Вплив хіміотерапії на прооксидантно-антиоксидантний статус хворих на множинну мієлому із супутньою ішемічною хворобою серця

Abstract

Вступ. Не дивлячись на впровадження сучасних схем лікування множинної мієломи, вона все ще залишається невиліковною онкопатологією з рівнем 5-річної виживаності до 54%. Кореляційний зв’язок між збільшеною концентрацією прооксидантних сполук та прогресією множинної мієломи був підтверджений численними дослідженнями. Прогресія множинної мієломи може супроводжуватись порушенням антиоксидантного захисту. Пацієнти з ішемічною хворобою серця також мають знижений рівень активності антиоксидантних систем, що потенціює пошкоджуючий вплив активних форм кисню та підвищує ризик органотоксичних ефектів хіміотерапії. Мета – дослідити особливості прооксидантно-антиоксидантного статусу у хворих на множинну мієлому з супутньою ішемічною хворобою серця у динаміці хіміотерапії. Матеріали та методи. Обстежено 42 пацієнта із прогресією множинної мієломи, у 22 (52,4%) пацієнтів виявлено супутню ішемічну хворобу серця. В залежності від наявності супутньої ішемічної хвороби серця пацієнти з множинною мієломою були розподілені на дві групи. Всім хворим призначено стандартні схеми хіміотерапії. Хворі були обстежені чотири рази: перед початком та після завершення 1-го та 5-го курсів хіміотерапії. Визначали вміст ТБК-реактантів та активність каталази в сироватці крові. Результати. На фоні прогресії множинної мієломи у обох групах вміст ТБК-реактантів у сироватці крові зростав у зростав у 1,85 (р1<0,0001) та у 2,35 (р1<0,0001) раза відповідно порівняно з нормою. Проте у пацієнтів ІІ групи з супутньою ішемічною хворобою серця вміст ТБК-реактантів підвищувався у 1,28 (р2<0,0001) раза порівняно з пацієнтами І групи, одночасно активність каталази у сироватці крові знижувалась у 1,28 раза (р4 <0,0001) порівняно з практично здоровими, та у 1,37 раза (р5 <0,0001) порівняно з пацієнтами І групи. У хворих на множинну мієлому з супутньою ішемічною хворобою серця перед 2-м курсом хіміотерапії вміст ТБК-реактантів в сироватці крові підвищувався у 1,03 раза (р<0,05) порівняно з показниками до хіміотерапії та у – 1,27 раза (р<0,05) порівняно І групою. У пацієнтів ІІ групи активність каталази знижувалась у 1,24 раза (р<0,05) порівняно з первинним обстеженням, та у –1,38 раза (р<0,001) порівняно з пацієнтами І групи. У хворих ІІ групи після 5-го курсу вміст ТБК- реактантів знизився у 1,13 (р<0,01) раза порівняно з первинним обстеженням, проте був у 1,17 раза вищим (р<0,05) порівняно з хворими І групи. Одночасно активність каталази знижувалась в 1,4 раза (p<0,05) порівняно з первинним обстеженням. Висновки. Прогресія ММ супроводжувалась ровитком прооксидантно-антиоксидантного дисбалансу, що характеризувався зростанням концентрації ТБК-реактантів у сироватці крові пацієнтів І та ІІ груп у 1,85 (р<0,0001) та у 2,35 (р<0,0001) раза відповідно порівняно з нормою. Наявність супутньої ішемічної хвороби серця призводить до підвищення вмісту ТБК- реактантів у сироватці крові хворих на множинну мієлому у 1,28 (р<0,0001) раза за одночасного зниження активності каталази у 1,37 раза (р<0,0001) порівняно з пацієнтами без захворювань серцево-судинної системи Проведення специфічної хіміотерапії у хворих на множинну мієлому з супутньою ішемічною хворобою серця призводить до прогресуючого поглиблення прооксидантно-антиоксидантного дисбалансу за рахунок зниження активності каталази у сироватці крові у 1,4 раза (p<0,05) порівняно з первинним обстеженням.

Introduction. Multiple myeloma, an oncopathology that remains challenging to treat, is characterized by a 54% 5-year survival rate despite advancements in modern treatment strategies. Numerous studies have substantiated the correlation between high prooxidant concentrations and the progression of multiple myeloma. This progression is often associated with alterations in antioxidant defense mechanisms. Patients with coronary artery disease also experience changes in their antioxidant defense that may enhance the deleterious effects of active oxygen species and elevate the risk of chemotherapy-related organotoxic effects. The aim of this study is to investigate the specificities of the prooxidant-antioxidant status in patients with multiple myeloma and concomitant coronary artery disease during chemotherapy. Materials and methods. 42 patients with multiple myeloma were examined, 22 (52,5%) of them had concomitant coronary artery disease. According to the coronary artery disease, patients with multiple myeloma were divided into two groups. All patients obtain standard chemotherapy schemes. Assessment of the patients was performed four times: before and after the 1st and 5th chemotherapy course. TBA-reactants and catalase activity were measured in blood serum. Results. Both in I and II group of patients, TBA-reactants concentration in blood serum was increased in 1.85 (р1<0,0001) and in 2.35 (р1<0,0001) times respectively compare to healthy people before chemotherapy. Although in the patients with concomitant coronary artery disease TBA-reactants concentration in blood serum was increased in 1,28 (р2<0,0001) times compare to I group of patients. Simultaneously in II group of patients catalase activity was decreased in 1.28 (р4 <0,0001) times compare to healthy people and in 1,37 (р5 <0,0001) times compare to I group patients. Before the second course of chemotherapy in II group of patients, TBA-reactants level was increased in 1.03 (р<0.05) times compared to the first examination and in 1.27 (р<0.05) times compared to I group. In II group of patients, catalase activity was decreased in 1.24 (р<0.05) times compared to the first examination and in 1.38 (р<0.001) times compared to the II group. In II group of patients level of TBA-reactants was decreased in 1,13 (p<0,01) times compare to the first examination, but it was in 1,17(р<0,05) higher than TBA-reactants level in I group. Simultaneously catalase activity was decreased in 1.4 (р<0.05) times compare to the first examination. Conclusions. The progression of multiple myeloma is marked by the development of a prooxidantantioxidant imbalance. In both the I and II patient groups, the level of TBA-reactants increased significantly by 1.85 (p<0.0001) and 2.35 (p<0.0001) times, respectively, compared to the reference value. The presence of concomitant coronary artery disease in multiple myeloma patients led to a 1.28-fold elevation in TBA reactants levels (p<0.0001) compared to those without cardiovascular diseases. Simultaneously, catalase activity decreased by 1.37 times (p<0.0001) compared to patients without cardiovascular diseases. During chemotherapy, a progressive increase in the prooxidant-antioxidant imbalance was observed in multiple myeloma patients. This was evidenced by a 1.4-fold decrease in catalase activity (p<0.05) compared to the initial examination.