Methodological approaches to the definition of pathology, disorders and disease in psychiatry

Abstract

Medicine nowadays is inclining to a more complex and modern point of view, according to which the individual’s well-being in life and the satisfactory state of his health is a reflection of the satisfaction of his needs and adaptation in the physical, psychological and social spheres. Our time is characterized by a constant increase in information loads associated with participation in social processes. This trend is observed all over the world and in Ukraine in particular. Under conditions of mental trauma impact on the personality, there is a simple alternative: either a person remains mentally and somatically healthy due to his own resistance to stress and the presence of effective psychological protection, or a psychogenic pathology occurs. However, there is a convincing evidence that numerous borderline manifestations are possible and do exist between normal and pathological phenomena. Moreover, the same mechanisms operate in psychogenic reactions and reactive states as in "normal" mental life in most cases. The category of norm is used as a basic aspect of comparing the current (actual) and unchanged (usual) state of a person. Deviation from the norm is regarded as a disease - a condition that is not "normal" and "usual".

. Зараз медицина переходить до більш складної і сучасної точки зору, згідно якої задовільний стан здоров’я індивідуума і його життєве благополуччя є відображенням задоволення його потреб та адаптації в фізичній, психологічній та соціальній сферах. Наш час характеризується невпинним зростанням інформаційних навантажень, пов’язаних із участю у суспільних процесах. Така тенденція спостерігається у всьому світі і в Україні зокрема. В умовах впливу на особистість психічної травми є проста альтернатива: або людина лишається розумово і соматично здоровою по причині власної стійкості до стресу і наявності ефективного психологічного захисту, або ж виникає психогенна патологія. Проте, є переконливі докази того, що між нормальними і патологічними явищами можливі і насправді існують численні межові прояви. Більше того, у більшості випадків, при психогенних реакціях і реактивних станах діють ті ж самі механізми, що і в «нормальному» психічному житті. Загалом, поняття межі норми в поведінкових реакціях є дуже розмитим. Реакцію на безпосередній подразник можна вважати нормальною, якщо вона по силі відповіді адекватна інтенсивності стимулу, а її тривалість дорівнює тривалості дії психотравми. Нормальна реакція завжди мотивована і є чуттєво адекватною відповіддю на переживання. Категорії норми і патології, здоров’я і хвороби мають надважливе значення. Категорія норми використовується як базовий критерій порівняння поточного (актуального) і постійного (звичного) стану людини. Відхилення від норми розглядається як хвороба – стан, що не є «нормальним» і «звичайним». Однак змістовне, а не інтуїтивне визначення клінічної норми – важлива методологічна проблема. Питання визначення порушень психічної діяльності і ставлення до них, є надзвичайно дискутабельним і соціально конфронтаційним. Така актуальність вимагає від професіоналів формування і дотримання чітких канонів діяльності, тонкого розуміння диференційних аспектів. Особливо це стосується визначення понять патології, хвороби та розладу в психіатричний практиці. У статті наведено та обґрунтовано визначення патології, хвороби та розладу