eaPSMU | Електронний архів (репозитарій)
Полтавського державного медичного університету
Репозитарій ПДМУ - це відкритий електронний архів матеріалів наукового та навчально-методичного призначення, створених науковцями, викладачами та здобувачами вищої освіти. Репозитарій створено з метою забезпечення вільного доступу до освітніх матеріалів та результатів наукових досліджень, підвищення рівня цитування публікацій науковців університету. Викладачам, науковцям, здобувачам вищої освіти ПДМУ (за наявності рецензії наукового керівника) рекомендується розміщувати у Репозитарії власні науково-дослідницькі праці, навчально-методичні й лекційні матеріали тощо.
- У разі виникнення питань, будь ласка, звертайтеся до читальної зали «Електронна бібліотека» (102 кімната навчально-лабораторного корпусу) або за електронною адресою: repository@pdmu.edu.ua
Положення про Репозитарій Полтавського державного медичного університету
| Авторський договір | Приклади оформлення бібліографічного опису | Інструкція з реєстрації та розміщення матеріалів у репозитарії ПДМУ |
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
- До 100-річчя Полтавського державного медичного університету
Нові надходження
Список нових надходжень літератури за II квартал 2024 р.
(Полтавський державний медичний університет, Бібліотека, 2024) Давиденко, Світлана Василівна
Список нових надходжень літератури інформує про видання, що надійшли до бібліотеки за II квартал 2024 р.
Рецензія : [ Король Л. «Індивідуальне навчально-дослідне завдання з дисципліни «Іншомовний академічний дискурс» : методичні вказівки для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. Полтава : ПНПУ ім. В. Г. Короленка, 2021. 74 с.]
(Полтавський національний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка, 2021) Бєляєва, Олена Миколаївна
Якісне виконання індивідуального навчально-дослідного завдання, що є різновидом самостійної роботи здобувача вищої освіти на першому (бакалаврському) рівні з освітньої компоненти «Іншомовний академічний дискурс», уможливлюється за наявності зрозумілих і доступних засобів методичного супроводу. Саме таким, без перебільшення, цінним для майбутнього бакалавра, джерелом інформації постають рецензовані методичні вказівки.
Gerhard Hansen vs. Albert Neisser: priority for the invention of mycobacterium leprae and problems of bioethics
(Georgian Medical News, 2020) Bieliaieva, O.; Uvarkina, O.; Lysanets, Yu.; Morokhovets, H.; Honcharova, Ye.; Melaschenko, M.; Бєляєва, Олена Миколаївна; Уваркіна, О. В.; Лисанець, Юлія Валерівна; Мороховець, Галина Юріївна; Гончарова, Євгенія Євгенівна; Мелащенко, Марина Петрівна
The article is interdisciplinary in nature and covers a wide range of issues in the history of medicine, morality and bioethics. Biographies of the Norwegian microbiologist G. Hansen and the German doctor, biologist, syphilologist A. Neisser are presented. The main attention is focused on the scientific achievements of these researchers in terms of infectious diseases and leprosy in particular. The authors focused not only on the significance of scientific discoveries, but also tried to show that any scientist, even an outstanding one, remains a person with his/her unique character, personal life and friendships, authority in the scientific community and mistakes, desire to gain fame and recognition. The main focus is on the scientific achievements of these researchers in the study of infectious diseases and leprosy in particular. The conflict over the priority for discovery of the leprosy pathogen has been highlighted. Attention is given to the conflict regarding the priority in discovery of the causative agent of leprosy. The authors compared the impact of the international scientific scandal on the priority for the discovery of Mycobacterium leprae, which involved virtually the entire scientific community of Europe at the time, on both scientists. It has been shown that most scientists unambiguously sided with G. Hansen, who was not only the author of the revolutionary hypothesis of the contagious and bacterial nature of leprosy at the time, but also the pioneer of the causative agent of this disease, as evidenced by the synonymous name Mycobacterium leprae – bacillus Hansen. Nevertheless, for a prominent scientist, the consequences of an unethical experiment on intentional additional infection of a patient became quite tragic, since he lost his license to practice medicine, and was put to a trial were his actions were found to be incompatible with the high-ranking status of a doctor, even though he was the unsalaried chief leprologist of Norway until his death. The biography of A. Neisser, who became the culprit of this high-profile scientific scandal, was simultaneously studied. It is shown that a series of A. Neisser’s experimental studies on another threatening disease – syphilis, by inoculation also led to a scandal, ironically, similar to that one around the name of Hansen. However, neither his reputation, nor his medical license, or his further scientific career suffered a significant impact, although it has become a precedent for obtaining informed consent from persons taking part in clinical trials. The findings revealed that, despite the desire to serve science and humanity, compliance with the rules of bioethics, as well as human morality, should remain an integral component in the work of any medical scientist. Статья имеет междисциплинарный характер и охватывает широкий круг вопросов истории медицины, морали и биоэтики. Представлены биографии норвежского врача микробиолога Г. Хансена и немецкого врача, биолога, сифилидолога А. Нейссера. Показано, что любой учёный, даже самый выдающийся, остается человеком с его уникальным характером, личной жизнью и дружескими связями, авторитетом в научном сообществе и фатальными ошибками, желанием достичь славы и признания. Основное внимание акцентировано на научных достижениях этих исследователей инфекционных болезней и лепры в частности. Описан конфликт, связанный с приоритетом открытия возбудителя лепры. Сравнено, какие последствия для Г. Хансена и А. Нейссера имел международный научный скандал относительно приоритета открытия Mycobacterium leprae, в который было вовлечено практически всё тогдашнее научное европейское сообщество. Показано, что большинство ученых однозначно встало на сторону Г. Хансена, который был не только автором революционной на то время гипотезы о контагиозно-бактериальной природе лепры, но и первооткрывателем возбудителя этой болезни, о чем свидетельствует синонимичное название Mycobacterium leprae – bacillus Hansen. Несмотря на это, для выдающегося ученого последствия неэтичного эксперимента с умышленным дополнительным инфицированием пациентки стали довольно трагическими, поскольку он потерял лицензию на медицинскую практику, пережил суд, по решению которого действия Г. Хансена были признаны несовместимыми с высоким званием врача, хотя он до конца жизни занимал должность внештатного главного лепролога Норвегии. Параллельно исследована биография А. Нейссера, который стал виновником этого громкого научного скандала. Показано, что серия экспериментальных исследований другой опасной болезни – сифилиса, – путем инокуляции, проведенных А. Нейссером, также привела к скандалу, который, по иронии судьбы, походил на тот, который в свое время разразился вокруг имени Г. Хансена. Впрочем, ни на репутацию, ни на медицинскую лицензию, ни на дальнейшую научную карьеру А. Нейссера этот досадный случай существенно не повлиял, хотя стал прецедентом для получения информированного согласия лиц, принимающих участие в клинических испытаниях. В выводах отмечается, что, несмотря на желание служить науке и человечеству, соблюдение правил биоэтики, а также человеческой морали должны оставаться неотъемлемой составляющей деятельности любого ученого-медика.
Клініко-функціональні особливості показників кількісно-якісного складу слізної плівки у користувачів цифровими пристроями
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Дун Фанхуй
Дисертаційне дослідження присвячене вивченню стану слізної плівки ока та оптимізації діагностики порушень її кількісно-якісного складу при користуванні цифровими пристроями, на підставі вивчення дисфункції слізної плівки за допомогою інтерферометрії для вибору оптимального гігієнічного режиму комп’ютерного навантаження. В основу даної дисертаційної роботи покладено результати власних спостережень та аналізу результатів інструментального обстеження за змінами стану слізної плівки обстежуваних, що використовували в своїй роботі комп’ютерну техніку.
Слізна плівка – це тонкий шар багатокомпонентної, багатофункціональної рідини (її товщина не рівномірна, і досягає максимуму на рогівці – близько 8 мкм), яка складається з 98% води та 2% білків, ліпідів, глюкози та інших мікроелементів, що знаходяться в ній у менішій кількості. Слізна плівка має захисну, метаболічну та важливу оптичну функцію з показником рефракції 1,33D. Їх реалізація залежить від повноцінності та стабільності всіх трьох шарів слізної плівки, дисфункція навіть одного з них в подальшому призводить до хвороби «сухого ока» [2,3]. На сьогодні, хвороба «сухого ока» представляє собою багатофакторне захворювання очної поверхні, що характеризується втратою гомеостазу слізної плівки і супроводжується очними симптомами, серед яких особливу етіологічну роль грають нестабільність слізної плівки і її гіперосмолярність, запалення і пошкодження очної поверхні, а також нейросенсорні порушення [73]. В останні роки хвороба «сухого ока» є однією з найпоширеніших у структурі захворювань органу зору. Понад 30% амбулаторних пацієнтів офтальмологічного прийому мають вираженні скарги, що характерні для цієї
патології [41]. Однак, реальні цифри в два рази більші, так як хвороба «сухого ока» протікає субклінічно і її раннє виявлення потребує додаткових методів дослідження [51]. Крім того, дане захворювання набуває особливого значення у зв’язку з глобальною комп’ютеризацією усіх сфер життєдіяльності людини, її симптоми все частіше виявляються серед осіб різного віку, і в першу чергу працездатних, які складають основний контингент користувачів цифровими пристроями [53]. Кількість постраждалих від хвороби сухого ока поступово збільшується. Так, у 2012 році 28% жителів Європи щоденно проводили перед екранами цифрових пристроїв більше 10 годин, 32% - від 6 до 9 годин і 33% - від 3 до 5 годин [53]. Втім, на сьогодні, відмічається різке збільшення
числа користувачів і зростання тривалості перебування за цифровими пристроями у всіх країнах світу. Згідно останніх звітів провідних аналітичних компаній, у 2018 році кількість користувачів мережі інтернет зросла до 4,021 млрд чоловік, кількість користувачів мобільними телефонами – до 5,135 млрд чоловік [59]. Час, який люди проводять в мережі, за останні 12 місяців також збільшився: середньостатистичний інтернет-користувач сьогодні проводить близько 6 годин на день користуючись цифровими пристроями [56]. Згідно літературних джерел, у частини користувачів цифровими пристроями зорова втома проявляється через 2 години, у більшості - через 4 години і практично у всіх - через 6 годин роботи за дисплеями цифрових пристроїв [61]. Але не описані конкретні зміни стану слізної плівки, що відповідають цій зоровій втомі. В першу чергу, ці патологічні зміни пов’язані зі зменшенням частоти кліпання очей у 10 разів (з 20-25 разів до 1-2 разів за 1 хвилину) під час роботи з гаджетами, що призводить до висихання слізної плівки і виникнення хвороби «сухого ока» [63]. Погіршення стану слізної плівки різко знижує якість життя пацієнтів. Вже навіть при роботі 1 годину з’являються початкові порушення якісного складу слізної плівки, які характеризуються появою хаотичних тріщин периферичного поясу на кристалограмах. При роботі понад 2 години виявляється порушення поява хрестоподібних фігур на кристалограмах, що було описано у наших попередніх роботах. Одним із найбільш сучасних методів оцінки якості та товщини ліпідного шару слізної плівки вважається інтерферометрія. За даними авторів, показники товщини ліпідного шару понад 70 мікрон вважаються за норму, від 70 до 50 мікрон характеризують хворобу «сухого ока» легкого ступеню, менше 50 мікрон – виражену хворобу «сухого ока» [109]. Однак, оцінка змін цих показників у пацієнтів при користуванні цифровими пристроями у доступній літературі відсутня. Все вищевикладене дозволяє вважати хворобу «сухого ока» соціальнозначущою проблемою. Наведені літературні дані визначають актуальність вивчення змін кількісно-якісного аналізу сльози у користувачів цифровими пристроями протягом робочого дня, проведеного за електронними гаджетами. Відсутність єдиної думки стосовно оцінювання отриманих результатів, відсутність літературних даних, щодо зміни специфічних якісних характерстик слізної плівки у даної категорії людей аргументує доцільність проведення досліджень у цій сфері та обумовлює необхідність визначення безпечного зорового режиму роботи з цифровими пристроями обґрунтованого оптимізацією вивчення показників кількісно-якісного складу сльози. Це й обґрунтувало актуальність проведення дослідження по вивченню особливостей клініко-функціонального стану слізної плівки на підставі визначення її кількісних та якісних показників у користувачів цифровими пристроями, залежно від часу, проведеного за комп’ютером та визначення безпечного, для поверхні ока, часу роботи за комп’ютером.
Дослідження проводилося з вересня 2018 року по січень 2022 року. Обстежені були розподілені на п'ять груп відповідно до тривалості наданого їм цифрового навантаження: І група - 68 осіб (136 очей)з тривалістю роботи за комп'ютером 6 годин; ІІ група - 82 особи (164 ока) з тривалістю 1 година; ІІІ група - 67 осіб (134 ока) з тривалістю 40 хвилин; ІV група – 56 осіб (122 очей) з тривалістю 30 хвилин; V група – 60 осіб (120 очей) з тривалістю 20 хвилин. На першому етапі дослідження усім досліджуваним обстежуваним був проведений початковий аналіз стану слізної плівки та заповнення ними опитувальника OSDI. В подальшому було проведено порівняльний аналіз показників початкового стану загальної сльозопродукції та слізної плівки ока та стан цих же параметрів після дозованого комп'ютерного навантаження. Таким чином, встановлено, що у у обстежених офісних працівників, які цілий день працюють з комп'ютером (6 годин), після закінчення робочого дня зниження товщини ліпідного шару слізної плівки спостерігається у 100% випадків (p<0,01), порушення висоти слізного меніска у 79% випадків (p<0,01), скорочення часу розриву слізної плівки у 100% випадків (p<0,01), порушення сльозопродукції у 100% випадків (p<0,01) та порушення частоти кліпань при роботі за комп'ютером у 93% випадків (p<0,01). Вивчення ж якісних
показників стану слізної плівки у користувачів комп’ютерними пристроями при різному терміні комп’ютерного навантаження продемонструвало, що із збільшенням часового впливу електронних гаджетів на поверхню ока, стан слізної плівки погіршується. Значимі негативні зміни відмічені при 60 і 40 хвилинному комп’ютерному впливові. У випадку 30, а особливо 20 хвилин роботи за комп’ютером, зміни ТЛШ, ВСМ і NIBUT виявлялися недостовірними, а отже негативних змін, практично, не відбувалося. При роботі 30 хвилин зменшувалась лише частота кліпань, що при тривалішій роботі призводило вже до достовірних відхилень показників слізної плівки. Таким чином, час 30 хвилин роботи за електронними гаджетами можна вважати безпечним для стану слізної плівки. Збільшення терміну роботи, потребує перерви, для запобігання виникнення хвороби сухого ока. Наукова новизна отриманих результатів. В результаті проведеного дослідження доповнені наукові дані про перебіг хвороби «сухого ока» у користувачів цифрових пристроїв. Виявлено зниження товщини ліпідного шару слізної плівки від 15 до 80 нм у 58% обстежених, зменшення висоти слізного меніску в 43% випадків, скорочення часу розриву слізної плівки в 49% випадків. Доповнені дані про зміни функціональних проб слізної плівки у пацієнтів в залежності від часу використання цифрових пристроїв. Вперше, на основі інтерферометрії визначена товщина ліпідного шару слізної плівки у різні терміни комп’ютерного навантаження: від 40 хвилин
впливу комп’ютерних пристроїв достовірно стоншується ліпідний шар слізної плівки, переважно до товщини 30 – 70 нм, після 60 хвилин впливу електронних гаджетів відбувається збільшення кількості осіб із потоншенням ліпідного шару <15 нм. Вперше встановлено, що час використання цифрових пристроїв до 30 хвилин, не погіршує якісного складу слізної плівки, а саме товщини
ліпідного шару, висоти слізного меніска, оцінки часу розриву слізної плівки, що є гігієнічно безпечним для роботи за комп’ютерними пристроями. Теоретичні положення та практичні рекомендації роботи включені в програму лекцій і практичних занять кафедри оториноларингології з офтальмологією ВДНЗУ «Полтавського державного медичного університету». The dissertation study is devoted to the eye tear film condition and the diagnosis optimization of its quantitative and qualitative composition violations when using digital devices, based on the examination of tear film dysfunction using interferometry for the optimal hygienic mode choice of computer load. This dissertation is based on the results of our observations of changes in the tear film condition of people using computer technology in their work. The basis of this dissertation is the results of our observations and analysis of the results of the instrumental examination of the subjects.
Influence of nanosized cerium dioxide on the vascular bed of the liver under the conditions of chronic alcoholic hepatitis modeling
(Полтавський державний медичний університет, 2024) Mykytenko, A. O.; Akimov, O. Y.; Yeroshenko, G. A.; Neporada, K. S.; Микитенко, Андрій Олегович; Акімов, Олег Євгенович; Єрошенко, Галина Анатоліївна; Непорада, Каріне Степанівна
Chronic alcohol consumption changes the microcirculation of the liver and, depending on the duration and dose of ethanol, can have various negative consequences. Nanosized cerium dioxide can be an effective means of pathogenetic correction of ethanol-induced changes in the liver. The aim of the work was to study the effect of nanosized cerium dioxide on the morphometric indicators of the vascular bed of rat liver under the conditions of chronic alcoholic hepatitis modeling. The experiments were performed on 24 white, mature male Wistar rats, weighing 180–220 g. Animals modeled chronic alcoholic hepatitis according to Stepanov Yu.M. (2017) and nanosized cerium dioxide was administered intragastrically at a dose of 1 mg/kg in a volume of 2.9 ml/kg. The morphometric parameters of the inner diameter of the vessels of the liver lobe were determined; capillary lumen around
the central vein and hepatic triad. Simulation of chronic alcoholic hepatitis leads to expansion of the central vein and narrowing of interlobular arteries and veins and lobular arterioles and venules. The introduction of nanodispersed cerium dioxide against the background of modeling chronic alcoholic hepatitis expands alcohol-narrowed lumens of interlobular arteries and veins and lobular
arterioles and venules, without affecting the diameter of the central vein.
Хронічне вживання алкоголю змінює мікроциркуляцію печінки і, в залежності від тривалості і дози етанолу, може мати різні негативні наслідки. Нанодисперсний діоксид церію може бути ефективним засобом патогенетичної корекції етанол-індукованих змін в печінці. Метою роботи було вивчити вплив нанодисперсного діоксиду церію на морфометричні показники мікроциркуляторного русла печінки щурів за умов моделювання хронічного алкогольного гепатиту. Експерименти виконані на 24 білих статевозрілих щурах-самцях лінії Wistar, вагою 180-220 г. Тварини моделювали хронічний алкогольний гепатит за Степановим Ю.М. (2017) і внутрішньошлунково вводили нанокристалічний діоксид церію в дозі 1 мг/кг об’ємом 2,9 мл/кг. Визначали морфометричні параметри внутрішнього діаметра судинного русла печінкової часточки; просвіт капілярів навколо центральної вени та печінкової тріади. Моделювання хронічного алкогольного гепатиту призводить до розширення центральної вени та звуження міжчасточкових артерій та вен і часточкових артеріол та венул. Введення нанодисперсного діоксиду церію на фоні моделювання хронічного алкогольного гепатиту розширює звужені алкоголем просвіти міжчасточкових артерій та вен і часточкових артеріол та венул, не впливаючи на діаметр центральної вени.