Особливості терапевтичного лікування хронічного генералізованого пародонтиту ІІ ступеня тяжкості в залежності від добових біологічних ритмів людини

Abstract

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуального науковопрактичного завдання сучасної стоматології – клініко-лабораторного обґрунтування вибору оптимальної методики пародонтального лікування із застосуванням препарату із хроноособливостями. Захворювання тканин пародонту діагностуються з кожним роком усе частіше і займають панівне місце у структурі стоматологічних захворювань. За даними ВООЗ, поширеність захворювань тканин пародонту досягає 80- 100% в різних вікових групах. Прогресування генералізованого пародонтиту призводить до створення вогнищ хронічної інфекції, зниження резистентності організму, втрати основних функцій зубощелепної системи, що в підсумку сприяє зниженню якості життя та призводить до порушення працездатності. За останні 10–15 років розповсюдженість захворювань пародонту значно підвищилась, особливо в підлітків та осіб молодого віку. Це наштовхує на думку про те, що донозологічна діагностика недостатня, існуючі методи їх прогнозування і профілактики недосконалі, а методи лікування бажають бути більш ефективними та враховувати індивідуальні особливості кожного пацієнта, наприклад добові біоритми. Перед проведенням ряду клінічних та лабораторних досліджень пацієнтів було поділено на чотири групи. До І групи (контрольної) увійшло 18 осіб зі здоровим пародонтом та відсутньою або компенсованою соматичною патологією. До ІІ групи включили 12 досліджуваних із встановленим діагнозом хронічний генералізований пародонтит ІІ ступеня тяжкості та обраною стандартною методикою лікування. До ІІІ групи увійшло 12 осіб із встановленим діагнозом хронічний генералізований пародонтит ІІ ступеня тяжкості та обраною схемою лікування, що включала стандартну методику та призначення піоглітазону, який призначався у рекомендовані часи прийому, а саме в ранкові години. До ІV групи увішло 12 досліджуваних із встановленим діагнозом хронічний генералізований пародонтит ІІ ступеня тяжкості та обраною схемою лікування, що включала стандартну методику та призначення піоглітазону всупереч рекомендованих годин прийому, а саме у вечірні години. Першим етапом нашого дослідження було дослідити клінічні показники, які характеризують гігієнічний стан, тяжкість запального процесу у тканинах пародонту, кровоточивість при зондуванні, глибину пародонтальних кишень, а також втрату епітеліального прикріплення у досліджуваних групах до проведення лікувальних заходів. Для визначення впливу хронічного генералізованого пародонтиту на рівень якості життя пацієнтів додатково вимірювали фізичну (PH) та психічну шкалу (MH) рівня якості життя за анкетою MOS SF-36. Середні показники гігієнічного індексу OHI-S серед пацієнтів ІІ, ІІІ та ІV груп відображали незадовільний рівень гігієни порожнини рота у порівнянні із контрольною групою із хорошим рівнем гігієни. Показник спрощеного гігієнічного індексу OHI-S серед пацієнтів І групи складав 0,406±0,034, серед пацієнтів ІІ групи - 2,5±0,06, ІІІ групи - 2,633±0,056, ІV групи – 2,5±0,059. Оцінка індексу РМА виявила середній ступінь тяжкості гінгівіту у ІІ, ІІІ та ІV групах, що відповідало показникам 0,366±0,011, 0,38±0,012 та 0,378±0,01, відповідно. Показник папілярно-маргінально-альвеолярного індексу PMA серед пацієнтів контрольної групи складав 0,033±0,004, що відповідало легкому ступеню гінгівіту. Середні показники пародонтального індексу Рассела серед пацієнтів ІІ, ІІІ та ІV груп відповідали тяжкому ступеню патології пародонту: 4,668±0,155, 4,708±0,132 та 4,575±0,089, відповідно. Пародонтальний індекс Рассела у контрольній групі складав 0,111±0,008, що відповідало початковому ступеню патології пародонту. Показник кровоточивості ясен ВОР серед пацієнтів ІІ групи складав 0,266±0,009, серед пацієнтів ІІІ групи - 0,273±0,007, а досліджуваних ІV групи - 0,278±0,006. Пацієнти контрольної групи продемонстрували показник 0,031±0,003. Аналізуючи отримані результати, встановили, що середня глибина пародонтальних кишень у пацієнтів І групи складав 0,167±0,012 мм, у пацієнтів ІІ групи - 2,556±0,124 мм, серед пацієнтів ІІІ групи - 2,506±0,091 мм, а ІV групи - 2,354±0,09 мм. Варто зазначити, що середні показники глибини пародонтальних кишень бокової групи зубів у пацієнтів досліджуваних груп виявилися значно вищими, ніж такі ж показники фронтальної групи зубів: І групи - 0,225±0,019 мм та 0,037±0,013 мм, ІІ групи - 3,154±0,147 мм та 1,534±0,192 мм, ІІІ групи - 3,063±0,162 мм та 1,454±0,111 мм, ІV групи - 2,799±0,174 мм та 1,486±0,126 мм, відповідно. Середній показник втрати епітеліального прикріплення у пацієнтів І групи складав 0,187±0,015 мм, у пацієнтів ІІ групи - 2,632±0,131 мм, серед пацієнтів ІІІ групи - 2,616±0,103 мм, а серед пацієнтів ІV групи - 2,418±0,117 мм. Виходячи із значень середньої глибини пародонтальних кишень, середні показники втрати епітеліального прикріплення бокової групи зубів також були значно вищі, ніж такі ж показники фронтальної групи зубів: І групи - 0,237±0,021 мм та 0,067±0,018 мм, ІІ групи - 3,243±0,153 мм та 1,597±0,203 мм, ІІІ групи - 3,188±0,164 мм та 1,568±0,138 мм, ІV групи - 2,882±0,193 мм та 1,577±0,156 мм, відповідно. У нашому досліджені отримали статистично значимі знижені значення фізичної шкали здоров’я (PH) у пацієнтів ІІ, ІІ та ІV груп у порівнянні з контрольною групою, що ймовірно свідчить про негативний вплив хронічного генералізованого пародонтиту на загальний фізичний стан. На момент дослідження у осіб контрольної групи показник складав 56,594±0,649, у пацієнтів ІІ групи - 47,658±0,434, у досліджуваних ІІІ групи - 48,042±0,375, ІV групи - 48,317±0,217. Також варто відмітити, що ми отримали статистично значимі знижені значення шкали психічного здоров’я (MH) у пацієнтів із діагнозом хронічний генералізований пародонтит ІІ ступеня тяжкості у порівнянні з контрольною групою: І група - 45,617±1,220, ІІ група - 31,933±0,583, ІІІ група - 32,208±0,513, ІV група - 34,233±0,471. Дані зміни вказують на вплив патологічних змін при генералізованому пародонтиті на психоемоційне здоров’я досліджуваних, викликаючи дискомфорт та пригнічення. Наступним етапом нашого дослідження стало визначення основних генів циркадного годинника порожнини рота, які мають вплив на добовий хронотип працездатності та подальше їх дослідження. Циркадна регуляція нормальних фізіологічних та метаболічних процесів здійснюється за рахунок коливань експресії генів, що контролюються циркадним годинником, або clock-controlled genes (CCGs). У нашому дослідженні ми вивчали ранкову та вечірню експресію Per1, Cry1, Bmal1 та Clock серед осіб контрольної групи в залежності від хронотипу, віку та статі. Отримані результати показали, що Per1 демонструє однакову ритмічну експресію, яка досягає максимуму рано вранці (о 07:00) і знижується ввечері, незалежно від хронотипу, віку та статі. Крім того, вечірня експресія Per1 серед учасників 36-40 років була вищою, ніж серед учасників 41-45 років. До того ж було встановлено, що хронотип і стать не впливають на експресію Per1. Було встановлено вечірнє превалювання експресії Clock у жайворонків та сов, як у чоловіків, так і у жінок. Серед двох вікових груп Clock показав вищий рівень вечірньої експресії в першій віковій групі (36-40 років) і не мав статистично значимої різниці між показниками в другій віковій групі (41-45 років). Вечірня експресія Clock була вищою у осіб з вечірнім хронотипом, ніж з ранковим. Стать і вік не виявили ніякого впливу на експресію Clock. Експресія Bmal1 показала максимальний рівень увечері (о 19:00) і поступове зниження до ранку (о 07:00), незалежно від хронотипу, статі та віку. Хронотип, стать і вік не виявили ніякого впливу на експресію Bmal1. Рівень експресії Cry1 виявився вищим о 19:00 серед учасників 41-45 років і серед жінок. Отримані результати щодо експресії Cry1 у різних групах по хронотипу, серед досліджуваних 36-40 років та серед чоловіків не були статистично значимими. Хронотип, стать і вік не виявили ніякого впливу на експресію Cry1. Після цього проводили визначення рівня ранкової та вечірньої експресії Per1, Cry1, Bmal1 та Clock у пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом ІІ ступеня тяжкості. Для проведення даного дослідження було обрано 5 осіб ІІ групи, 6 осіб ІІІ групи та 5 осіб ІV групи. Проаналізувавши отримані дані, ми виявили, що показники експресії генів циркадного годинника Per1, Clock, Bmal1, Cry1 у різних групах не співпадають між собою, інколи мають хаотичний порядок та не піддаються закономірностям нормальної циркадної експресії генів, яку вивчали в багатьох дослідженнях. Можемо припустити, що такий розмах у показниках спричинений впливом десинхронозу на механізми циркадної регуляції у клітинах букального епітелію. Для того, щоб прослідкувати ефективність проведеного лікування, у нашій роботі ми проводили оцінку клінічних та лабораторних показників у терміни 3 місяці, 6 місяців та 1 рік у ІІ, ІІІ та ІV групах у порівнянні з контрольною групою. Аналіз отриманих лабораторних даних серед досліджуваних ІІ групи показав, що рівень ранкової та вечірньої експресії Per1, Clock та Cry1 збільшився через 1 рік після проведеного лікування у порівнянні з початковими показниками. До того ж, зміна показників вечірньої експресії Cry1 була статистично значимою. Ранкова та вечірня експресія Bmal1 продемонструвала знижені показники через 1 рік після проведеного лікування у порівнянні з початковими показниками. Було виявлено, що ранкова та вечірня експресія Per1, вечірня експресія Cry1 та ранкова експресія Bmal1 після лікування були майже рівні експресії досліджуваних контрольної групи. Оцінка результатів серед досліджуваних ІІІ групи показала, що рівень ранкової та вечірньої експресії Per1, Cry1, а також вечірньої експресії Clock збільшився через 1 рік після проведеного лікування у порівнянні з початковими показниками. До того ж, зміна показників ранкової експресії Per1 та вечірньої експресії Cry1 була статистично значимою. Ранкова та вечірня експресія Bmal1, а також ранкова експресія Clock продемонструвала знижені показники через 1 рік після проведеного лікування у порівнянні з початковими показниками. Разом з тим, показники ранкової та вечірньої експресії Per1, ранкової експресії Bmal1 та вечірньої експресії Cry1 після лікування були близькими за значенням до показників експресії досліджуваних контрольної групи. Аналіз отриманих даних серед досліджуваних ІV групи виявив, що рівень ранкової та вечірньої експресії Per1, Clock та Cry1 збільшився через 1 рік після проведеного лікування у порівнянні з початковими показниками. До того ж, зміна показників ранкової експресії Per1 та Cry1 була статистично значимою. Ранкова та вечірня експресія Bmal1 продемонструвала знижені показники через 1 рік після проведеного лікування у порівнянні з початковими показниками. Варто відмітити, що ранкова та вечірня експресія Per1, Bmal1, а також вечірня експресія Cry1 були майже рівні експресії досліджуваних контрольної групи. Зміни показників гігієнічного індексу OHI-S з незадовільного рівня гігієни порожнини рота до хорошого рівня гігієни через 3 місяці, 6 місяців та через 1 рік мали статистичну значимість у ІІ, ІІІ та ІV групах. Індекс РМА зменшився з середнього ступеню тяжкості гінгівіту до легкого через 3 місяці, 6 місяців та через 1 рік. Дані зміни мали статистичну значимість у ІІ, ІІІ та ІV групах. Разом з тим, середні показники пародонтального індексу Рассела зменшилися з тяжкого ступеню пародонтиту до легкого через 3 місяці, 6 місяців та через 1 рік у досліджуваних групах, що було статистично значимим. Щодо індексу кровоточивості ВОР, ми отримали статистично значимі знижені показники через 3 місяці, 6 місяців та через 1 рік у ІІ, ІІІ та ІV групах. Відповідно до покращення індексних показників ми спостерігали покращення показників глибини пародонтальних кишень та втрати епітеліального прикріплення. Показник глибини пародонтальних кишень у пацієнтів ІІ групи зменшився з 2,556±0,124 мм до лікування на 1,955±0,09 мм через 3 місяці, на 1,92±0,08 мм через 6 місяців, та на 1,871±0,077 через 1 рік; у пацієнтів ІІІ групи змінився з 2,506±0,091 мм до лікування на 1,876±0,07 мм через 3 місяці, на 1,817±0,054 мм через 6 місяців, та на 1,785±0,062 мм через 1 рік; у пацієнтів ІV групи – з 2,354±0,09 мм до лікування на 1,768±0,08 мм через 3 місяці, на 1,765±0,076 мм через 6 місяців, та на 1,729±0,073 мм через 1 рік, що мало статистичну значимість. Варто відмітити, що показник глибини пародонтальних кишень бокової групи зубів у пацієнтів ІІ групи зменшився з 3,154±0,147 мм до лікування на 2,31±0,1 мм через 3 місяці, на 2,245±0,088 мм через 6 місяці, та на 2,18±0,092 мм через 1 рік; у пацієнтів ІІІ групи зменшився з 3,063±0,162 мм до лікування на 2,201±0,117 мм через 3 місяці, на 2,097±0,09 мм через 6 місяців, та на 2,058±0,101 мм через 1 рік; у пацієнтів ІV групи – з 2,799±0,174 мм до лікування на 2,01±0,125 мм через 3 місяці, на 2,004±0,118 мм через 6 місяців, та на 1,957±0,124 мм через 1 рік, що мало статистичну значимість. Показник глибини пародонтальних кишень фронтальної групи зубів у пацієнтів ІІ групи зменшився з 1,534±0,192 мм на 1,346±0,12 мм через 3 місяці, на 1,343±0,114 мм через 6 місяців, та на 1,338±0,112 мм через 1 рік; у пацієнтів ІІІ групи зменшився з 1,454±0,111 мм на 1,28±0,062 мм через 3 місяці, на 1,28±0,059 мм через 6 місяців, та на 1,277±0,058 мм через 1 рік; у пацієнтів ІV групи - з 1,486±0,126 мм на 1,286±0,077 мм через 3 місяці, на 1,28±0,059 мм через 6 місяців, та на 1,288±0,073 мм через 1 рік, що не мало статистичної значимості. Аналіз показників втрати епітеліального прикріплення показав зменшення показників у пацієнтів ІІ групи з 2,632±0,131 мм до лікування на 2,028±0,096 мм через 3 місяці, на 1,993±0,085 мм через 6 місяців, та на 1,944±0,082 мм через 1 рік; у пацієнтів ІІІ групи - з 2,616±0,103 мм до лікування на 1,983±0,078 мм через 3 місяці, на 1,922±0,063 мм через 6 місяців, та на 1,894±0,071 мм через 1 рік; у пацієнтів ІV групи - з 2,418±0,117 мм до лікування на 1,868±0,086 мм через 3 місяці, на 1,866±0,081 мм через 6 місяців, та на 1,829±0,079 мм через 1 рік, що мало статистичну значимість. Варто також зазначити статистично значиме зниження показників втрати епітеліального прикріплення бокової групи зубів: у пацієнтів ІІ групи - з 3,243±0,153 мм до лікування на 2,411±0,105 мм через 3 місяці, на 2,343±0,094 мм через 6 місяців, та на 2,281±0,096 мм через 1 рік; у пацієнтів ІІІ групи - з 3,188±0,164 мм до лікування на 2,322±0,118 мм через 3 місяці, на 2,217±0,091 мм через 6 місяців, та на 2,185±0,102 мм через 1 рік; у пацієнтів ІV групи - з 2,882±0,193 мм до лікування на 2,128±0,126 мм через 3 місяці, на 2,125±0,12 мм через 6 місяців, та на 2,074±0,124 мм через 1 рік. Проте зниження показників втрати епітеліального прикріплення фронтальної групи зубів не мала статистичної значимості: у пацієнтів ІІ групи - з 1,597±0,203 мм до лікування на 1,396±0,122 мм через 3 місяці, на 1,395±0,116 мм через 6 місяців та на 1,388±0,113 мм через 1 рік; у пацієнтів ІІІ групи - з 1,568±0,138 мм до лікування на 1,388±0,088 мм через 3 місяці, на 1,388±0,085 мм через 6 місяців та на 1,385±0,084 мм через 1 рік; у пацієнтів ІV групи - з 1,486±0,126 мм на 1,286±0,077 мм через 3 місяці, на 1,28±0,059 мм через 6 місяців, та на 1,288±0,073 мм через 1 рік. Аналізуючи гігієнічні, гінгівальні та пародонтальні індексні показники, а також глибину пародонтальних кишень та втрату епітеліального прикріплення можемо помітити, що вже через 3 місяці після лікування бачимо суттєве клінічне покращення, яке зберігається практично на тому ж рівні через 6 місяців та через 1 рік диспансерного спостереження. Клінічне покращення відображало підвищення фізичної шкали (PH) рівня якості життя через 1 рік після проведеного лікування. Показник фізичної шкали (PH) якості життя в ІІ групі підвищився з 47,658±0,434 на 52,808±0,448, у ІІІ групі - з 48,042±0,375 на 53,808±0,448, у ІV групі - з 48,317±0,217 на 54,775±0,263 через 1 рік, що мало статистичну значимість. Разом з тим спостерігали погіршення показників психічної шкали (МH) якості життя, що не мало статистичної значимості. Показник психічної шкали (MH) якості життя у ІІ групі змінився з 31,933±0,583 на 30,105±0,796, у ІІІ групі - з 32,208±0,513 на 30,292±0,599, у ІV групі - з 34,233±0,471 на 32,342±0,650. Дані зміни можна пояснити впливом хронічного стресу на психоемоційний стан. Для того, щоб визначити яка схема призначеного лікування була найбільш ефективною ми проводили динамічне порівняння клініколабораторних показників ІІ, ІІІ та ІV груп. Аналізуючи отримані результати та графіки, можемо дійти висновку, що ІІ група, якій призначили стандартну методику лікування, продемонструвала найгіршу динаміку у порівнянні з ІІІ та ІV групами за показниками фізична шкала (PH) якості життя, індекс РМА, індекс РІ, індекс ВОР, глибина пародонтальних кишень та втрата епітеліального прикріплення. ІV група, яка, окрім стандартного лікування, отримувала піоглітазон всупереч рекомендованим годинам прийому, показала найкращу динаміку по показникам фізична шкала (PH) якості життя, глибина пародонтальних кишень та втрата епітеліального прикріплення. А ІІІ група, яка, окрім стандартного лікування, отримувала піоглітазон у рекомендовані години прийому, показала найкращу динаміку по показникам індекс РМА, індекс РІ, індекс ВОР. Дані індекси безпосередньо пов’язані або характеризують вираженість кровоточивості ясен. Можемо припустити, що прийом піоглітазону згідно його циркадної стадії дійсно має позитивний вплив на судинну ланку, а саме на проникність судин та функцію ендотелію. Проведені порівняльні наукові дослідження дозволили обґрунтувати вибір оптимальної терапевтичної методики із застосуванням препарату із хроноособливостями для підвищення ефективності лікування хронічного генералізованого пародонтиту ІІ ступеню тяжкості.

The dissertation is devoted to solving an urgent scientific and practical problem of modern dentistry – clinical and laboratory substantiation of the choice of the optimal method of periodontal treatment using a drug with chronotype features. Periodontal tissue diseases are diagnosed more and more often every year, and occupy a dominant position in the structure of dental diseases. According to the WHO, the prevalence of periodontal tissue diseases reaches 80-100% in different age groups. The progression of generalized periodontitis leads to the creation of foci of chronic infection, a decrease in the body's resistance, and the loss of basic functions of the dentition, which ultimately contributes to a decrease in the quality of life and leads to disability. Over the past 10-15 years, the prevalence of periodontal disease has increased significantly, especially in adolescents and young adults. This suggests that pre-surgical diagnosis is insufficient, existing methods of their prognosis and prevention are imperfect, and treatment methods need to be more effective and take into account the individual characteristics of each patient, such as daily biorhythms. Before conducting a series of clinical and laboratory tests, participants were divided into four groups. Group I (control) included 18 participants with healthy periodontium and absent or compensated somatic pathology. Group II included 12 participants with a diagnosis of periodontitis stage II grade B and the chosen standard treatment method. Group III included 12 participants with a diagnosis of periodontitis stage II grade B and the chosen treatment regimen, which included a standard method and the administration of pioglitazone, which was prescribed at the recommended time of administration, namely in the morning. Group IV included 12 participants with a diagnosis of periodontitis stage II grade B and a chosen treatment regimen that included a standard method and the administration of pioglitazone contrary to the recommended hours of administration, namely in the evening. The first stage of our research was to investigate clinical parameters characterizing the hygienic state, inflammation severity in periodontal tissues, bleeding during probing, depth of periodontal pockets, and loss of epithelial attachment in the study groups before treatment. To determine the impact of chronic generalized periodontitis on the level of quality of life of participants, the physical (PH) and mental (MH) scales of quality of life were additionally measured using the MOS SF-36 questionnaire. The average values of the OHI-S hygiene index among participants of groups II, III and IV reflected an unsatisfactory level of oral hygiene compared to the control group with a good level of hygiene. The index of simplified hygiene index OHI-S among participants of group I was 0,406±0,034, among participants of group II – 2,5±0,06, group III – 2,633±0,056, group IV – 2,5±0,059. Evaluation of the PMA index revealed an average degree of gingivitis severity in groups II, III and IV, which corresponded to 0,366±0,011, 0,38±0,012 and 0,378±0,01, respectively. The index of papillary-marginal-alveolar index PMA among participants of the control group was 0,033±0,004, which corresponded to a mild degree of gingivitis. The mean values of the periodontal Russell index among participants of groups II, III and IV corresponded to the severe degree of periodontal pathology: 4,668±0,155, 4,708±0,132 and 4,575±0,089, respectively. The periodontal Russell index in the control group was 0,111±0,008, which corresponded to the initial degree of periodontal pathology. The bleeding gingival index of BOP among participants of group II was 0,266±0,009, among participants of group III – 0,273±0,007, among group IV 0,278±0,006. Participants in the control group demonstrated an index of 0,031±0,003. Analyzing the results obtained, it was found that the average depth of periodontal pockets in participants of group I was 0,167±0,012 mm, in participants of group II – 2,556±0,124 mm, among participants of group III – 2,506±0,091 mm, and among participants of group IV – 2,354±0,09 mm. It should be noted that the average depth of periodontal pockets of the lateral group of teeth in participants of the study groups was significantly higher than the same indicators of the anterior group of teeth: Group I – 0,225±0,019 mm and 0,037±0,013 mm, Group II – 3,154±0,147 mm and 1,534±0,192 mm, Group III – 3,063±0,162 mm and 1,454±0,111 mm, Group IV – 2,799±0,174 mm and 1,486±0,126 mm, respectively. The mean loss of epithelial attachment in participants of group I was 0,187±0,015 mm, in participants of group II – 2,632±0,131 mm, among participants of group III – 2,616±0,103 mm, and among participants of group IV – 2,418±0,117 mm. Based on the average depth of periodontal pockets, the average loss of epithelial attachment of the lateral group of teeth was also significantly higher than that of the anterior group of teeth: Group I – 0,237±0,021 mm and 0,067±0,018 mm, Group II – 3,243±0,153 mm and 1,597±0,203 mm, Group III – 3,188±0,164 mm and 1.,568±0,138 mm, Group IV – 2,882±0,193 mm and 1,577±0,156 mm, respectively. In our study, statistically significant decreased values of the physical health scale (PH) were obtained in participants of groups II, II and IV compared with the control group, which probably indicates a negative effect of chronic generalized periodontitis on the general physical condition. At the time of the study, the index was 56,594±0,649 in the control group, 47,658±0,434 in participants of group II, 48,042±0,375 in participants of group III, and 48,317±0,217 in group IV. It is also worth noting that we also obtained statistically significant decreased values of the mental health scale (MH) in participants diagnosed with chronic generalized periodontitis of II stage of severity compared to the control group: Group I – 45,617±1,220, Group II – 31,933±0,583, Group III – 32,208±0,513, Group IV – 34,233±0,471. These changes indicate the impact of pathological changes in generalized periodontitis on the psycho-emotional health of the participants, causing discomfort and depression. The next stage of our study was to identify the main genes of the oral circadian clock that have an impact on the daily chronotype of performance and further study them. The circadian regulation of normal physiological and metabolic processes is carried out by fluctuations in the expression of genes controlled by the circadian clock, or clock-controlled genes (CCGs). In our study, we examined the morning and evening expression of Per1, Cry1, Bmal1, and Clock among control participants depending on chronotype, age, and gender. The results showed that Per1 demonstrates the same rhythmic expression, which peaks in the early morning (at 07:00) and decreases in the evening, regardless of chronotype, age, and gender. In addition, the evening expression of Per1 among participants aged 36-40 years was higher than among participants aged 41-45 years. In addition, it was found that chronotype and gender do not affect Per1 expression. The evening predominance of Clock expression was found in ‘larks’ and ‘owls’, both in males and females. Between the two age groups, Clock showed a higher level of evening expression in the first age group (36-40 years) and had no statistically significant difference between the values in the second age group (41- 45 years). Evening expression of Clock was higher in individuals with an evening chronotype than with a morning chronotype. Gender and age had no effect on Clock expression. The expression of Bmal1 showed a maximum level in the evening (at 19:00) and a gradual decrease by morning (at 07:00), regardless of chronotype, sex, and age. Chronotype, sex and age had no effect on Bmal1 expression. The level of Cry1 expression was higher at 19:00 among participants aged 41-45 years and among women. The results obtained for Cry1 expression in different groups by chronotype, among participants aged 36-40 years and among men were not statistically significant. Chronotype, gender and age did not have any effect on Cry1 expression. After that, the level of morning and evening expression of Per1, Cry1, Bmal1 and Clock in participants with chronic generalized periodontitis of the second stage of severity was determined. For this study, 5 participants of group II, 6 participants of group III and 5 participants of group IV were selected. After analyzing the data obtained, we found that the expression levels of the circadian clock genes Per1, Clock, Bmal1, Cry1 in different groups do not coincide with each other, sometimes have a chaotic order and do not follow the patterns of normal circadian gene expression that have been studied in many studies. We can assume that this variation in the values is caused by the effect of desynchronization on the mechanisms of circadian regulation in buccal epithelial cells. In order to monitor the effectiveness of the treatment, we evaluated clinical and laboratory parameters at 3 months, 6 months, and 1 year in groups II, III, and IV compared to the control group. The analysis of the obtained laboratory data among the participants of group II showed that the level of morning and evening expression of Per1, Clock and Cry1 increased 1 year after treatment compared to the baseline. Moreover, the change in the evening expression of Cry1 was statistically significant. Morning and evening expression of Bmal1 showed reduced levels 1 year after treatment compared to baseline. It was found that the morning and evening expression of Per1, evening expression of Cry1 and morning expression of Bmal1 after treatment were almost equal to the expression of the control participants. Evaluation of the results among the participants of group III showed that the level of morning and evening expression of Per1, Cry1 and evening expression of Clock increased 1 year after treatment compared to baseline. Moreover, the change in the morning expression of Per1 and evening expression of Cry1 was statistically significant. The morning and evening expression of Bmal1, as well as the morning expression of Clock, showed decreased levels 1 year after treatment compared to baseline. At the same time, the morning and evening expression of Per1, morning expression of Bmal1 and evening expression of Cry1 after treatment were close in value to the expression of the control group participants. The analysis of the data obtained among the participants of group IV revealed that the level of morning and evening expression of Per1, Clock and Cry1 increased 1 year after treatment compared to the baseline. Moreover, the change in the morning expression of Per1 and Cry1 was statistically significant. Morning and evening expression of Bmal1 showed reduced levels 1 year after treatment compared to baseline. It is worth noting that the morning and evening expression of Per1, Bmal1, and evening expression of Cry1 were almost equal to the expression of the control group participants. Changes in the OHI-S hygiene index from an unsatisfactory level of oral hygiene to a good level of hygiene after 3 months, 6 months and 1 year were statistically significant in groups II, III and IV. The PMA index decreased from moderate to mild gingivitis after 3 months, 6 months and 1 year was statistically significant in groups II, III and IV. At the same time, the mean values of the Russell periodontal index decreased from severe periodontitis to mild periodontitis in 3 months, 6 months and 1 year in the study groups, which was statistically significant. Regarding the index of bleeding of the BOP, we obtained statistically significant decreases at 3 months, 6 months and 1 year in groups II, III and IV. In accordance with the improvement of index indicators, we observed an improvement in the depth of periodontal pockets and loss of epithelial attachment. The index of periodontal pocket depth in participants of group II decreased from 2,556±0,124 mm before treatment to 1,955±0,09 mm after 3 months; to 1,92±0,08 mm after 6 months and to 1,871±0,077 after 1 year. In participants of group III, it changed from 2,506±0,091 mm before treatment to 1,876±0,07 mm after 3 months; to 1,817±0,054 mm after 6 months and to 1,785±0,062 mm after 1 year. In participants of group IV from 2,354±0,09 mm before treatment to 1,768±0,08 mm after 3 months; to 1,765±0,076 mm after 6 months and to 1,729±0,073 mm after 1 year, that was statistically significant. It should be noted that the depth of periodontal pockets of the lateral group of teeth in participants of group II decreased from 3,154±0,147 mm before treatment to 2,31±0,1 mm after 3 months; to 2,245±0,088 mm after 6 months and to 2,18±0,092 mm after 1 year. In participants of group III decreased from 3,063±0,162 mm before treatment to 2,201±0,117 mm after 3 months, to 2,097±0,09 mm after 6 months and to 2,058±0,101 mm after 1 year. In participants of group IV from 2,799±0,174 mm before treatment to 2,01±0,125 mm after 3 months; to 2,004±0,118 mm after 6 months, and to 1,957±0,124 mm after 1 year, that was statistically significant. The index of the depth of periodontal pockets of the anterior group of teeth in participants of group II decreased from 1,534±0,192 mm to 1,346±0,12 mm in 3 months; to 1,343±0,114 mm in 6 months and to 1,338±0,112 mm in 1 year. In participants of group III decreased from 1,454±0,111 mm to 1,28±0,062 mm in 3 months; to 1,28±0,059 mm in 6 months and to 1,277±0,058 mm in 1 year. In participants of group IV from 1,486±0,126 mm to 1,286±0,077 mm in 3 months; to 1,28±0,059 mm in 6 months and to 1,288±0,073 mm in 1 year, that was not statistically significant. Analysis of the loss of epithelial attachment showed a decrease in participants of group II from 2,632±0,131 mm before treatment to 2,028±0,096 mm after 3 months; to 1,993±0,085 mm after 6 months and to 1,944±0,082 mm after 1 year. In participants of group III from 2,616±0,103 mm before treatment to 1,983±0,078 mm in 3 months; to 1,922±0,063 mm in 6 months and to 1,894±0,071 mm in 1 year. In participants of group IV from 2,418±0,117 mm before treatment to 1,868±0,086 mm after 3 months; to 1,866±0,081 mm after 6 months and to 1,829±0,079 mm after 1 year, that was statistically significant. It is also worth noting a statistically significant decrease in the loss of epithelial attachment of the lateral group of teeth: in participants of group II from 3,243±0,153 mm before treatment to 2,411±0,105 mm after 3 months; to 2,343±0,094 mm after 6 months and to 2,281±0,096 mm after 1 year. In participants of group III from 3.188±0.164 mm before treatment to 2,322±0,118 mm after 3 months; to 2,217±0,091 mm after 6 months and 2,185±0,102 mm after 1 year. In participants of group IV from 2,882±0,193 mm before treatment to 2,128±0,126 mm after 3 months; to 2,125±0,12 mm after 6 months and 2,074±0,124 mm after 1 year. However, the decrease in the loss of epithelial attachment of the anterior group of teeth was not statistically significant: in participants of group II from 1,597±0,203 mm before treatment to 1,396±0,122 mm after 3 months; to 1,395±0,116 mm after 6 months and to 1,388±0,113 mm after 1 year. In participants of group III from 1,568±0,138 mm before treatment to 1,388±0,088 mm in 3 months; to 1,388±0,085 mm in 6 months and to 1,385±0,084 mm in 1 year. In participants of group IV from 1,486±0,126 mm to 1,286±0,077 mm in 3 months; to 1,28±0,059 mm in 6 months and to 1,288±0,073 mm in 1 year. Analyzing the hygienic, gingival and periodontal indexes, as well as the depth of periodontal pockets and loss of epithelial attachment, we can see that already 3 months after treatment we see a significant clinical improvement, which remains almost at the same level after 6 months and after 1 year of follow-up. The clinical improvement reflected an increase in the physical scale (PH) score of the quality of life 1 year after treatment. The physical scale (PH) score of quality of life in group II increased from 47,658±0,434 to 52,808±0,448, in group III - from 48,042±0,375 to 53,808±0,448, in group IV - from 48,317±0,217 to 54,775±0,263 after 1 year, that was statistically significant. The mental health scale (MH) of quality of life changed from 32,208±0,513 to 30,292±0,599. At the same time, there was a deterioration in the indicators of the mental health scale (MH) of quality of life, which was not statistically significant. The index of the mental health scale (MH) of quality of life in group II changed from 31,933±0,583 to 30,105±0,796; in group III from 32,208±0,513 to 30,292±0,599, in group IV from 34,233±0,471 to 32,342±0,650. These changes can be explained by the impact of chronic stress on the psychoemotional state. In order to determine which treatment regimen was the most effective, we conducted a dynamic comparison of clinical and laboratory parameters of groups II, III and IV. Analyzing the results and graphs, we can conclude that group II, which was prescribed a standard treatment method, showed the worst dynamics compared to groups III and IV in terms of physical quality of life (PH), PMA index, PI index, BOP index, periodontal pocket depth and loss of epithelial attachment. Group IV, which, in addition to standard treatment, received pioglitazone contrary to the recommended hours of administration, showed the best dynamics in terms of physical health status (PH), periodontal pocket depth and loss of epithelial attachment. And group III, which, in addition to standard treatment, received pioglitazone at the recommended hours of administration, showed the best dynamics in terms of the PMA index, PI index, and BOP index. These indices are directly related to or characterize the severity of gingival bleeding. We can assume that taking pioglitazone according to its circadian stage does have a positive effect on the vascular system, namely on vascular permeability and endothelial function. Comparative scientific studies have made it possible to substantiate the choice of the optimal therapeutic technique using a drug with chronotype features to improve the effectiveness of treatment of chronic generalized periodontitis of the second stage of severity.