Патогенетичні аспекти в лікуванні гіпермобільності суглобової головки нижньої щелепи

Abstract

Впродовж останніх 20-30 років відзначається підвищена увага вітчизняних і зарубіжних науковців до захворювань скронево-нижньощелепних суглобі (СНЩС). Це обумовлено тим, що клінічні ознаки суглобових дисфункцій в згідно з публікаціями провідних фахівців, можна виявити у 14-40 % усього населення, а останні 15 років патологія СНЩС займає третє місце після карієсу і захворювань пародонту серед уражень зубо-щелепної системи. Проблема лікування і реабілітації пацієнтів з симптомами м'язово-суглобової дисфункції СНЩС знаходиться в прямій залежності від розуміння процесів патоморфоза їх виникнення. При виборі методу лікування лікарі, як правило, основну увагу приділяють локальним проявам дисфункції (обмежене або надмірне відкривання рота, болі і звукові явища в ділянці СНЩС та ін.), що при проведенні лікувальних заходів зазвичай не призводить до бажаного результату. Це пов'язано з тим, що не враховуються особливості функціональних і морфологічних порушень в окремих компонентах СНЩС і прилеглих до нього анатомічних утворень; В течение последних 20-30 лет отмечается повышенное внимание отечественных и зарубежных ученых к заболеваниям височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС). Это обусловлено тем, что клинические признаки суставных дисфункций в соответствии с публикациями ведущих специалистов, можно обнаружить в 14-40% всего населения, а последние 15 лет патология ВНЧС занимает третье место после кариеса и заболеваний пародонта среди поражений зубочелюстной системы. Проблема лечения и реабилитации пациентов с симптомами мышечно-суставной дисфункции ВНЧС находится в прямой зависимости от понимания процессов патоморфоза их возникновения. При выборе метода лечения врачи, как правило, основное внимание уделяют локальным проявлениям дисфункции (ограниченное или чрезмерное открывание рта, боли и звуковые явления в области ВНЧС и др.), Что при проведении лечебных мероприятий обычно не приводит к желаемому результату. Это связано с тем, что не учитываются особенности функциональных и морфологических нарушений в отдельных компонентах ВНЧС и прилегающих к нему анатомических образований; Over the past 20-30 years, the attention of domestic and foreign scientists to the diseases of the temporomandibular joint (CNS) has been highlighted. This is due to the fact that the clinical signs of articular dysfunctions according to the publications of leading specialists, can be found in 14-40% of the total population, and in the last 15 years the pathology of the CNSCH occupies the third place after caries and periodontal diseases among lesions of the tooth-jaw system. The problem of treatment and rehabilitation of patients with symptoms of muscular and articular dysfunction of the CNS is directly dependent on the understanding of the processes of pathomorphosis of their occurrence. When choosing a method of treatment, physicians tend to focus on local manifestations of dysfunction (limited or excessive opening of the mouth, pain and sound phenomena in the area of ​​the CNSCH, etc.), which usually does not lead to the desired result in the course of treatment. This is due to the fact that the features of functional and morphological disturbances in separate components of the CNSCH and adjacent anatomical formations are not taken into account.