Морфофункціональна характеристика проміжних ділянок великого чепця білих щурів

Abstract

Великий чепець людини та лабораторної тварини (білих щурів) має подібну будову та складається з двох різних тканин: одна з яких представлена жировою тканиною, а інша, яка є об’єктом нашої роботи, напівпрозора і перетинчаста – ледь васкуляризована і містить численні фенестрації різного розміру. Мета. Вивчити морфофункціональну будову проміжних ділянок великого чепця білих щурів. Матеріали та методи. В експерименті було задіяно 20 білих щурів-самців репродуктивного віку, масою від 278 до 346 грам. Матеріалом слугували проміжні ділянки тотальних препаратів великого чепця, забарвлені розчинами гематоксилін-еозину та ВанГізону, а також аналогічні препарати після внутрішньоочеревинного введення суспензії активованого вугілля. Результати. При детальному вивченні тотальних препаратів великого чепця білих щурів встановлено, що ділянки, які займають у великому чепці проміжне положення між судинно-жировими аркадами, являють собою найтонші, ажурного вигляду наскрізні утворення, зіткані з різних широких і протяжних петлястих тяжів, що переплітаються між собою та обмежують різні за контуром отвори. Враховуючи те, що у великому чепцю такі утворення займають проміжне положення між його судинно-жировими аркадами, вважаємо виправданим привласнити їм назву серозно-сіткоподібних перетинок. Кожну з них можна представляти як дрібно перфоровану найтоншу дуплікатуру очеревини, в сіткоподібній будові якої можна виділити, оточені мезотелієм, відносно широкі петлясті тяжі та вузькі, мінливі за конфігурацією, перетинки, які поперечно їх зв’язують. Висновок. Серозно-сіткоподібні перетинки великого чепця виконують ряд основних функцій. В першу чергу їм належить сполучна роль між судинно-жировими аркадами, також вони володіють скорочувальними властивостями, та окрім того, є структурно адаптовані до дренування перитонеальної рідини.

In a human and a laboratory animal (white rats) the greater omentum has a similar structure and consists of two different tissues: one of which is represented by adipose tissue, and the other, which is the object of our work, is translucent and membranous – poorly vascularized and contains numerous fenestrations of different sizes. Objective. To study the morphofunctional structure of the intermediate areas of the greater omentum of white rats. Materials and methods. The experiment involved 20 white male rats of reproductive age, weighing from 278 to 346 grams. The material was intermediate areas of total preparations of the greater omentum, stained with hematoxylin-eosin and Van Gieson solutions, as well as similar preparations after intraperitoneal injection of activated carbon suspension. Results. During a detailed study of the total preparations of the greater omentum of white rats, it was established that the areas that occupy an intermediate position in the greater omentum between the vascular-fatty arcades are the thinnest, openwork-looking formations, woven from various wide and long looped cords, interlace with each other and limit different apertures. Considering the fact that in the greater omentum, such formations occupy an intermediate position between its vascular-fatty arcades, we consider it justified to assign them the name of serous-reticulate membranes. Each of them can be represented as a finely perforated, thinnest duplication of the peritoneum, in the meshlike structure of which one can distinguish, surrounded by mesothelium, relatively wide looped cords, and narrow, changing in configuration, membranes that transversely connect them. Conclusion. Serous-reticular membranes of the greater omentum perform a number of basic functions. First of all, they have a connecting role between vascular-fatty arcades, they also have contractile properties, and in addition, they are structurally adapted to the drainage of peritoneal fluid.