Непсихотичні психічні розлади у осіб, що доглядають за пацієнтами з деменцією

Abstract

Орлова О.В. Непсихотичні психічні розлади у осіб, які доглядають за пацієнтами з деменцією. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 22 «Охорона здоров’я», за спеціальністю 222 «Медицина». Полтавський державний медичний університет МОЗ України, Полтава, 2024. Захист відбудеться в Полтавському державному медичному університеті. Мета дослідження - на підставі системного дослідження соціальнодемографічних, клініко-анамнестичних, клініко-психопатологічних та адаптаційних особливостей доглядачів за пацієнтами з деменцією розробити та впровадити програму їх комплексної реабілітації. У відповідності до мети дослідження та поставлених завдань на етапі скринінгу до даного дослідження залучено 126 осіб, які доглядали пацієнтів з деменцією та мали скарги непсихотичного характеру, а також 126 осіб з діагнозом деменції у відповідності до МКХ-10, які потребували здійснення за ними постійного догляду. Догляд здійснювався, як на професійний основі, так і не професіоналами на підставах родинного зв’язку. Всі доглядачі під час виконання та надання послуг із догляду (як на професійному, так і не непрофесійному рівні), мали скарги непсихотичного характеру та звернулися за консультативною допомогою до лікарів-психіатрів. Досить часто доглядачі зверталися саме до того лікаря-психіатра, послугами якого користувався пацієнт із деменцією. Таким чином, в результаті накопичення та аналізу емпіричних спостережень було сформовано гіпотезу щодо індукуючого впливу психопатологічної симптоматики асоційованої з деменцією на формування непсихотичних психічних розладів у осіб, які контактують із хворими на деменцію. У відповідності до мети та поставлених завдань, з урахуванням наукової гіпотези проведено сім послідовних етапів проведення наукового дослідження. На першому етапі проводили скринінг частоти скарг та звернень доглядачів за медичною допомогою за результатами якого встановлено не лише загальні ознаки психосоціальної дезадаптації, а й виражені її форми у різних сферах, виявлено порушення соціального функціонування, якості життя, діагностовано чи підтверджено непсихотичні психічні розлади згідно критеріїв МКХ-10: неврастенію (F48.0), розлади адаптації (F43.2), тривожнодепресивні розлади (F41.2), тривожні розлади (F41). Другий етап дослідження передбачав вивчення історій хвороби пацієнтів із деменцією та проведення комплексного всебічного обстеження їх психічного, неврологічного та соматичного стану. Під час першого та другого етапів дослідження сформовано та розроблено критерії включення та виключення як для доглядачів, так і для пацієнтів із деменцією. Таким чином, остаточну вибірку даної роботи склали 104 пари, що складались із доглядача за пацієнтом з деменцією та особи з деменцією різного ґенезу. Третій етап - присвячено формуванню груп дослідження. Доглядачі пацієнтів із деменцією були розподілені на 2 групи: до першої групи належали 58 осіб, близькі родичі пацієнтів, що мали родинні зв'язки, а до другої групи належали 46 осіб, професійні доглядачі, які є кваліфікованими співробітниками по догляду за пацієнтами з деменціями. На четвертому етапі дослідження використовувався клінікопсихопатологічний метод, що був застосований до доглядачів на загальноприйнятих засадах у психіатричному обстеженні пацієнтів шляхом інтерв’ю із подальшою верифікацією отриманих даних на підставі діагностичних критеріїв Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду. Встановлено, що клінічна структура виявленої поширеності та вираженості психопатологічних синдромів мала відмінності у доглядачів, які належали до першої групи (сімейних) та другої групи (професійних) доглядачів. У групі сімейних доглядачів найбільшу питому вагу мали тривожно-депресивний, депресивний, депресивно-іпохондричний синдром. У групі професійних доглядачів найбільш розповсюдженими були астенічний, астено-депресивний та тривожно-астенічний синдроми. На п’ятому етапі психометричні методи доповнювали клінікопсихопатологічне дослідження та застосувалися з метою отримання кількісної оцінки клінічних показників, що дозволило визначити наявність чи відсутність психосоціальної дезадаптації, її варіант та оцінку ступеню тяжкості, наявність емоційного вигорання, вплив догляду за пацієнтом з деменцією на якість життя доглядачів, їх психосоціальне функціонування, стресостійкість, рівень тривоги. Отримані результати клініко-психопатологічних та патопсихологічних особливостей доглядачів за пацієнтами з деменцією покладено в основу комплексної програми реабілітації ( шостий етап дослідження). Загальним спрямуванням реабілітаційних заходів була стабілізація психоемоційного стану та редукція непсихотичних психічних розладів, зниження рівня стресового навантаження під час догляду за пацієнтами з деменцією, покращення показників їх психосоціальної адаптації у різних сферах функціонування та терапія і профілактика синдрому вигорання. Базовими принципами комплексної програми реабілітації були системність, диференційованість та етапність. Оцінка ефективності реабілітаційних заходів базувалася на аналізі динаміки клініко-психопатологічного статусу, аналізі стану психосоціальної дезадаптації, рівня вираженості тривожно-депресивної симптоматики, особистісної та реактивної тривожності та стресостійкості. Катамнестичне обстеження доглядачів за пацієнтами із деменцією через 6 місяців відповідало сьомому етапу дослідження та довело ефективність впровадженої програми реабілітації. Наукова новизна одержаних результатів. Вперше, встановлено, що для осіб, які здійснювали догляд за пацієнтами на основі родинного зв’язку, базовим, «наскрізним» порушенням була тривога, а у професійних доглядачів – астенія. Вперше з’ясовано, що у сімейних доглядачів достовірно частіше спостерігались непсихотичні психічні розлади, а група професійних доглядачів відзначалась меншою поширеністю симптоматики психічних розладів та проявлялись переважно психосоціальною дезадаптацією і синдромом емоційного вигорання. Вперше визначено, що у сімейних доглядачів психосоціальна дезадаптація носила більш виражений характер та була представлена переважно сімейним, виробничим та економічним варіантами. Професійні доглядачі найчастіше виявляли ознаки психосоціальної дезадаптації комунікативного варіанту. Вперше доведено, що на фізичний та психологічний стан доглядачів негативно впливало збільшення часу, який витрачався на догляд за хворим. Вперше за результатами дослідження встановлено прямий кореляційний зв’язок високих балів ступеня стресового навантаження з високим ступенем тяжкості психосоціальної дезадаптації у доглядачів за пацієнтами із деменцією різного ґенезу. Вперше виявлено джерела дистресу, які сприяли порушенню загальних адаптаційних механізмів. З’ясовано мікро- та макросоціальні чинники, що впливають на стан адаптації під час надання послуг по догляду за пацієнтом із деменцією, а також враховано роль психологічних чинників у розвитку психосоціальної дезадаптації, дистресу, зниження показників якості життя та їх вплив на формування синдрому емоційного вигорання та непсихотичних психічних розладів. Отримані результати дозволили виокремити та оцінити ключові напрямки, варіанти та тяжкість психосоціальної дезадаптації у доглядачів за пацієнтами із деменцією різного ґенезу, встановити рівень дистресу для сімейних та професійних доглядачів, проаналізувати їх якість життя, що надало розуміння ключових етіопатогенетичних ланок формування психосоціальної дезадаптивної поведінки і відповідно сприяло формуванню комплексної програми реабілітаційних та профілактичних заходів. Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає в підвищенні якості реабілітації доглядачів за пацієнтами із деменцією різного ґенезу. Розроблено обґрунтовану комплексну персоніфіковану систему диференційованої реабілітації для доглядачів за пацієнтами із деменцією різного ґенезу, що базується на поєднанні психоедукації, психо- та фармакотерапії. Встановлено, що для сімейних доглядачів головною метою реабілітаційного процесу має бути адаптація до нових змінених умов життя, пов’язаних із важкою хворобою родича та терапія психопатологічних розладів, для чого високу ефективність показало застосування когнітивнобіхевіоральної та сімейної психотерапії. Профілактична робота з сімейними доглядачами повинна бути спрямована передовсім на попередження рецидивів непсихотичних психічних розладів і відновлення психосоціальної адаптації. Доведено, що для професійних доглядачів провідною метою реабілітації була корекція дезадаптивних поведінкових тенденцій із застосуванням методів групової психотерапевтичної корекції та особистісно-орієнтованої реконструктивної психотерапії. Для професійних доглядачів основну увагу слід спрямовувати на профілактику синдрому емоційного вигорання за допомогою аутогенного тренування з акцентом на навчання методам релаксації та саморегуляції вегетативних функцій з метою підвищення стресостійкості. Результати дослідження впроваджено в практичну роботу: КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради»; КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради»; КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради»; КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради»; КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров’я» Одеської обласної ради; ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України»; КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради. Отримані наукові дані впроваджено в навчальний процес кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Полтавського державного медичного університету МОЗ України; кафедри психіатрії, наркології, медичної психології та психотерапії Одеського національного медичного університету МОЗ України; кафедри неврології, психіатрії, наркології та медичної психології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна МОН України; кафедри психіатрії, психології та сексології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України.

Orlova O.V. Non-psychotic mental disorders in caregivers of patients with dementia. – Qualification research work on a manuscript basis. Dissertation for the academic degree of Doctor of Philosophy in the field of knowledge 22 «Health care», specialty 222 «Medicine», specialization «Psychiatry». Poltava State Medical University of the Ministry of Health of Ukraine, Poltava, 2024. The defense will be held at Poltava State Medical University. The aim of the study is to develop and implement a comprehensive rehabilitation program for caregivers of patients with dementia based on a systematic study of socio-demographic, clinical and anamnestic, clinical, psychopathological and adaptive features of caregivers. In accordance with the aim of the research and the tasks set at the screening stage, the study enrolled 126 caregivers of patients with dementia who had nonpsychotic complaints, as well as 126 people diagnosed with dementia in accordance with ICD-10 who needed constant care. Care was provided both professionally and on a non-professional level by family members. All caregivers had non-psychotic complaints when providing care services (both professional and non-professional) and presented for counseling from psychiatrists. Quite often, the caregivers consulted the psychiatrist whose services were used by the patient with dementia. Thus, based on the accumulation and analysis of empirical observations, a hypothesis was formed regarding the inducing effect of psychopathological symptoms associated with dementia on the formation of non-psychotic mental disorders in individuals who are in contact with patients with dementia. In accordance with the aim and objectives of the research and considering the scientific hypothesis, seven consecutive stages of the research were conducted. The first stage involved screening the frequency of complaints and caregivers' requests for medical care, which revealed not only general signs of psychosocial maladaptation but also its pronounced forms in various areas, impaired social functioning, quality of life, and diagnosed or confirmed non-psychotic mental disorders according to ICD-10 criteria: neurasthenia (F48. 0), adaptation disorders (F43.2), anxiety-depressive disorders (F41.2), and anxiety disorders (F41). The second stage of the research involved the study of case histories of patients with dementia and a comprehensive examination of their mental, neurological and somatic condition. During the first and second stages of the study, inclusion and exclusion criteria were developed for both caregivers and patients with dementia. Thus, the final sample of this study comprised 104 pairs consisting of a caregiver of a patient with dementia and a person with dementia of different geneses. The third stage was devoted to the formation of the study groups. Caregivers of patients with dementia were divided into 2 groups: the first group included 58 people (close relatives of patients), and the second group included 46 people (professional caregivers of patients with dementia). At the fourth stage of the study, the clinical and psychopathological method was used, which was applied to caregivers on a generally accepted basis in the psychiatric examination of patients by interview, followed by verification of the obtained data based on the diagnostic criteria of the International Classification of Diseases, 10th Revision. It was found that the clinical structure of the identified prevalence and severity of psychopathological syndromes differed among caregivers belonging to the first group (family) and the second (professional) group of caregivers. In the group of family caregivers, anxiety-depression, depression, and depressive-hypochondriacal syndrome had the highest proportion. In the group of professional caregivers, the most common were asthenic, astheno-depressive, and anxiety-asthenic syndromes. In the fifth stage, psychometric methods complemented the clinical and psychopathological study and were used to obtain a quantitative assessment of clinical indicators, which made it possible to determine the presence or absence of psychosocial maladaptation, its variant and severity, the presence of emotional burnout, the impact of caring for a patient with dementia on the quality of life of caregivers, their psychosocial functioning, stress resistance, and anxiety level The results of the clinical, psychopathological and pathopsychological characteristics of caregivers of patients with dementia formed the basis of a comprehensive rehabilitation program (the sixth stage of the study). The general focus of the rehabilitation measures was to stabilize the psychoemotional state and reduce non-psychotic mental disorders, decrease the level of stress when providing care to patients with dementia, improve their psychosocial adaptation in various areas of functioning, and treat and prevent burnout syndrome. The basic principles of the comprehensive rehabilitation program were systematic, differentiated, and staged. Evaluation of the effectiveness of rehabilitation measures relied on the analysis of the dynamics of clinical and psychopathological status, analysis of psychosocial maladaptation, the level of severity of anxiety and depressive symptoms, personal and reactive anxiety and stress resistance. A 6-month catamnestic examination of caregivers of patients with dementia corresponded to the seventh stage of the study and proved the effectiveness of the implemented rehabilitation program. The scientific novelty of the results. For the first time, it was found that for non-professional caregivers (family members), anxiety was the basic, “crosscutting” disorder, whereas asthenia prevailed among professional caregivers. For the first time, it was found that family caregivers were significantly more likely to have non-psychotic mental disorders, and the group of professional caregivers was characterized by a lower prevalence of symptoms of mental disorders and was manifested mainly by psychosocial maladaptation and emotional burnout syndrome. For the first time, it was determined that psychosocial maladaptation was more pronounced in family caregivers, and it was represented mainly by family, occupational and economic variants. Professional caregivers most often showed signs of psychosocial maladaptation of the communicative variant. The study proved for the first time that the physical and psychological state of caregivers was negatively affected by an increase in the time spent on caregiving. For the first time, the study established a direct correlation between high stress load scores and high severity of psychosocial maladaptation in caregivers of patients with dementia of different genesis. The sources of distress that contributed to the disruption of general adaptive mechanisms were identified for the first time. The micro- and macrosocial factors that influence the state of adaptation during the provision of care services for patients with dementia were clarified, and the role of psychological factors in the development of psychosocial maladaptation, distress, decreased quality of life and their impact on the formation of emotional burnout syndrome and non-psychotic mental disorders was taken into account. The obtained results allowed us to identify and evaluate the key areas, options and severity of psychosocial maladaptation in caregivers of patients with dementia of different genesis, to establish the level of distress for family and professional caregivers, to analyze their quality of life, which provided an understanding of the key etiopathogenetic links in the formation of psychosocial maladaptive behavior and, accordingly, contributed to the formation of a comprehensive program of rehabilitation and prevention measures. Practical significance of the results. The practical significance of the research findings is the improved quality of rehabilitation of caregivers for patients with dementia of various geneses. A well-grounded comprehensive personalized system of differentiated rehabilitation for caregivers of patients with dementia of different genesis, based on a combination of psychoeducation, psycho- and pharmacotherapy, has been developed. It has been established that for family caregivers, the main goal of the rehabilitation process should be adaptation to new changed living conditions associated with a serious illness of a relative and therapy of psychopathological disorders, for which the use of cognitive-behavioral and family psychotherapy has shown high efficiency. Preventive work with family caregivers should be primarily aimed at preventing relapses of non-psychotic mental disorders and restoring psychosocial adaptation. It has been proved that for professional caregivers, the leading goal of rehabilitation was the correction of maladaptive behavioral tendencies using methods of group psychotherapeutic correction and personality-oriented reconstructive psychotherapy. For professional caregivers, the main focus should be on the prevention of emotional burnout syndrome through autogenous training with an emphasis on teaching methods of relaxation and self-regulation of autonomic functions to increase stress resistance. The results of the study have been implemented in practice at the following facilities: Municipal Enterprise “3rd City Clinical Polyclinic of Poltava City Council”; Municipal Non-Commercial Enterprise “O.I. Yushchenko Vinnytsia Regional Clinical Psychoneurological Hospital of Vinnytsia Regional Council; Municipal Enterprise “Regional Mental Health Care Institution of Poltava Regional Council”; Municipal Enterprise “Regional Clinical Psychiatric Hospital of Kirovohrad Regional Council”; Municipal Enterprise “Odesa Regional Medical Center for Mental Health” of Odesa Regional Council; State Institution “Institute of Neurology, Psychiatry and Narcology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine”; Municipal Enterprise “Dnipropetrovs'k Multidisciplinary Clinical Hospital for Psychiatric Care” of Dnipropetrovs'k Regional Council. The obtained scientific data have been implemented in the educational process of the Department of Psychiatry, Narcology and Medical Psychology of Poltava State Medical University of the Ministry of Health of Ukraine; Department of Psychiatry, Narcology, Medical Psychology and Psychotherapy of Odesa National Medical University of the Ministry of Health of Ukraine; Department of Neurology, Psychiatry, Narcology and Medical Psychology of V. N. Karazin Kharkiv National University of the Ministry of Education and Science of Ukraine; Department of Psychiatry, Psychology and Sexology of Danylo Halytskyi Lviv National Medical University.