Шляхи підвищення ефективності контролю стресової та гемодинамічної відповіді при септопластиці

Abstract

У даному дослідженні вивчалися показники гемодинамічної та стресової відповіді у пацієнтів, яким проводилася септопластика в умовах комбінованої анестезії, а також можливості поліпшення захисту від операційної травми і профілактики операційного стресу. У дослідження реєструвалися показники 116 пацієнтів, які розділені на 4 групи – «К», «П», «Д» і «П + Д». У групі «П» проводилася в/в інфузія парацетамолу за 30 хв до початку оперативного втручання протягом 15 хв у дозі 15 мг/кг (але не більш 1000 мг одноразово). У групі «Д» хворим проводилася інфузія дексмедетомідіну, яка починалася за 10 хв до індукції анестезії в дозі 0,7 мкг/кг/год і завершувалася за 10 хв до закінчення оперативного втручання. У групі «П+Д» пацієнтам проводилася інфузія дексмедетомідіну, яка починалася за 10 хв до індукції анестезії в дозі 0,7 мкг/ кг/год і закінчувалася за 10 хв до завершення оперативного втручання, а також в/в інфузія парацетамолу за 30 хв до початку операції протягом 15 хв в дозі 15 мг/кг (але не більше 1000 мг одноразово). Реєструвалися показники гемодинаміки, рівень глюкози. Інфузія дексмедетомідіну дозволяє нівелювати реакції гемодинаміки на оперативне втручання. Використання дексмедетомідіну та внутрішньовенної форми парацетамолу створюють умови для захисту організму від хірургічних маніпуляцій і профілактики операційного стресу.

В данном исследовании изучались показатели гемодинамического и стрессового ответа у паци- ентов, которым проводилась септопластика в условиях комбинированной анестезии, а также возможности улучшения защиты от операционной травмы и профилактики операционного стресса. В исследовании реги- стрировались показатели 116 пациентов, которые разделены на 4 группы – «К», «П», «Д» и «П+Д». В группе «П» проводилась в/в инфузия парацетамола за 30 мин до начала оперативного вмешательства в течение 15 мин в дозе 15 мг/кг (но не более 1000 мг однократно). В группе «Д» больным проводилась инфузия дексме- детомидина, которая начиналась за 10 мин до индукции анестезии в дозе 0,7 мкг/кг/ч и завершалась за 10 мин до окончания оперативного вмешательства. В группе «П + Д» пациентам проводилась инфузия дексмедетомидина, которая начиналась за 10 мин до индукции анестезии в дозе 0,7 мкг/кг/ч и заканчивалась за 10 мин до завершения оперативного вмешательства, а также в/в инфузия парацетамола за 30 мин до начала операции в течение 15 мин в дозе 15 мг/кг (но не более 1000 мг однократно). Регистрировались показатели гемодинамики, уровень глюкозы. Инфузия дексмедетомидина позволяет нивелировать реакцию гемодинамики на оперативное вмешательство и создать контролируемую гипотонию. Использование дексмедетомидина и внутривенной формы парацетамола создают условия для защиты организма от хирургических манипуляций и профилактики операционного стресса.

The aim of the research was to study the hemodynamic and stress response parameters in patients with septoplasty, as well as to find ways of improving hemodynamic management and preventing operational stress. Methods. The study recorded parameters of 116 patients who were divided into 4 groups – “K”, “P”, “D” and “P + D”. In the “P” group an intravenous infusion of paracetamol was performed. In the “D” group patients underwent infusion of dexmedetomidine. In the “P + D” group patients were administered infusion of dexmedetomidine and paracetamol. The parameters of hemodynamics, glucose level were recorded. Results. In the groups of patients undergoing dexmedetomidine infusion, there was a significant reduction in mean arterial pressure, especially in the “P + D” group during the induction of anesthesia and at the beginning of the surgery (p≤0,001). Мean arterial pressure in group “P” is within the norm (p≤0,001). In groups where dexmedetomidine infusion was administered, a decrease in heart rate was observed at all stages of observation from the moment of induction of anesthesia (p≤0,001). In the group “P” heart rate from the moment of induction of anesthesia and to awakening of patients is lower than the corresponding indicator in the group “K”, but higher than at all stages of observation (p≤0,001). There were no significant differences in total peripheral vascular resistanc in patients of all observation groups during the induction of anesthesia. At the time of intubation, the tracheal total peripheral vascular resistance in the group “D” is significantly lower than the total peripheral vascular resistance in other groups (p≤0,001). At the beginning of the surgical intervention, the total peripheral vascular resistance level in the group “P + D” exceeds the corresponding indicator of the other groups, and at the traumatic moment of surgery total peripheral vascular resistance is higher in the “D” group (p≤0,001). The level of glucose in the groups where infusion of paracetamol and dexmedetomidine was performed at all stages of observation was within the norm (p≤0,001). Field of application of the results: The use of dexmedetomidine and intravenous form of paracetamol can be recommended for introduction into clinical practice for surgical interventions performed in the area of nasal septum to improve anesthesia. Conclusions. Infusion of dexmedetomidine allows to level the response of hemodynamic to surgical intervention. The use of dexmedetomidine and the intravenous form of paracetamol create the conditions to protect the body from surgical manipulation and prevent operational stress. Further investigations are needed to study the effect of dexmedetomidine and paracetamol on hemodynamic parameters and the stress response of the body in surgical interventions in other areas of medicine.