спектру дії (кларитроміцину) в тонкій кишці білих щурів топографія і загальна кількість пейєрових бляшок залишаються незмінними, тоді як їх загальна площа зростає більш ніж в два рази. Дана гіперплазія структурованої лімфоїдної тканини в слизовій оболонці тонкої кишки тварин при впливі антибактеріального препарату відбувається за рахунок появи в пейєрових бляшках нових генерацій лімфоїдних вузликів, серед яких виділяються малі, середні та великі форми. Кожна з них відрізняється своїми морфологічними особливостями, які полягають в основному в перетворенні лімфоїдно-асоційованого епітелію. Отже, генетично запрограмована загальна кількість пейєрових бляшок в тонкій кишці статевозрілих білих щурів є константою, тоді як кількість в них лімфоїдних вузликів – величиною змінною, яка залежить від стану мікробіоценозу кишечника.

Дисбактериоз может быть вызван введением антибиотика в организм любым способом, но наиболее высок его риск при пероральном приеме, так как препарат попадает прямо в кишечник, оказывая непосредственное действие на микрофлору. После курсового приема антибиотика широкого спектра действия пейеровы бляшки тонкой кишки белых крыс остаются неизменными как по топографии, так и по общему количественному составу. Но при этом более чем в два раза происходит увеличение их общей площади за счет появления в них новой генерации лимфоидных узелков. Изучение гистологической характеристики лимфоидных узелков пейеровых бляшек тонкой кишки белых крыс после курсового приема кларитромицина. В эксперименте задействовано 30 белых крыс-самцов репродуктивного возраста, массой 200,0±20,0 грамм. Прием антибиотика животными с пищей производился в режиме двухразового их кормления в сутки. Материалом для изучения служили участки тонкой кишки с пейеровыми бляшками. Изучали серийные парафиновые срезы под световым микроскопом «Коnus». Морфометрические характеристики тканевых структур получали с помощью объект-микрометра Sigeta X 1 мм/100 Div.x0.01мм. Установлено, что после курсового приема антибиотика широкого спектра действия (кларитромицина) в тонкой кишке белых крыс топография и общее количество пейеровых бляшек остаются неизменными, тогда как их общая площадь возрастает более чем в два раза. Данная гиперплазия структурированной лимфоидной ткани в слизистой оболочке тонкой кишки животных при воздействии антибактериального препарата происходит за счет появления в пейеровых бляшках новых генераций лимфоидных узелков, среди которых выделяются малые, средние и большие формы. Каждая из них отличается своим морфологическими особенностями, которые заключаются в основном в преобразовании лимфоидно-ассоциированного эпителия. Следовательно, генетически запрограммированное общее количество пейеровых бляшек в тонкой кишке половозрелых белых крыс является константой, тогда как количество в них лимфоидных узелков – величиной переменной, зависящей от состояния микробиоценоза кишечника.