Academic history of the disease as the main element of the formation of clinical thinking when studying the educational components "Surgical dentistry"

Abstract

Думки викладачів будь якого вищого навчального закладу спрямовані на актуалізацію та оптимізацію навчального процесу. У медичних університетах якісне навчання не можливе без спілкування здобувачів освіти з пацієнтами. Молоді фахівці, після завершення навчання у вищих медичних навчальних закладах, мають бути готові до виконання професійних обов’язків відповідно до стандартів надання медичної допомоги, й стоматологічної, зокрема. При підготовці лікарів з перших днів навчання необхідно формувати та вдосконалювати здібності збирати клінічні відомості, аналізувати їх та систематизувати як нові знання: синдромний та нозологічний діагноз, прогноз для життя та одужання, складання плану лікування з урахування індивідуальних особливостей пацієнта. Формування клінічного мислення, як основної компетентністо-орієнтованої навички, може базуватися на інноваційних освітніх технологіях, формуванні креативного та водночас системного мислення, що дозволить не лише відтворювати отримані знання та навички, але й вирішувати нестандартні клінічні ситуації. Здатність збирати інформацію про пацієнта, аналізувати її, проводити медичну діагностику, планувати лікувально-профілактичні заходи традиційно визначають як клінічне мислення. Викладач має спрямувати студентів на створення власної гіпотези (діагноз), використовуючи те що їм відомо (суб’єктивне дослідження) й пошук інформації (об’єктивне обстеження та робота з навчальною та науковою літературою). Слід постійно наголошувати здобувачам освіти, що пацієнт, який є «об’єктом» дослідження, має біологічні та соціальні особливості, що потребує суворого дотримання принципів медичної етики та деонтології. Таким чином, основи клінічного мислення студентів мають створюватися й вдосконалюватися упродовж навчання в університеті, й неабияка роль у цьому належить індивідуальній роботі здобувачів освіти над академічною історією хвороби.

Teachers' opinions at any higher education institution are aimed at updating and optimising the educational process. Quality education is not possible at medical universities without communication between students and patients. After graduating from higher medical education institutions, young professionals must be ready to perform their professional duties per the standards of medical care, including dental care. From the first days of training, doctors need to develop and improve their ability to collect clinical data, analyse it and systematise it as new knowledge: syndromic and nosological diagnosis, prognosis for life and recovery, and development of a treatment plan based on individual patient characteristics. The development of clinical thinking as a key competence-based skill can be based on innovative educational technologies and the formation of creative and systematic thinking, which will allow not only to reproduce the acquired knowledge and skills but also to solve non-standard clinical situations. Clinical thinking is traditionally defined as the ability to collect information about a patient, analyse it, conduct medical diagnostics, and plan treatment and preventive measures. The teacher should direct students to create their own hypothesis (diagnosis) using what they know (subjective research) and search for information (objective examination and work with educational and scientific literature). It should be constantly emphasised to students that the patient, who is the "object" of the study, has biological and social characteristics that require strict adherence to the principles of medical ethics and deontology. Thus, the foundations of students' clinical thinking should be created and improved during their studies at the university, and a significant role in this belongs to the individual work of students on academic medical history