Immune-related mechanisms, molecular and genetic characteristics of patients with the systemic connective tissue diseases with cryoglobulinemic syndrome

Abstract

Introduction. Cryoglobulinemic syndrome (CGS) is an immune-related process caused by cryoglobulins composition in the blood in small or medium vessels. Most frequently, CGS is triggered by lymphotropic viruses, immune-related and oncological diseases.Objectives. Studying the immune-related mechanisms, molecular and genetic characteristics of patients with systemic autoimmune diseases (SAD) against the cryoglobulinemic syndrome.Methods. Among 380 patients with SAD, in 94 (57.6%) progressing chronic EBV-infection was diagnosed, and 22.1% of patients were diagnosed with progressing chronic HSV 1/2-infection based on DNA virus identifi cation through the polymerase chain reaction (PCR) in three biological media (blood, saliva, mucus membrane scraping). Results. Analysis of the cryoglobulins in such patients showed that CGS was diagnosed in 118 (31.1%) patients with the mean concentration of CG1.68±0.33 g/l at a rate of 0.48 ±0.10g/l. The patients with the systemic connective tissue diseases with CGS demonstrated statistically lower miR-146а expression which resulted in the abnormal production of pro-infl ammatory cytokines, the highest TLR9 expression on monocytes, slightly lower on lymphocytes, and the lowest on granulocytes; the increase in the relative amount of cytolytic T-lymphocytes, IL2 receptor lymphocytes, activated CD HLA DR+-lymphocytes against the reduction of NK-cells and regulatory suppressor CD4+/25+-cells was observed.The idiopathic and initiated oxidative monocyte capacity in CGS patients distinctly tended to increase, as compared to patients without CGS and normal individuals. Conclusions. Cryoglobulins may act as the so-called bridge between viral infections and the autoimmune processes. CGS was diagnosed in 31.1% of patients. Despite a substantial number of studies dedicated to the cryoglobulinemic syndrome, the peculiarities of the immune reaction of such patients need further research, since they create the risks of secondary vasculitis against SAD.

Вступ. Кріоглобулінемічний синдром (КГС) — це імуноза-лежний процес, спричинений формуванням депозитів кріоглобулінів (КГ) в крові у дрібних або середніх судинах. Лімфотропні віруси, імунологічні та онкологічні захворювання найчастіше спричиняють розвиток КГС.Мета. Вивчення імунозалежних механізмів та молекулярно-генетичних особливостей у пацієнтів із системними автоімунними хворобами (САХ) на тлі кріоглобулінемічного синдрому. Матеріали і методи. Серед 380-тих ворих на САХу 94-х (57,6 %) була ідентифікована активна фаза хронічної EBV-інфекції, а у 22,1 % пацієнта — активна фаза хронічної HSV 1/2-інфекції на основі ідентифікації ДНК-вірусу методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) у трьох біосередовищах (кров, слина, зішкряб з місця ураження). Визначення експресій miR-146a та miR-155; miR-BART 13, 15 у зразках сироватки крові проводили за допомогою mirVana TM PARIS TM (Ambion, США). Результати. Аналіз вмісту кріоглобулінів у цих хворих показав, що КГС було ідентифіковано в 118-ти (31,1 %) пацієнтів з середньою концентрацією КГ 1,68 ±0,33 г/л при нормі 0,48±0,10 г/л. У хворих на САХ з кріоглобулінемічним синдромом спостерігалося вірогідно менша експресія miR-146а, найвища експресія TLR9 на моноцитах, дещо менша — на лімфоцитах і найменша — на гранулоцитах, а також спостерігалося збільшення відносного числа Т-цитотоксичних лімфоцитів, лімфоцитів з рецептором до ІЛ2, активованих CD HLA DR+-лімфоцитів на тлі зниження кількості NK-клітин та регуляторних супресивних CD4+/25+-клітин. Спонтанна й стимульована оксидативна здатність моноцитів у хворих з КГС мала чітко виражену тенденцію до збільшення порівняно з хворими без КГС та здоровими особами. Висновки. Кріоглобуліни можуть виконувати роль своєрідного «містка» між вірусною інфекцією та автоімунними процесами. Кріоглобулінемічний синдром був ідентифіковний у 31,1 % пацієнтів. Незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених КГС, подальшого вивчення потребують особливості імунної відповіді у таких пацієнтів, оскільки створює ризики формування вторинних васкулітів на тлі САХ.