Етапи лікування захворювань скронево-нижньощелепного суглобу та його особливості

Abstract

Вступ. Відомо, що зміщення меніску в скронево-нижньощелепному суглобі провокує розвиток дисфункції, тим самим порушує якість життя людини. Лікування пацієнтів розділене на три етапи, перший з яких є проміжним у визначенні прогнозу та подальшої тактики. Мета роботи: визначити ефективність оклюзійних сплінт-систем та оцінити етапи лікування дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу. Матеріали та методи дослідження. Проводилося обстеження та лікування 54 пацієнток. За результатами магнітно-резонансної томографії хворих розподілено на дві групи. Група І – пацієнтки з дисфункціональними змінами в суглобах (n=38). Група ІІ – пацієнтки, з порушеннями функції на фоні артрозних змін в суглобах. (n=16). Результати та їх обговорення. Перший етап лікування проводився за допомогою накушувальної шини «Michigan-splint». За цей час відбулася перебудова міотатичного рефлексу та зникнення клінічних симптомів скронево-нижньощелепного суглобу. В результаті лікування у досліджуваних І-ої групи відмічалося полегшення самопочуття вже через місяць. З 38 пацієнток у 20-ти повністю зникли прояви дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу. Лікування цих пацієнтів завершено. Інші 18 пацієнток були направлені на ортодонтичне лікування. Після закінчення лікування пацієнток ІІ-ої досліджуваної групи капою, не пізніше, ніж через 2 тижні хворі відмітили повернення деяких симптомів. Це свідчить про рецидив захворювання, тому пацієнткам показане продовження лікування. На другому етапі лікування ми використовували оклюзійні накладки на нижні необроблені зуби. На третьому етапі лікування проводилося радикальне протезування, що включає тимчасову фіксацію на оброблені зуби прототипів з поліметилметакрилату, а в наступному остаточну фіксацію постійних конструкцій в новому лікувальному стані нижньої щелепи. Висновок. Успіхом користуються накушувальні внутрішньоротові капи, що дозволяють мезіалізувати нижню щелепу та підняти висоту прикусу, зокрема «Michigan-splint». Пацієнтам, які мали лише дисфункціональні зміни в суглобах (І група) в процесі лікування достатньо було лише перебудови міотатичного рефлексу, ніж тим, які страждали артрозними змінами (ІІ група), а отже, піддавалися радикальному ортопедичному лікуванню.

Introduction. It is known that displacement of the meniscus in the temporomandibular joint provokes the development of dysfunction, thereby impairing a person`s quality of life. Patients treatment is divided into three stages, the first of which is intermediate in determining the prognosis and further tactics. The aim of the study: to determine the effectiveness of occlusive splint systems and to evaluate the treatment stages of temporomandibular joint dysfunction. Materials and methods of research. 54 patients were examined and treated. According to the results of magnetic resonance imaging, the patients were divided into two groups. Group I - patients with dysfunctional changes in the joints (n=38). Group II - patients with functional disorders along with arthritic changes in the joints (n=16). Results and their discussion. The first stage of treatment was carried out using a "Michigan splint" biting splint. During this time, the myotatic reflex was rebuilt and the clinical symptoms of temporomandibular joint dysfunction disappeared. As a result of the treatment, the subjects of the 1st group felt better after a month. Out of 38 patients, in 20 symptoms of temporomandibular joint dysfunction had completely disappeared. Treatment of these patients has been completed. The other 18 patients were referred for orthodontic treatment. After the end of the splint treatment of the patients of study group II, no later than 2 weeks later, the patients noted the return of some symptoms. This indicates a relapse of the disease, so patients are indicated to continue treatment. In the second stage of treatment, we used occlusal plates on the lower untreated teeth. At the third stage of treatment, radical prosthetics was carried out, which includes temporary fixation of polymethyl methacrylate prototypes on treated teeth, and in the next, final fixation of permanent structures in the new medical condition of the lower jaw. Conclusion. Intraoral bite splints that allow mesialization of the lower jaw and raise the height of the bite, in particular "Michigan-splint", are successfully being used. Patients who had only dysfunctional changes in the joints (group I) needed only the reconstruction of the myotatic reflex in the course of treatment, compared to those who suffered from arthrotic changes (group II), and therefore underwent radical orthopedic treatment.