Самотні світи Ежена Іонеско (історико-філософський аналіз)

Abstract

Проблема абсурду у сучасному поліорганічному світі набуває нових вимірів. Період, коли реальність втрачає свої традиційні кордони і може розглядатися через призму найнелогічніших ознак, як ніколи повертає потребу нового прочитання текстів румуно-французького мислителя Ежена Іонеско. Епатаж як спосіб самовираження і, одночасно, як потреба зрозуміти себе, своє місце у світі були притаманні йому завжди. Звідси його потреба запитування, постійне самозаглиблення і щире переживання нерозуміння з боку оточуючих. Автор намагається розкрити природу і джерела філософської рефлексії мислителя, пов’язуючи його з типом мислення російського філософа Л.Шестова. Важливим елементом становлення Іонеско як письменника і драматурга відзначається його природна внутрішня закритість і відчуженість і, як наслідок, постійна акцентуація на проблемі самотності особистості, яка розглядається ним як спротив суспільному тиску. Важливою особистою рисою самого Іонеско, у такому контексті, є потреба відчувати себе не таким як інші; Проблема абсурда в современном полиорганическом мире приобретает очень специфические черты. Период, когда реальность теряет свои традиционные границы и может рассматриваться через призму самых не логичных определений, как никогда возвращает необходимость нового прочтения текстов румыно-французского мыслителя Эжена Ионеско. Эпатаж как способ самовыражения и, одновременно, как необходимость понять себя, свое место в этом мире, были присущи ему всегда. Отсюда его потребность вопрошать, постоянная погруженность в себя и откровенные переживания по поводу непонимания окружающих. Автор пытается раскрыть природу и источники философской рефлексии мыслителя, связывая его с типом мышления русского философа Льва Шестова. Важным элементом становления Ионеско как писателя и драматурга отмечается его естественная закрытость и отчужденность, и, как следствие, постоянная акцентуация на одиночестве человека, которое воспринимается им как форма сопротивления общественному давлению. Важной личностной чертой самого Ионеско, в таком контексте, есть не желание ощущать себя таким как другие; The problem of absurdity in the modern polyorganic world acquires the new dimensions. The period when reality loses its traditional boundaries and can be seen through the prism of the most illogical features, more than ever returns the need for new reading of texts by Romanian and French philosopher Eugène Ionesco. Epatage as a way of expression and at the same time as the need to understand themselves, their place in the world, were always inherent to him. Hence his need for questioning, constant contemplation and sincere feelings of misunderstanding by others. The author tries to reveal the nature and source of philosophical reflection of the thinker, linking him with the type of thinking of the Russian philosopher L. Shestov. An important element of Ionesco’s becoming a writer and playwright is his natural inner restraint and alienation and, consequently, constant accentuation of the problem of individual’s loneliness which he considers as one’s opposition to public pressure. An important feature of Ionesco himself in this context is the need to feel different from others.