Феномен патологічної втоми протягом першого року після інсультів: розповсюдженість, асоційовані фактори

Abstract

Постінсультна втома (ПІВ) є незалежним предиктором постінсультних функціональних обмежень та показників смертності Мета: вивчити розповсюдженість ПІВ та асоційовані з нею фактори протягом першого року після розвитку інсультів. Об’єкт і методи дослідження. Обстежено 128 пацієнтів з ішемічними та геморагічними інсультами. Наявність ПІВ встановлювали за шкалою ступеня важкості втоми в гострому періоді захворювання, а потім через 3, 6, 9 та 12 місяців після розвитку інсультів. Висновки. Розповсюдженість ПІВ достовірно збільшується протягом перших 3-х місяців після інсульту і залишається на незмінному рівні протягом наступних 9-ти місяців. В гострому періоді інсультів ризик ПІВ має прямі достовірні асоціації з наявністю доінсультної втоми, а після 3-х місяців після розвитку інсультів – з тривожними та депресивними розладами, а також з когнітивними порушеннями.

Постинсультная усталость (ПИУ) – независимый предиктор постинсультных функциональных нарушений. Цель: изучить распространенность ПИУ и ассоциированные с ней факторы на протяжении первого года после развития инсультов. Объект и методы исследования. Обследовано 128 пациентов с ишемическими и геморрагическими инсультами. Наличие ПИУ оценивали по шкале степени тяжести усталости в остром периоде заболевания, а потом через 3, 6, 9 и 12 месяцев после развития инсультов. Выводы. Распространенность ПИУ достоверно увеличивается на протяжении первых 3-х месяцев после инсульта и остается на неизменном уровне на протяжении следующих 9-ти месяцев. В остром периоде инсульта риск ПИУ имеет прямые достоверные ассоциации с наличием доинсультной усталости, а после 3-х месяцев после инсульта – с тревожными и депрессивными расстройствами, а также с когнитивными нарушениями.

In some cases stroke is accompanied by post-stroke fatigue (PSF). It is believed that PSF has multifactorial origin due to complex interaction of biological, psychological, behavioral, social and others factors. PSF is independent predictor of post-stroke disability and long-term mortality. From prospective point of view, PSF is a dynamic, evolutionary process that may occur in different post-stroke terms with variable subsequent clinical course. Moreover, it is plausible different factors that contribute to PSF are experienced at different poststroke periods. So, for rational prevention of PSF it’s important to clarify time course of PSF as well as the temporal relationships between PSF and definite factors. Aim: to study post-stroke PSF rate and to clarify the possible interconnections between the PSF and patients’ characteristics over 1 year after stroke occurrence. Methods. We enrolled in the study 128 patients with ischemic and hemorrhagic strokes. PSF was measured using Fatigue Severity Scale (mean scores ≥4 indicate PSF). PSF was measured in definite time points: at hospital stay, at 3, 6, 9 and 12 months after stroke. It was investigated patients’ age, gender, marital status, formal education level, pre-stroke employment status, tobacco smoking status, level of alcohol consumption, pre-stroke fatigue. For anthropometric characteristics were used waist circumference. The co-morbidities included arterial hypertension, ischemic heart disease, atrial fibrillation and diabetes mellitus. Signs of anxiety and depression were assessed by Hospital Anxiety and Depression Scale, apathy symptoms were assessed by the Starkstein apathy scale, cognitive impairments were evaluated by the Montreal cognitive assessment. Continuous variables were represented as mean±standard deviation and categorical data were represented by number and percentage. Univariate logistic regression analysis were performed to analyze the odds ratio (OR) with 95% confidence intervals (CI) of significant factors associated with PSF. P-value less 0.05 was taken to indicate statistical significance. Results. During hospital stay the rate of PSF was 28,1%. PFS prevalence was significantly increased within the first 3 months after stroke occurrence (up to 43,8%) and after that was stable during the next 9 months (at 6 months – 52,3%, at 9 months – 49,2%, at 12 months – 54,7%). The majority of investigated factors didn’t have any significant relations with risk of PSF at any time point after stroke occurrence. On the other hand, it had been found reliable associations between risk of PSF and pre-stroke fatigue, anxious and depressive symptoms, cognitive impairments. Pre-stroke fatigue was associated with risk of PSF during hospital stay (OR, 3,27; 95% CI, 1,37-7,79; p=0,01). At 3 months after stroke occurrence risk of PSF had direct connections with anxious signs (OR, 2,97; 95% CI, 1,27-6,95; p=0,01) and depressive signs (OR, 2,74; 95% CI, 1,17-6,44; p=0,02); at 6 months – with depressive signs (OR, 3,26; 95% CI, 1,38-7,68; p=0,01) and cognitive impairments (OR, 2,21; 95% CI, 1,08-4,53; p=0,03); at 9 months – with depressive signs (OR, 2,99; 95% CI, 1,27-7,03; p=0,01); at 12 months – with anxious signs (OR, 3,02; 95% CI, 1,28-7,17; p=0,01), depressive signs (OR, 2,86; 95% CI, 1,16-7,05; p=0,02) and cognitive impairments (OR, 2,64; 95% CI, 1,27-5,47; p=0,01). Conclusions 1. PSF prevalence, according to FSS, is significantly increased within the first 3 months after stroke occurrence and after that is stable during the next 9 months. 2. Contributing factors to PSF have temporal temporal pattern; it may be pre-stroke fatigue (during hospital stay), anxious and depressive signs as well as cognitive impairments (in 3 months up to 12 months after stroke occurrence).