Prevalence of inflammatory diseases of the nose among patients with odontogenic purilent-inflammatory diseases of maxillo-facial location

Abstract

According to domestic and foreign authors, the incidence of chronic sinusitis has increased more than 2 times over the past 10 years, and the specific weight of patients hospitalized in ENT – inpatients increases annually by 1.5-2% and has no tendency to decrease. Such information, apparently, is due not to the true ratio of sinusitis of various etiologies, but to the peculiarity of the examination of patients with this pathology in dental and otorhinolaryngological hospitals. The peak of admissions of patients with odontogenic sinusitis to the Department of Maxillofacial Surgery of Poltava Regional Clinical Hospital occurred in 2019 – 272 (16.7%) cases of sinusitis, the lowest rate of hospitalization was recorded in 2008 – 195 (about 11.9%). The most common diagnosis was: “Exacerbation of chronic odontogenic sinusitis” – 817 (50.2%) cases, which is consistent with the literature data. Patients with the diagnosis: “Acute odontogenic sinusitis” accounted for the minimum rate – 2.4% of cases. Recurrence of sinusitis was observed on average in 2017-2023 in 5.2% of cases. In 19.3% of cases, there was a discrepancy between the diagnosis of the referring institution and the clinical diagnosis. In 2.6% of cases, the clinical diagnosis did not correspond to the described clinical data. 59.2% of patients were referred from dental polyclinics and offices; 15.7% of patients were referred by related specialists (ENT, neurologist); 14.7% went to the hospital themselves; in 10% of cases, data on the sending institution were missing. The problem of prevention, diagnosis (including differential) and treatment of odontogenic sinusitis is an urgent task of dentistry. Among the causes of the development of the disease, a significant part is pathological processes, the development of which was facilitated by inadequate medical tactics for the treatment of chronic inflammatory processes in the area of molars of the upper jaw. The use of traditional methods of radical surgical treatment is often accompanied by chronicity of the process.

За даними вітчизняних та зарубіжних авторів, захворюваність на хронічні синусити за останні 10 років зросла більш ніж у 2 рази, а питома вага госпіталізованих до ЛОР – стаціонари хворих збільшується щорічно на 1,5-2% і не має тенденції до зниження. Такі відомості, мабуть, обумовлені не так істинним співвідношенням синуситів різної етіології, а особливістю обстеження хворих на цю патологію в стоматологічних і оториноларингологічних стаціонарах. Пік надходження пацієнтів з одонтогенними синуситами до відділення щелепно-лицьової хірургії КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» ПОР припадав на 2019 рік – 272 (16,7%) випадку синуситу, найнижчий показник госпіталізації відмічений у 2008 році – 195 (близько 11,9%). Найчастіше було встановлено діагноз: Загострення хронічного одонтогенного гаймориту – 817 (50,2%) випадків, що узгоджується з даним літератури. Пацієнти з діагнозом: Гострий одонтогенний гайморит склали мінімальний показник – 2,4% випадків. Рецидив гаймориту спостерігався в середньому за 2017-2023 роки у 5,2% випадків. У 19,3% випадків відзначалося розбіжність між діагнозом установи, що направила, і клінічним діагнозом. У 2,6% випадків поставлений клінічний діагноз не відповідав описаним клінічним даним. Зі стоматологічних поліклінік та кабінетів було направлено 59,2% пацієнтів; суміжними фахівцями (ЛОР, невропатолог) направлено 15,7% пацієнтів; самі звернулися до стаціонару 14,7%; у 10% випадків дані про установу, що направила, були відсутні. Проблема профілактики, діагностики (у тому числі диференціальної) та лікування одонтогенних синуситів є актуальним завданням стоматології. Серед причин розвитку захворювання значну частину становлять патологічні процеси, розвитку яких сприяла неадекватна лікарська тактика для лікування хронічних запальних процесів у сфері молярів верхньої щелепи. Використання традиційних методів радикального хірургічного лікування часто супроводжується хронізацією процесу.