Клініко-імунологічні особливості перебігу хронічної гастродуоденальної патології у дітей з харчовою алергією

Abstract

На сьогоднішній день, незважаючи на велику кількість робіт присвячених вивченню харчової алергії, через системність ураження та певні діагностичні труднощі залишається ряд невирішених завдань, що породжують інтерес до подальшого вивчення цієї патології. Потребують уточнення та деталізації етіологічно-значимі фактори ризику розвитку харчової алергії та складні імунологічно-патогенетичні механізми її формування. Тому, метою нашої роботи було дослідження імунологічного статусу у дітей із запальними захворюваннями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, що мали в анамнезі прояви харчової алергії. Матеріали та методи дослідження. До участі у дослідженні за умови добровільної згоди батьків були включені 34 дитини віком від 6 до 15 років з гастродуоденальною патологією, які мали прояви харчової алергії. Всім дітям було проведене комплексне алергологічно-імунологічне обстеження. Результати та їх обговорення. Розподіл дітей з гастродуоденальною патологією, що мали в анамнезі небажані алергічні реакції при вживанні харчових продуктів за рівнем імуноглобуліну E був майже рівномірним. Аналіз цитокінового статусу продемонстрував превалювання прозапального цитокіну – інтерлейкіну-4 більше, ніж у половини (56,3%) пацієнтів з IgE-опосередкованими алергічними реакціями на їжу проти 38,9% дітей групи порівняння. В ході проведеного дослідження вдалося виявити, що підвищені рівні тимус-асоційованого регуляторного хемокіну – TARC/CCL17 становили 38,3% від загальної кількості обстежених. Висновок: Результати дослідження свідчать про персистенцію алергічних проявів на харчові продукти у дітей з хронічною гастродуоденальною патологією незалежно від IgE чи не-IgE опосередкованих реакцій, що підтверджено наявністю маркерів алергічного запалення інтерлейкіну-4 та хемокіну TARC/CCL-17 на фоні дефіциту протизапального цитокіну – інтерлейкіну-10 що, в свою чергу, зумовлює необхідність ретельного моніторингу та включення елімінаційних заходів в протоколи ведення таких хворих.

На сегодняшний день, несмотря на большое количество работ посвященных изучению пищевой аллергии, через системность поражения и определенные диагностические трудности остается ряд нерешенных задач, которые порождают интерес к дальнейшему изучению этой патологии. Требуют уточнения и детализации этиологически значимые факторы риска развития пищевой аллергии и сложные иммунологически-патогенетические механизмы ее формирования. Поэтому, целью нашей работы было исследование иммунологического статуса у детей с воспалительными заболеваниями верхних отделов желудочно-кишечного тракта, имевших в анамнезе проявления пищевой аллергии. Материалы и методы исследования. К участию в исследовании при условии добровольного согласия родителей были включены 34 ребенка в возрасте от 6 до 15 лет с гастродуоденальной патологией, которые имели проявления пищевой аллергии. Всем детям было проведено комплексное аллергоиммунологическое обследование. Результаты и их обсуждение. Распределение детей с гастродуоденальной патологией, имевших в анамнезе нежелательные аллергические реакции при употреблении пищевых продуктов по уровню иммуноглобулина E было почти равномерным. Анализ цитокинового статуса продемонстрировал превалирование провоспалительных цитокинов - интерлейкина-4 больше, чем у половины (56,3%) пациентов с IgE-опосредованными аллергическими реакциями на пищу против 38,9% детей группы сравнения. В ходе проведенного исследования удалось выявить, что повышенные уровни тимус-ассоциированного регуляторного хемокина - TARC/CCL17 составляли 38,3% от общего количества обследованных. Вывод: Результаты исследования свидетельствуют о персистенции аллергических проявлений на продукты питания у детей с хронической гастродуоденальной патологией независимо от IgE или не-IgE опосредованных реакций, что подтверждено наличием маркеров аллергического воспаления интерлейкина-4 и хемокина TARC/CCL-17 на фоне дефицита противовоспалительного цитокина - интерлейкина-10 что, в свою очередь, вызывает необходимость тщательного мониторинга и включения элиминационных мероприятий в протоколы ведения таких больных.

Today, despite the large number of research reports on food allergy, there are some issues associated with its systemic character and complicated diagnosis that requiring in-depth study of this condition. The factors to be elucidated and studied in greater detail include etiologically significant risk factors for food allergy as well as the complex immunological pathogenetic mechanisms of its development. Thus, the aim of our work was to investigate the immunological status of children with inflammatory diseases of the upper gastrointestinal tract, who had a history of food allergies. Materials and methods. The study included 34 children aged 6 – 15 years with gastroduodenal pathology and food allergy manifestations, whose parents voluntarily consented to their participating in the research. All children underwent a comprehensive allergic and immunological examination. Results and discussion. The distribution of children with gastroduodenal pathology, who had a history of allergic response when consuming food, by immunoglobulin E level, was almost uniform. Analysis of cytokine status has shown a prevalence of pro-inflammatory cytokine - interleukin-4 in more than half (56.3%) of the patients with IgE-mediated allergic reactions to food vs. 38.9% of children in the comparison group. Over the study, it has been found out that elevated levels of the thymusassociated regulatory chemokine - TARC / CCL17 made up 38.3% of the total number of subjects. Conclusion. The results of the study point out the persistence of food allergic manifestations in children with chronic gastroduodenal pathology, regardless of IgE or non-IgE mediated reactions that has been confirmed by the presence of allergic inflammatory markers as interleukin-4 and TARC / CCL-17 chemokine in the deficiency of anti-inflammatory cytokine interleukin-10, which in turn necessitates the thorough monitoring of the cases and implementation of elimination measures into clinical protocols for managing this group of patients.