Протезний стоматит у пацієнтів з цукровим діабетом: корекція психоемоційного напруження

Abstract

Високий рівень хронічного емоційного напруження впливає на виникнення та посилює тяжкість перебігу хвороб слизової оболонки порожнини рота та внутрішньої патології. Мета роботи – підвищити ефективність лікування протезного стоматиту в пацієнтів з цукровим діабетом на фоні психоемоційного напруження шляхом його корекції. Для об’єктивної оцінки стану психоемоційного напруження проведене психологічне тестування за методом D. Taylor 230 осіб, віком 19-70 років, серед яких 85 пацієнтів мали діагноз цукровий діабет – основна група; 145 осіб були без внутрішніх хвороб – дві контрольні групи, у 2005-2015 та у 2022 роках. Загальне обстеження та лікування за відповідними протоколами пацієнтів основної групи – 46 жінок та 39 чоловіків, віком 19-70 років, проводилось лікарями-ендокринологами. Стоматологічне обстеження та лікування протезного стоматиту проведене у 12 пацієнтів з цукровим діабетом, які мали високий рівень загальної тривожності за методом D. Taylor. Застосовували власний метод лікування: після корекції протеза, санації ротової порожнини призначали аплікації на ділянки протезного ложа, найчастіше схильні до травматизації, мазі тіотриазолін 2%, курсом 7-10 днів. Для загальної терапії додатково призначали препарат стрес-протективної дії, який коригує психоемоційне напруження в пацієнтів з цукровим діабетом, тіотриазолін перорально, курсом 30 днів. У пацієнтів основної групи реєстрували високий рівень загальної особистісної тривожності у 21,63% респондентів та середній з тенденцією до високого – у 54,29% осіб. Лікарю-стоматологу в багатьох випадках слід знати рівень психоемоційного напруження пацієнта для обґрунтування індивідуального підходу в лікувальних заходах та підтримувальній терапії щодо вибору лікарських засобів і методів. Запропонований метод терапії протезного стоматиту має індивідуальний підхід, включає препарат стрес-протективної дії тіотриазолін, що коригує психоемоційне напруження, дозволяє досягти стійкої ремісії захворювання.

A high level of chronic emotional stress affects the occurrence and increases the severity of diseases of the oral mucosa and internal pathology. The aim of the work is to increase the effectiveness of the treatment of prosthetic stomatitis in patients with diabetes mellitus against the background of psycho-emotional stress by correcting it. To objectify the state of psycho-emotional stress, in 2005-2015 and in 2022 psychological testing was carried out by the D. Taylor method on 230 people aged 19-70 years, among whom 85 patients were diagnosed with diabetes mellitus – the main group; 145 people were without internal diseases – two control groups. General examination and treatment of patients of the main group – 46 women and 39 men aged 19-70 years was carried out by endocrinologists according to the relevant protocols. Dental examination and treatment of prosthetic stomatitis was carried out in 12 patients with diabetes mellitus who had a high level of general anxiety according to the D. Taylor method. Own method of treatment: after the correction of the prosthesis, sanitation of the oral cavity, applications of thiotriazoline 2% ointment, a course of 7-10 days on the areas of the prosthetic bed, most often subject to trauma were prescribed. For general therapy, an additional stress-protective drug which corrects psycho-emotional stress in patients with diabetes mellitus was prescribed, thiotriazoline, orally, for 30 days. In patients of the main group, a high level of general personal anxiety was recorded in 21.63% of respondents and an average level with a tendency to high – in 54.29%. In many cases, the dentist should know the level of the patient's psycho-emotional stress in order to justify an individual approach to therapeutic measures and maintenance therapy in the choice of drugs and methods. The proposed method of treatment of prosthetic stomatitis has an individual approach, includes the stress-protective drug thiotriazoline, which corrects psycho-emotional stress, allowing to achieve a stable remission of the disease.