Vestibular paroxysmia (case report, discussion)

Abstract

Мета. Описати клінічний випадок вестибулярної пароксизмії (ВП) і таким чином продемонстру- вати важливість знання неврологами діагностичних критеріїв цього захворювання. Результати. Чоловік 58 років звернувся зі скаргами на напади раптового, інтенсивного головокружіння тривалістю 15-20 секунд з відчуттям обертання предметів проти годинникової стрілки. Під час нападів хворий відмічає тріск у правому вусі, відчуття нестійкості, профузний піт, нудоту. У наступні 10-15 хвилин після закін- чення нападів хворого турбують відчуття легкості в голові та жару в тілі, серцебиття. Напади виникають спонтанно, без будь-яких тригерів, 5-7 разів на місяць. Перший напад стався 5 місяців тому під час їзди автомобілем в місті, через що хворий ледь не потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Відтоді хворий боїться сідати за кермо. Пацієнт панічно боїться нападів, оскільки вони супроводжуються вкрай неприємним відчуттям голово- кружіння. Крім того, хворий хвилюється, що ці напади можуть бути симптомом якогось важкого, доcі не- розпізнаного захворювання. Окрім вищенаведених скарг пацієнт відмічає постійний шум в обох вухах, що посилюється в тиші. Хворий звертався до невролога, було діагностоване доброякісне пароксизмальне позиційне запаморо- чення. За призначенням невролога пацієнт приймав бетагістин по 24 мг 2 рази на добу протягом 1 місяця, фенібут по 25 мг 3 рази на добу протягом 1 місяця. Лікування ніяк не вплинуло на частоту та інтенсивність нападів головокружіння. 7 років тому був струс головного мозку внаслідок падіння на льоді. Останні 3 роки страждає на артеріаль- ну гіпертензію, приймає бісопролол по 2,5 мг на добу. При неврологічному огляді відхилень не виявлено. Спонтанний та індукований ністагм відсутній. Тест по- штовху голови – негативний. Рівновага і координація – непорушені. Тест Дікса-Холпайка не викликав позицій- ного ністагму. Пацієнт заповнив госпітальну шкалу тривоги та депресії: субшкала тривоги – 18 балів, субшкала депресії – 10 балів. МРТ головного мозку – перивентрикулярний лейкоареоз 1 ступіня за шкалою Фазекас. При аудіометрії діагностована двобічна нейросенсорна недостатність. Електроенцефалографія: епілептиформної активності не виявлено. Консультація отоларинголога: незначна двобічна сенсоневральна приглухуватість. Отримані клінічні дані повністю відповідають діагнозу ВП: A) Принаймні 10 нападів спонтанного системного або несистемного головокружіння. B) Тривалість нападів менше 1 хвилини. В) Стереотипна феноменологія нападів. D) Ефективність лікування карбамазепіном/оксарбазепіном. E) Стан пацієнта не може бути пояснений будь-яким іншим діагнозом. Пацієнту було призначено карбамазепін (200 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, потім – 200 мг 2 рази на добу протягом 1 місяця) як патогенетичне лікування ВП та етіфоксину гідрохлорид (50 мг 3 рази на добу про- тягом 1 місяця) як анксіолітичний препарат. Через 1 місяць, під час візиту пацієнт повідомив про відсутність нападів головокружіння протягом усього періоду приймання медикаментів. Госпітальна шкала тривоги та депресії: субшкала тривоги – 10 балів, суб- шкала депресії – 8 балів. Пацієнту рекомендовано приймати карбамазепін по 100 мг двічі на добу протягом наступних 3 місяців. Через 3 місяці, під час контрольного огляду пацієнт повідомив лише про один напад легкого головокру- жіння з моменту попереднього візиту. Було рекомендовано продовжувати прийом карбамазепіну по 100 мг двічі на день протягом 6 місяців з подальшим плановим візитом. Висновки. Неврологам необхідно знати та активно використовувати у своїй практиці діагностичні критерії ВП.

Objective. To describe the clinical case of vestibular paroxysmia and thus demonstrate the importance of knowing the diagnostic criteria of VP. Results. Patient of male gender, 58 years old complained of attacks of intense vertigo lasting 15-20 seconds with a feeling of rotating objects counterclockwise. During an attack patient noted the crackling noise in the right ear, a feeling of instability, profuse sweat, nausea. Within next 10-15 minutes after the end of vertigo attack patient had a feeling of lightness in the head, palpitation, sensation of heat in the body.Attacks occur spontaneously, without any triggers, 5-7 times a month. The first attack happened 5 months ago while driving in the city, because of which patient almost got into a car accident. Since then, the patient has been afraid to drive. Patient is very afraid of attacks, because they are accompanied by a very unpleasant feeling of vertigo. In addi- tion, patient worried that the attacks of vertigo could be a symptom of some severe unrecognized disease. He had no symptoms between the attacks except of constant high-pitched hissing tinnitus in both ears that got worse in silence. Patient consulted a neurologist who diagnosed benign paroxysmal positional vertigo. Patient was taking betahis- tine 24 mg twice a day for 1 month, phenibut 25 mg three times a day for 1 months. The treatment did not change the frequency and intensity of vertigo attacks. On neurological examination no abnormalities were found. Spontaneous or gaze-evoked nystagmus was not detected. A bedside head impulse test was negative. Equilibrium and coordination were intact. Dix-Hallpike test did not induce positional nystagmus. Hearing evaluation using tuning forks was unremarkable. Patient was asked to complete a hospital anxiety and depression scale: anxiety subscale score – 18 points, depression subscale score – 10 points. MRI brain showed non-specific white matter T2 hyperintense lesions in white matter around the ventricles of the brain (Fazekas grade 1). Audiometry diagnosed bilateral high-frequency sensorineural insufficiency. Electroencepha- lography did not show epileptiform activity. Otolaryngologist consultation: slight bilateral sensorineural hearing loss. In sum, clinical findings were consistent with the diagnosis of VP: A) At least ten attacks of spontaneous spinning or non-spinning vertigo. B) Duration less than 1 minute. C) Stereotyped phenomenology in a particular patient. D) Response to a treatment with carbamazepine/oxcarbazepine. E) Not better accounted for by another diagnosis. The patient was prescribed carbamazepine (200 mg once a day for 3 days, then 200 mg twice a day for 1 month) as pathogenetic treatment for VP and etifoxine hydrochloride (50 mg three times a day for 1 month) as anxiolytic drug. 1 month later at the visit, the patient reported no attacks during the treatment period. Hospital anxiety and depression scale: anxiety subscale score – 10 points, depression subscale score – 8 points. Patient recommended to use carbamazepine 100 mg twice a day for the next 3 months. 3 months later, at the follow-up visit, the patient reported only a single attack of mild vertigo during the last 3 months. It was recommended to continue taking carbamazepine 100 mg twice a day for 6 months, followed by a scheduled visit Conclusions. Neurologists need to know and actively use in their practice diagnostic criteria of VP.