Архітектоніка піднебінно-альвеолярного комплексу у пацієнтів 10-12 років з букальною формою перехресного прикусу до та після ортодонтичного лікування

Abstract

Деформації піднебінно-альвеолярного комплексу за рахунок компресії верхньої щелепи нижньою при букальному перехресному прикусі не завжди вдається усунути шляхом апаратурного методу лікування. Мета дослідження: з’ясувати які форми спроможні досягти морфологічного оптимуму внаслідок ортодонтичного лікування знімним ортодонтичним апаратом з гвинтом та оклюзійними накладками. У 39 пацієнтів з букальним перехресним прикусом без зміщення та зі зміщенням нижньої щелепи проведено аналіз структури піднебінно-альвеолярного комплексу до та після ортодонтичного лікування за допомогою сучасного методу 3-D променевої спіральної комп’ютерної томографії. Всі пацієнти взяті на лікування користувалися знімним ортодонтичним апаратом на верхню щелепу з гвинтом та оклюзійними накладками до досягнення правильного співвідношення між боковими зубами у горизонтальній площині. У пацієнтів зі зміщенням нижньої щелепи в конструкцію додавали похилу площину. Міжвидова оцінка стану піднебінноальвеолярного комплексу свідчить про те, що ступінь змін конфігурації піднебіння більший у дітей 10-12 років з БПП без зміщення нижньої щелепи, в яких визначається більший відсоток деформації піднебіння у вигляді сідла і лише в половини пацієнтів в процесі лікування набуває фізіологічної форми. У дітей з БПП без зміщення нижньої щелепи визначається складний і різноманітний ступінь деформації піднебіння та альвеолярних відростків. Незважаючи на активний ріст піднебіння в 10 років, відновити правильну його структуру в процесі ортодонтичного лікування не завжди вдається при сідловидній формі деформації, що спонукає нас до необхідного ортодонтичного лікування в ранньому періоді змінного прикусу, а можливо навіть в період тимчасових зубів. Отримані дані є аргументом для рекомендацій починати ортодонтичне лікування в більш ранньому віці, коли зміни піднебінно-альвеолярного комплексу не набувають значної деформації у вигляді сідла.

Деформации небно-альвеолярного комплекса за счет компрессии верхней челюсти нижней при буккального перекрестном прикусе не всегда удается устранить путем аппаратурного метода лечения. Цельисследования выяснить какие формы деформации способны достичь морфологического оптимума в результате ортодонтического лечения съемным ортодонтическим аппаратом с винтом и окклюзионными накладками. У 39 пациентов с буккальным перекрестным прикусом без смещения и со смещением нижней челюсти проведен анализ структуры небно-альвеолярного комплекса до и после ортодонтического лечения с помо щью современного метода 3-D лучевой спиральной компьютерной томографии. Все пациенты пользовались съемными ортодонтическими аппаратами на верхнюю челюсть с винтом и окклюзионными накладками до достижения правильного соотношения между боковыми зубами в горизонтальной плоскости. У пациентовсо смещением нижней челюсти в конструкцию добавляли наклонную плоскость. Межвидовая оценка состояния небно-альвеолярного комплекса свидетельствует о том, что степень изменений конфигурации неба больше у детей 10-12 лет с букальным перекрестным прикусом без смещения нижней челюсти, у которых определяется больший процент деформации неба в виде седла и только у половины пациентов в процессе лечения приобретает физиологическую форму. У детей с БПП без смещения нижней челюсти определяется сложная и разнообразная степень деформации неба и альвеолярных отростков. Несмотря на активный рост неба в 10 лет, восстановить правильную его структуру в процессе ортодонтического лечения не всегда удается при седловидной форме деформации, что побуждает нас к необходимости ортодонтического лечения в раннем периоде сменного прикуса, а возможно даже в период временных зубов. Полученные данные являются аргументом для рекомендаций начинать ортодонтическое лечение в более раннем возрасте, когда изменения небно-альвеолярного комплекса не приобретают значительной деформации в виде седла.

Deformations of the palatal-alveolar complex due to compression of the upper jaw by lower jaw in case of buccal cross-bite cannot always be eliminated by the instrumental method of treatment. The aim of the study was to find out what forms of deformity can reach the morphological optimum as a result of orthodontic treatment with a removable orthodontic appliances with a screw and lateral biting planes. In 39 patients with buccal cross-bite without mandibular displacement and with displacement it, the structure of the palatal-alveolar complex was analyzed before and after orthodontic treatment by the modern method of 3-D helical computed tomography. All patients used removable orthodontic appliances for the upper jaw with a screw and occlusal biting planes until the correct relationship between the posterior teeth in the horizontal plane was achieved. In patients with a displacement of the mandible, an inclined plane was added to the construction. An interspecies assessment of the state of the palatal-alveolar complex indicates that the degree of changes in the configuration of the palate is better in 10-12 years old children with a buccal cross bite without displacement of the lower jaw. In these cases a batter percentage of saddle-shaped palate deformity is determined and only in half of the patients during treatment takes on a physiological form. In children with BСВ without displacement of the mandible, a complex and varied degree of deformation of the palate and alveolar processes is determined. Despite the active growth of the palate in 10 years, to restore its correct structure in the process of orthodontic treatment is not always possible with a saddle-shaped deformity, which encourages us to the necessary of orthodontic treatment in the early period of mixed occlusion, and possibly even in the period of temporary occlusion. The data obtained are an argument for recommendations to start orthodontic treatment at an earlier age, when changes of the palatal-alveolar complex do not acquire significant deformity in the shape of a saddle.