Застосування бета-2-агоністів у лікуванні бронхіальної астми в дітей: спірні питання та власний досвід

Abstract

Історія використання бета-2-агоністів при респіраторних захворюваннях є багатогранною, адже ці світові досягнення медицини не тільки вплинули на лікування, але й змінили погляд на патогенетичні механізми розвитку бронхіальної астми. Активна дискусія щодо безпечного застосування тривалодіючих бета-2-агоністів триває не один десяток років. Цьому питанню присвячено багато наукових метааналізів, а найгостріше ця проблема постає, коли йдеться про пацієнтів дитячого віку. Проте, незважаючи на значний прогрес у діагностиці та лікуванні бронхіальної астми, усе ще залишається чимала частина пацієнтів, у яких захворювання з різних причин не повністю контролюється. Саме тому метою нашого дослідження стало вивчення ефективності й безпечності комбінованої терапії в пацієнтів з астмою за допомогою роздільного застосування інгаляційних кортикостероїдів і тривалодіючих бета-2-агоністів на тлі часткового контролю над симптомами астми. Під нашим спостереженням перебували 36 дітей віком від 11 до 17 років із діагнозом «бронхіальна астма», яким до базисного лікування інгаляційними кортикостероїдами був доданий β2-агоніст тривалої дії — формотеролу фумарат (Зафірон) 12 мкг через інгалятор «Циклохалер» двічі на день протягом двох тижнів. Під час лікування спостерігалось стрімке динамічне покращання, що характеризувалось зменшенням показника ACQ-5, пропорційним підвищенням пікової швидкості видиху з максимальним його приростом наприкінці 2-го тижня лікування. Важливо зауважити, що стійка кореляційна залежність була виявлена між рівнем контролю над симптомами астми й показниками функції зовнішнього дихання (ОФВ1), що додатково вказувало на ефективність комбінованої терапії. Отримані результати дозволяють рекомендувати використання формотеролу фумарату (Зафірон) через інгалятор «Циклохалер» у режимі роздільної комбінації з інгаляційними кортикостероїдами та як нетривалу монотерапію для запобігання бронхоспазму, індукованого фізичним навантаженням, у дітей з бронхіальною астмою.

The history of the use of beta-2 agonists in respiratory diseases is multifaceted since these world achievements of medicine not only influenced the treatment but also changed the view on the pathogenetic mechanisms of bronchial asthma. An active discussion regarding the safe use of long-acting beta-2 agonists has been going on for decades. Many scientific meta-analyses have been devoted to this issue, but the problem is most acute when it comes to paediatric patients. However, despite significant progress in the diagnosis and treatment of asthma, there is still a significant proportion of patients in whom the disease for various reasons is not fully controlled. That is why our study aimed to study the efficacy and safety of combination therapy in patients with asthma by using a separate combination of inhaled corticosteroids and long-acting beta-2 agonists against the background of partial control of asthma symptoms. The study involved 36 children aged 11 to 17 years with a diagnosis of bronchial asthma, who received 2 -agonist long-acting formoterol fumarate (Zafiron) 12 mc via Cyclohaler inhaler twice a day for two weeks along with the basic treatment with inhaled corticosteroids. During the treatment, rapid dynamic improvement was observed, which was characterized by a decrease in the ACQ-5 index, a proportional increase in the peak exhalation rate with its maximum increase at the end of the 2nd week of treatment. It is important to note that a persistent correlation was found between the level of control over asthma symptoms and indicators of pulmonary function test, which further indicated the effectiveness of combination therapy. The results obtained allow us to recommend the use of formoterol fumarate (Zafiron) via Cyclohaler inhaler in separate combination with inhaled corticosteroids and as a short-term monotherapy for the prevention of exercise-induced bronchospasm in children with bronchial asthma.