Comparative analysis of methods of diagnosis of "dry eye" syndrome

Abstract

Despite the high prevalence of dry eye disease, it is difficult for a doctor to detect it. This problem is due to the wide variability of clinical signs and the need for a transparent diagnostic scheme for an accurate diagnosis. Therefore, a comparison of the values of diagnostic methods is presented to detect DED even with a mild form. The study aims to compare and analyze the main ways of diagnosing "dry eye" syndrome. We examined 28 people (56 eyes) aged between 30 and 60. All patients were interviewed before the main symptoms (sensation of dryness in the eye, foreign body and others), and the detected symptoms were evaluated on a point scale. The patients underwent the Schirmer I test, Norn test, instillation of 1% fluorescein solution and lissamine green. The quality of the tear film was determined using interferometry. After examining the patients, two groups were formed: group I (18 people) had symptoms of mild DED, group II (10 people) had symptoms of moderate severity. The degree of expression on the scale of subjective symptoms of DED had significant variability. The analysis of the objective signs of DED indicates the non-specificity of subjective symptoms, which indicates the need for additional diagnostic methods (Schirmer test, Norn test, fluorescent test). The interferometry method for studying the state of the tear film showed the greatest informativeness in diagnosing the degree of DED. In most cases, subjective symptoms and biomicroscopic signs do not fully characterize the tear film's condition, so additional research methods are necessary. The Norn test is more informative than the Schirmer I test for diagnosing mild DED. Detection of punctate corneal erosions is better when using 1% fluorescein than lissamine green. The interferometry method fully provides information about the state of the tear film, especially with a mild degree of DED.

Попри високий рівень поширеності хвороби «сухого ока», виявлення даного захворювання для практикуючого лікаря є утрудненим. Причиною даної проблеми є велика варіабельність клінічних ознак та відсутність чіткої схеми діагностики для точного встановлення діагнозу. Тому представлено порівняння цінностей діагностичних методів, для виявлення ХСО навіть при легкій формі. Мета дослідження – порівняти та проаналізувати основні методи діагностики синдрому «сухого ока». Ми провели обстеження 28 осіб (56 очей) у віці від 30 до 60 років. Усіх хворих було опитано, що до наявності основних симптомів (відчуття сухості в оці, стороннього тіла та інші), виявлені симптоми оцінювали за бальною шкалою. Пацієнтам було проведено тест Ширмера І, тест Норна, інстиляції 1% розчину флуоресцеїну та лісамінового зеленого. Якість стану слізної плівки визначали за допомогою інтерферометрії. Після обстеження пацієнтів, було сформовано дві групи: І група (18 осіб) мала ознаки ХСО легкого ступеня, ІІ група (10 осіб) – середнього ступеня тяжкості. Ступінь вираження за бальною шкалою суб'єктивних симптомів ХСО мав значну варіабільність. Проведений аналіз об'єктивних ознак ХСО вказує на неспецифічність суб'єктивної симптоматики, що говорить про необхідність проведення додаткових методів діагностики (проба Ширмера, Норна, флуоресцентна проба). Найбільшу інформативність у діагностиці ступеня ХСО показав метод інтерферометрії для вивчення стану слізної плівки. У більшості випадків суб'єктивні симптоми та біомікроскопічні ознаки не характеризують стан слізної плівки у повній мірі, тому застосування додаткових методів дослідження є необхідним. Тест Норна є інформативнішим, ніж тест Ширмера І для діагностики легкого ступеня ХСО. Виявлення точкових ерозій рогівки краще при використанні 1% флуоресцеїну ніж лісамінового зеленого. Метод інтерферометрії у повній мірі дає інформацію про стан слізної плівки, особливо за легкого ступеня ХСО.