The debate surrounding academic ratings: a critical analysis

Abstract

The article is devoted to the phenomenon of academic ratings, which have now become one of the influential levers for determining the competitiveness of higher education institutions at the international, national, and regional levels, as well as a natural result of its mass and commercialized nature. The authors observe that during the entire period of existence of academic ratings, there has been an ardent discussion about their usefulness, objectivity, quality and validity. The paper discusses the arguments of the opponents of academic ratings, which emphasize that they are often biased or based on methodologies that are not transparent (weight of compared indicators, calculation algorithms, methodological validity in data collection, etc.). The authors argue that despite the constant and painstaking work of the compilers to make the ratings as transparent as possible, for now, they often do not meet the expectations of university management and the academic community, and also provide little useful information necessary for real and potential stakeholders. The analysis of the literature on the researched issue proved that this especially applies to representatives of European universities. Opponents of the ratings explain this status quo by the fundamental difference, on the one hand, between the British and American educational systems, and on the other, between the national educational systems of Europe. Attention is focused on the fact that the orientation of the ratings mainly on the bibliometric analysis of scientific publications of academic staff is, for example, disadvantageous for French universities, since a feature of the French higher education system (in contrast to the British or American) is that scientific activity is mainly concentrated in research centers, whereas educational activities – in universities. It is noted that the analysis of quality indicators of various areas of activity of a higher education institution and the educational system of the country as a whole makes it possible to obtain unbiased information about competitiveness in the field under study. In connection with this, the “struggle for one’s place in the sun” should be perceived as a reality that determines both the current state and the prospects for the further development of higher education. The authors conclude that the ratings, despite the controversy, have become an integral part of the global educational and information space, serving as one of the tools for measuring institutional capacity, finding new approaches to the effective use of the potential of universities, adjusting the development strategy and stimulating positive changes in the educational environment.

Стаття присвячена феномену академічних рейтингів, які нині стали одним із впливових важелів визначення конкурентоспроможності закладів вищої освіти на міжнародному, національному, регіональному рівнях, а також закономірним результатом її масового та комерціалізованого характеру. Зазначається, що протягом усього періоду існування академічних рейтингів триває палка дискусія щодо їх корисності, об’єктивності, якості й валідності. Наведено аргументи противників рейтингування, які наголошують, що академічні рейтинги часто упереджені або засновані на методологіях, які не є транспарентними (вага порівнюваних показників, алгоритми розрахунку, методологічна обґрунтованість при зборі даних тощо). Підкреслюється, що незважаючи на постійну й копітку працю укладачів над тим, щоб рейтинги стали максимально прозорими, натепер вони часто не відповідають очікуванням університетського менеджменту й академічної спільноти, а також надають мало корисної інформації, необхідної для реальних і потенційних стейкголдерів. Аналіз літератури з досліджуваного питання засвідчив, що особливо це стосується представників європейських університетів. Противники рейтингів пояснюють такий status quo кардинальною різницею, з одного боку, між британською та американською освітніми системами, а з іншого, між національними освітніми системами Європи. Закцентовано увагу на тому, що орієнтація рейтингів головним чином на бібліометричний аналіз наукових публікацій викладачів, є, наприклад, невигідною для французьких університетів, оскільки особливістю французької системи вищої освіти (на відміну від британської чи американської) є те, що наукова діяльність в основному зосереджена в науково-дослідних центрах, а освітня діяльність – в університетах. Зазначається, що аналіз показників якості різних напрямів діяльності окремого закладу вищої освіти та освітньої системи країни в цілому уможливлює отримання неупередженої інформації щодо конкурентоспроможності у досліджуваній сфері. У зв’язку із чим «боротьбу за місце під сонцем» варто сприймати як реальність, що визначає як нинішній стан, так і перспективи подальшого розвитку вищої освіти. Автори підсумовують, що рейтинги, незважаючи на дискусійність, стали невід’ємною складовою глобального освітнього й інформаційного просторів, слугуючи одним із інструментів вимірювання інституційної спроможності, пошуку нових підходів до ефективного використання потенціалу університетів, коригування стратегії розвитку та стимулювання позитивних змін в освітньому середовищі.