Гуманітарна складова якості медичної освіти з використанням інноваційних педагогічних технологій

Abstract

У статті розглядаються безпрецедентні проблеми сьогодення, які мотивують суспільство до запровадження та ефективного використання інноваційних технологій. Суспільство споживання створює різноманітні локаційні області з використанням нанотехнологій і медична освіта не залишається осторонь. Ефективний функціональний потенціал освітніх інституцій та їх модернізовані форми, сприяють активізації в складних сучасних умовах. Реалії сьогодення вимагають комплексного вирішення проблем. Інформаційне суспільство, яке змінило постіндустріальне, насичене інформаційними та комунікаційними технологіями, сприяє і вимагає модернізації педагогічних технологій. Епідемії, війни та інші глобалізаційні проблеми детермінують суттєві зміни в організації суспільства. Осторонь не залишився і інститут освіти. Зокрема саме гуманітарні дисципліни сприяють формуванню емпіричних конотативів. Як зазначає, В. Загвязинський, нове у педагогіці – це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв’язувати завдання виховання та освіти. Евристичний потенціал та можливості інформаційного суспільства першочергово переваги надають технологіям, знанням та комунікативним здібностям, медична освіта реагує на суспільні маркери першочергово. Завдяки перерахованим чинникам забезпечується продуктивність і конкурентоздатність індивіда в медичній галузі. В умовах інформаційного суспільства лікар сприймається як когнітивний, творчий і вільний суб’єкт, який самостійно визначає свій життєвий шлях. Саме такі потреби вимагають від майбутнього лікаря і суспільства вцілому нових параметрів мислення «критичного, креативного, яке активізує здібності, талант та професійні вміння, а також активності суб’єкта у ситуації вирішення екзистенціальних та соціальних проблем» (Зінченко Н. О., 2017: с. 20).

The article examines the unprecedented problems of today, which motivate society to introduce and effectively use innovative technologies. The consumer society creates a variety of location areas using nanotechnology, and education is not left out. The effective functional potential of educational institutions and their modernized forms contribute to activation in complex modern conditions. Today’s realities require complex solutions to problems. The information society, which replaced the postindustrial one, is saturated with information and communication technologies, promoting and requiring the modernization of pedagogical technologies. Epidemics, wars, and other globalization problems determine significant changes in the organization of society. The institute of education, which is functionally obliged to prepare a person for life in modern conditions, was not left out. As noted by V. Zagvyazynskyi, the new dimension in pedagogy embraces not only ideas, approaches, methods, technologies that have not yet been put forward or used in such combinations, but also that complex of elements or individual elements of the pedagogical process that carry a progressive principle that makes it possible to effectively solve the tasks of upbringing and education in the course of changing conditions and situations. The heuristic potential and opportunities of the information society give priority to technologies, knowledge, and communication skills. Thanks to the abovementioned factors, the productivity and competitiveness of the individual are ensured. In the conditions of the information society, the individual is considered a cognitive, creative, and free subject who independently determines their life path. It is these needs that demand from a person and the entire society new parameters of thinking, which is “critical, creative, activating abilities, talent, and professional skills, as well as the activity of the subject in the situation of solving existential and social problems” (Zinchenko N., 2017: 20).