Вплив тривоги і депресії на психічний компонент здоров’я у пацієнтів з гіпертонічною хворобою

Abstract

Вступ: гіпертонічна хвороба є найпоширенішим неінфекційним захворюванням у всьому світі, кількість хворіючих на яке щороку зростає, що в свою чергу призводить до інвалідизації та ранньої смертності як сільського так і міського населення. У даний час вважається, що психосоматичні розлади сприяють прогресуванню гіпертонічної хвороби, тому детальне вивчення останніх є актуальним. Мета дослідження – проаналізувати наявність тривоги та депресії у пацієнтів з ізольованим та коморбідним перебігом гіпертонічної хвороби та визначити їх вплив на складові психічного компоненту здоров’я, в залежності від територіальної приналежності хворих. Матеріали та методи: нами було проаналізовано результати лікування 152 хворих, які знаходилися на лікуванні у Комунальному підприємстві «Полтавський обласний клінічний медичний кардіоваскулярний центр Полтавської обласної ради» у період з 2018 по 2022 роки з ізольованим та коморбідним (ішемічна хвороба серця, цукровий діабет 2-го типу) перебігом гіпертонічної хвороби. Пацієнти були поділені на 3 групи в залежності від перебігу гіпер- тонічної хвороби. З ізольованим перебігом (1 група) було 45 пацієнтів (26 (57,8 %) – місто, 19 (42,2 %) – село), з поєднаним перебігом гіпертонічної хвороби та ішемічної хвороби серця (2 група) – 68 пацієнтів (34 (50,0 %) з міста та 34 (50,0 %) з села), з поєднаним перебігом гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця та цукровим діабетом 2-го типу – 39 пацієнтів (24 пацієнти (61,5 %) місто і 15 (48,5 %) – село). Пацієнти були порівнювані за віком (від 22 до 85 років), гендерними ознаками та тривалістю захворювання. Рівень тривоги та депресії визначали самоанкетуванням за шкалою HADS, оцінку якості життя проводили з допомогою шкали SF-36. Результати: встановлено, що психічний компонент якості життя, у досліджуваних групах достовірно знижувався із наростанням коморбідності як у сільських так і у міських жителів. У той же час, спостерігали аналогічну картину і у рівні тривоги і депресії – збільшення останніх із збільшенням коморбідності. Встановлено міцний зворотній кореляційний зв’язок між рівнем тривоги і депресії та всіма показниками психічного компоненту якості життя (r від –0,94 до –0,91). Виявлено, що у пацієнтів з ізольованим перебігом гіпертонічної хвороби, психосоматичні фактори найбільше впливали на показник психічного здоров’я (MH), у той же час, у пацієнтів з коморбідним перебігом наявність психосоматичних факторів частіше впливали на рівень соціального функціонування (SF) та життєвої активності (VT). Висновки: найбільше проявам тривоги та депресії піддаються пацієнти з коморбідним перебігом гіпертонічної хвороби з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2 типу, що проживають у сільській місцевості. Ключові слова: гіпертонічна хвороба, коморбідність

Introduction: at present, hypertension is the most common non-infectious disease worldwide, with a progressively growing number of patients each year. This escalating prevalence results in increased disability and early mortality in both rural and urban populations. Currently, it is believed that psychosomatic disorders contribute to the progression of hypertension. Consequently, a comprehensive examination of this relationship is highly relevant. The aim of the research is to analyze the presence of anxiety and depression in patients with isolated and comorbid hypertensive disease and to determine their influence on mental well-being, depending on the territorial affiliation of the patients. Materials and methods we analyzed the results of treatment of 152 patients with isolated and comorbid (ischemic heart disease, type 2 diabetes) course of hypertensive disease. These patients received medical care at the Municipal Enterprise «Poltava Regional Clinical Medical Cardiovascular Center of the Poltava Regional Council» between 2018 and 2022. We categorized these patients into three groups based on the course of hypertension. Group 1 consisted of 45 patients with an isolated presentation (26 (57.8 %) residing in urban areas and 19 (42.2 %) in rural settings). Group 2 comprised 68 patients with a combined presentation of hypertension and coronary heart disease, with an even distribution between urban (34 (50.0 %)) and rural (34 (50.0 %)) backgrounds. Group 3 encompassed 39 patients with a combined presentation of hypertension, coronary heart disease, and type 2 diabetes, with 24 patients (61.5 %) from urban areas and 15 (48.5 %) from rural areas. Patients in all groups were comparable in terms of age (ranging from 22 to 85 years), gender, and disease duration. Anxiety and depression levels were assessed using the HADS scale, and quality of life was evaluated using the SF-36 scale through self-questionnaires. Results: the study revealed a notable decline in the mental component of quality of life as comorbidity increased, affecting both rural and urban residents. At the same time, a corresponding increase in the levels of anxiety and depression was observed with escalating comorbidity. A strong inverse correlation was established between the levels of anxiety and depression and all indicators of the mental component of quality of life (r from –0.94 to –0.91). Furthermore, the research highlighted that in patients with an isolated presentation of hypertension, psychosomatic factors exerted the most substantial influence on the mental health index (MH). In contrast, for patients with comorbid conditions, the presence of psychosomatic factors more frequently impacted the levels of social functioning (SF) and vitality (VT). Conclusions: Patients residing in rural areas who have comorbid conditions such as hypertensive disease, coronary heart disease, and type 2 diabetes are particularly susceptible to experiencing anxiety and depression.