eaPSMU | Електронний архів (репозитарій)
Полтавського державного медичного університету

Репозитарій ПДМУ - це відкритий електронний архів матеріалів наукового та навчально-методичного призначення, створених науковцями, викладачами та здобувачами вищої освіти. Репозитарій створено з метою забезпечення вільного доступу до освітніх матеріалів та результатів наукових досліджень, підвищення рівня цитування публікацій науковців університету. Викладачам, науковцям, здобувачам вищої освіти ПДМУ (за наявності рецензії наукового керівника) рекомендується розміщувати у Репозитарії власні науково-дослідницькі праці, навчально-методичні й лекційні матеріали тощо.

  • У разі виникнення питань, будь ласка, звертайтеся до читальної зали «Електронна бібліотека» (102 кімната навчально-лабораторного корпусу) або за електронною адресою: repository@pdmu.edu.ua

Положення про Репозитарій Полтавського державного медичного університету

Авторський договірПриклади оформлення бібліографічного описуІнструкція з реєстрації та розміщення матеріалів у репозитарії ПДМУ
Photo by @inspiredimages
 

Нові надходження

Документ
Поширеність флюорозу зубів у населення земної кулі (огляд літератури)
(Полтавський державний медичний університет, 2024-06-26) Каськова, Людмила Федорівна; Моргун, Наталія Анатоліївна; Ващенко, Ірина Юріївна; Андріянова, Ольга Юріївна; Хміль, Олена Всеволодівна; Янко, Наталія Валентинівна; Артем'єв, Андрій Владиславович; Kaskova, L. F.; Morhun, N. A.; Vashchenko, I. Yu.; Andryanova, O. Yu.; Khmil, O. V.; Yanko, N. V.; Artemyev, A. V.
Мета дослідження – проаналізувати літературу щодо поширеності флюорозу в усьому світі та фактори, що призводять до виникнення флюорозу зубів і кісток. Пошук статей, опублікованих у 2016/2023 роках, проводився авторами в наукометричних базах Scopus і Web of Science за ключовими словами «флюороз зубів», «dental fluorosis», «fluorosis». Для класифікації тяжкості флюорозу зубів використовуються індекс дефектів розвитку емалі (DDE), індекс флюорозу поверхні зубів (TSIF) і найширше – індекс Діна та індекс Тілструпа-Феєрскова (TFI). До факторів ризику флюорозу зубів належать проживання в регіонах із високим умістом фтору в питній воді та фторуванням води чи солі, уживання бутильованої води, дитячих напоїв, використання фторовмісних зубних паст у дошкільному віці, раннє відлучення від грудного вигодовування і тривалий період споживання дитячої суміші, а також спекотний клімат і підвищений уміст фтору в ґрунті та продуктах харчування. Дослідження з Індії та Китаю свідчать про флюороз зубів і скелетний флюороз за концентрації фтору 6 мг/л. Поширеність флюорозу зубів у Північній Танзанії, де вміст фтору в щоденній питній воді складає 3,6 мг/л, досягає 75,22%. В Ефіопії за вмісту фтору 5,09 мг/л поширеність скелетного флюорозу коливається від 55,1% до 72,4%. У Кенії вміст фтору в питній воді досягає 72 мг/л, тож поширеність флюорозу зубів сягає 80%. Нижча поширеність флюорозу зубів у південно-західній Саудівській Аравії та Ірані, де концентрація фтору нижча. У Йорданії поширеність флюорозу зубів досягає 39,9% через високий уміст фтору в шахтних породах. У деяких районах Пакистану внаслідок забруднення ґрунтових вод промисловим виробництвом поширений скелетний флюороз. В Англії поширеність дуже легкого флюорозу зубів становить 39% у Ньюкаслі, де вода фторується, і 24% у нефторованому Манчестері. Найширше для класифікації тяжкості флюорозу використовуються індекси Діна й індекс TFI. У різних регіонах світу на виникнення флюорозу зубів і кісток впливають різноманітні фактори, тому поширеність флюорозу зубів коливається від 11,1 до 100%. The aim of the study is to analyze the literature about the fluorosis prevalence and the factors which lead to dental and bone fluorosis. The search for articles published in 2016-2023 was conducted by the authors in Scopus and Web of Science scientific data bases using the keywords “fluorosis”, “dental fluorosis”. To classify the severity of dental fluorosis, the index of developmental defects of enamel (DDE), the index of tooth surface fluorosis (TSIF), and mostly Dean’s index Thylstrup & Fejerskov Index (TFI) are used. The risk factors for dental fluorosis include living in regions with high level of fluoride, drinking water with high level of fluoride or salt fluoridation, drinking bottled water, use of fluoride toothpastes among preschool children, early weaning, and use of infant formula for long time, and, as well as, a hot climate and high fluoride content in soil and food. The studies from India and China demonstrated that the average concentration of dental fluorosis and skeletal fluorosis at fluoride contained 6 mg/l. The prevalence of dental fluorosis in NorthernTanzania, where the fluorine content in daily drinking water is 3.6 mg/l, reaches 75,22%. In Ethiopia, where fluorine content is 5.09 mg/l, the prevalence of skeletal fluorosis ranges from 55.1% to 72.4%. In Kenya, the fluoride content in drinking water reaches 72 mg/l, so the prevalence of dental fluorosis is 80%. The prevalence of dental fluorosis is lower in South Western Saudi Arabia and Iran where fluoride level is lower. In Jordan, the prevalence of dental fluorosis reaches 39.9% due to the high fluoride content in miner rocks. Skeletal fluorosis is wide spread in some areas of Pakistan due to the contamination of ground water by industrial production. The prevalence of mild dental fluorosis is 39% in New castle where water is fluoridated, and 24% in non-fluoridated Manchester in England. Dean’s index and TFI index are mostly used to classify these variety of fluorosis. Various factors affect the appearance of dental and bone fluorosis worldwide, so the prevalence of fluorosis varies from 11,1 up to 100%.
Документ
Individual parameter differences skull and lateral ventricles with the types of venous-liquor relationship in people of mature age
(Азербайджанський медичний університет, 2024-07) Bondarenko, S. V.; Dubina, S. А.; Serbin, S. I.; Stetsuk, Ye. V.; Fylenko, B. M.; Tarasenko, Yа. A.; Tikhonova, O. A.; Koptev, M. N.; Бондаренко, Станіслав Володимирович; Дубина, Сергій Олександрович; Сербін, Сергій Ігорович; Стецук, Євген Валерійович; Филенко, Борис Миколайович; Тарасенко, Яна Альбертівна; Тихонова, Олеся Олександрівна; Коптев, Михайло Миколайович
The results of a study aimed at determining the range of metric individual differences in the length, width, height parameters of the head (skull) and lateral ventricles in adults, as well as to carry out the craniometric analysis of the relationships between the venous and cerebrospinal fluid systems of the brain in adults of both sexes. The material of research was dura mater with its sinuses, ventricles of the brain and vault of the skull. We used a complex of macro – and microanatomy techniques. It has been shown that the longitudinal parameters of the head, cranial cavity and lateral ventricles usually prevail in male and female representatives with a dolichocephalic head shape (long-headed people). Respectively, certain craniotopographic relationships with the right and left lateral ventricles are formed. Craniometric correlations between the transverse dimensions of the studied objects of the cerebrospinal fluid system have been established. It has been found out that regardless of gender, there is a characteristic trend of gradual increase in the width of the head, skull cavity, and lateral ventricles from dolicho to meso- and brachycephals. The obtained craniometric data are important for purposeful and rational puncture of the lateral ventricles, which allow us to determine and take into account the distance of their location in relation to the bones of the skull vault. Two extreme types of relationships have been identified between venous-sinus formations of the dura mater of the cranial vault and cerebrospinal fluid-ventricular parts of the brain. The first is the loose type (scattered type), the second is the trunk type. In addition, there are a lot of intermediate forms of these relationships, differing in length and сoncentration of separate groups of venous tributaries along the superior sagittal and transverse sinuses. Məqalədə başın uzunluq və eninin, kəllənin hündürlüyünün və beynin yan mədəciklərinin metrik diapazonlarının fərdi xüsisiyyətlərini, həmçinin beynin venoz sistemi ilə beyin-onurğa beyni mayesinin qarşılıqlı əlaqələrini təhlil etmək üçün aparılmış kraniometrik tədqiqat işi haqqında məlumat verilmişdir. Tədqiqat göstərmişdir ki, dolixosefal kəllə formasına malik olan kişi və qadınlarda başın, kəllə boşluğunun və yan mədəciklərinin boylama ölçüləri üstünlük təşkil edir. Sağ və sol mədəciklərin kraniotopo-qrafik münasibətləri də müvafiq şəkildə formalaşır. Likvor sistemi obyektlərinin köndələn istiqamətli kranio-metrik ölçülərinin nisbətində də müəyyən uyğunluqlar aşkar edilmişdir. Aydın olmuşdur ki, cinsiyyətdən asılı olmayaraq, başın, kəllə boşluğunun və yan mədəciklərin eninin ölçüləri dolixo-, mezo- və braxiosefal formaların ardıcıllığı üzrə artır. Bu ölçülərin öyrənilməsinin yan mədəciklərin punksiyasının icra edilməsi üçün əhəmiyyəti vardır. Kəllə əsasında beynin sərt qişasının və baş beyninin likvor-mədəcik şöbələrinin qarşılıqlı münasibətləri baxımından iki hüdudi tip ayrd edilmişdir: birinci – dənəli (səpələnmiş) tip və ikinci – magistral tip. Bundan əlavə, bu qarşılıqlı əlaqələrdə çox sayda aralıq formalar mövcuddur və yuxarı oxşəkilli ciblə köndələn ciblərin venoz axacaqları qruplarının toplantılarında da fərqlilik aşkar edilmişdir. Представлены результаты исследования, проведенного с целью определения диапазона метрических индивидуальных различий длины, ширины, высоты параметров головы (черепа) и боковых желудочков у взрослых, а также проведение краниометрического анализа взаимоотношений систем венозной и спинномозговой жидкости головного мозга у взрослых людей обоего пола. Материалом для исследования послужила твердая мозговая оболочка с ее синусами, желудочки мозга и свод черепа. В исследовании использовался комплекс методов макро- и микроанатомии. Было показано, что продольные параметры головы, полости черепа и боковых желудочков обычно преобладают у представителей мужского и женского пола, имеющих долихоцефалическую форму головы (длинноголовых людей). Соответственно, формируются определенные краниотопографи-ческие соотношения с правым и левым боковыми желудочками. Установлены краниометрические соотношения между поперечными размерами изученных объектов ликворной системы. Определено, что независимо от пола наблюдается тенденция постепенного увеличения ширины головы, полости черепа и боковых желудочков от долихо- к мезо- и брахицефалам. Краниометрические данные имеют значение для целенаправленной и рациональной пункции боковых желудочков. Было выделено два крайних типа взаимоотношений между венозно-пазушными образованиями твёрдой оболочки головного мозга свода черепа и ликворо-желудочковыми отделами головного мозга. Первый – рассыпной тип, второй – магистральный тип. Кроме того, существует целый ряд промежуточных форм этих взаимоотношений, отличающихся протяженностью и различным скоплением отдельных групп венозных притоков вдоль верхней стреловидной пазухи и поперечных пазух.
Документ
Neogenesis of lymphoid nodules of small intestine of white rats induced by a broad-spectrum antibiotic
(Azerbaijan medical journal, 2024) Hryn, V. H.; Svintsytska, N. L.; Ustenko, R. L.; Piliuhin, A. V.; Maksymenko, O. S.; Fedorchenko, I. L.; Katsenko, A. L.; Гринь, Володимир Григорович; Свінцицька, Наталія Леонідівна; Устенко, Роман Леонідович; Пілюгін, Андрій Валентинович; Максименко, Олександр Сергійович; Федорченко, Ігор Леонідович; Каценко, Андрій Любославович
The article presents the results of a study conducted to investigate the neogenesis of lymphoid nodules in the small intestine of rats induced by a broad-spectrum antibiotic. The study was conducted on 60 white male rats of reproductive age, weighing about 200.0±20.0 grams, which were divided into two groups: control (n=30), and animals of the second group (n=30) in which studied the morphological state of the group lymphoid nodules of the small intestine after the clarithromycin administration. The genetically programmed total number of group lymphoid nodules in the small intestine of rats is a constant, while the number of lymphoid nodules in them is a variable value that depends on situational shifts in the microbiocenosis of the small intestine. Group lymphoid nodules are characterized by a large degree of individual variability in the number of lymphoid nodules involved in immune reactions, which depends on the variability of the antigenic composition of the contents of the small intestine. Thus, lymphoid formations of the mucous membrane and submucosa of the small intestine of white rats are newly formed (initial) forms of group lymphoid nodules, the appearance of which can be explained by a violation of microbiocenosis in the small intestine under the influence of a broad-spectrum antibacterial drug - clarithromycin, which also has immunotropic properties. After taking an antibiotic, we observed the phenomena of working, compensatory hyperplasia of genetically determined lymphoid structures, which are related to secondary (peripheral) organs of the immune system.
Документ
Перспективи застосування сурфактант-замісної терапії при COVID-19-індукованому респіраторному дистрес-синдромі у дітей
(Буковинський державний медичний університет, 2022) Чернявська, Юлія Ігорівна; Похилько, Валерій Іванович; Россоха, Зоя Іванівна; Цвіренко, Світлана Миколаївна; Гасюк, Наталія Іванівна; Chernyavska, Yu.; Pokhylko, V.; Rossokha, Z.; Tsvirenko, S.; Hasiuk, N.
У світі від пандемії COVID-19 померли майже 6,5 мільйонів людей. Поліпшення виживання дітей залежить від постійного надання базових медичних послуг жінкам і дітям у всьому світі. Світова наукова спільнота має розпочати більше наукових клінічних досліджень і отримати більше даних, щоб визначити вплив COVID-19 на здоров’я та смертність дітей, а також переконатися, що діти та підлітки не помирають від подій, яким можна запобігти.Такі тенденції поширення захворюваності та смертності від COVID-19 вимагають якнайшвидшого міждисциплінарного підходу для подальшого стримування поширення хвороби та запобігання ускладнень з метою покращення якості життя. Недостатньо вивчені молекулярні зміни морфобіології легень внаслідок дії COVID-19 ускладнюють його клінічне лікування. Поглиблене вивчення генетичних механізмів патогенетичних розладів, спричинених вірусом, може допомогти у розробці нових методів лікування, зокрема використання препаратів сурфактантів як компонента базисної терапії. Нещодавно стало відомо, що ураження легень, асоційоване з COVID-19, характеризується типовими для РДС патофізіологічними змінами. Дифузне альвеолярне пошкодження виникає внаслідок набряку інтерстиція, утворення гіалінових мембран, а також проліферації фібробластів на етапі відновлення. Коли COVID-19 вражає легені, синтез сурфактанта порушується, оскільки вірусні білки пригнічують експресію регуляторних генів. Зміни під час процесу репарації також призводять до втрати функції сурфактанта. Замісна терапія сурфактантом може бути альтернативою в лікуванні пацієнтів із COVID-19-асоційованим ураженням легенів - існує ряд досліджень, які доводять ефективність такої терапії при інших інфекціях. Особливо небезпечним COVID-19 може бути для дітей із хронічними захворюваннями легенів, вродженими вадами розвитку, раніше не діагностованими генетичними дефектами в системі продукції сурфактанта. Своєчасне застосування замісної терапії сурфактантом може запобігти одному з найстрашніших ускладнень ШВЛ – синдрому витоку повітря. Nearly 6.5 million people have died worldwide from the COVID-19 pandemic. Improvement of pediatric patients survival depends on the continued provision of basic health services to women and children all over the world. The world scientific community must start more scientific clinical investigations and receive more data in order to know the impact of COVID-19 on children`s health and mortality, and to ensure that children and adolescents do not die from preventable events. Such trends in the spread of morbidity and mortality from COVID-19 require an interdisciplinary approach as soon as possible to further contain the spread of the disease and prevent complications in order to improve the quality of life. Insufficiently studied molecular changes in lung morpho-biology due to the action of COVID-19 complicate its clinical treatment. An in-depth genetic mechanisms investigation during pathogenetic disorders caused by virus can help in the development of new treatment methods, in particular, the use of surfactant drugs as a component of basic therapy. Recently, it became known that COVID-19-associated lung damage is characterized by typical pathophysiological changes for RDS. Diffuse alveolar damage occurs due to edema of the interstitium, the formation of hyaline membranes, as well as the proliferation of fibroblasts at the stage of recovery. When COVID-19 affects the lungs, surfactant synthesis is dysregulated, as viral proteins suppress the expression of regulatory genes. Changes during the reparation process also lead to loss of surfactant function. Surfactant replacement therapy can be an alternative in the treatment of patients with COVID-19-associated lung damage, there are a number of studies that prove the effectiveness of such therapy in other infections. COVID-19 can be especially dangerous for children with chronic lung disease, congenital malformations, previously undiagnosed genetic defects in the surfactant production system. However, timely use of surfactant replacement therapy can prevent one of the worst complications during mechanical ventilation - air leakage syndrome.
Документ
Pharmacogenomic strategy for selection of hypotensive drugs and prospects for its use in pregnant women
(Буковинський державний медичний університет, 2024) Skavinska, O. O.; Fishchuk, L. Ye.; Pokhylko, V. I.; Cherniavska, Yu. I.; Yevseienkova, O. H.; Tsvirenko, S. M.; Rossokha, Z. I.; Скавінська, О. О.; Фіщук, Лілія Євгенівна; Похилько, Валерій Іванович; Чернявська, Юлія Ігорівна; Євсеєнкова, Олена Геннадіївна; Россоха, Зоя Іванівна; Россоха, Зоя Іванівна
Cardiovascular disease (CVD) is one of the leading causes of death worldwide, and arterial hypertension (AH) is the strongest risk factor for its development. The problem of hypertension is also relevant during pregnancy, as high blood pressure can be dangerous for both the mother and the fetus, causing pre-eclampsia and premature birth. According to recent data, the number of patients with hypertension will increase. Because of the polygenic and multifactorial nature of the therapeutic response to drugs, further research in this area is needed to provide evidence- based guidelines for clinicians to optimize antihypertensive therapy. The purpose of this review was to summarize information from scientific publications, meta-analyses, guidelines for the years 2018-2023 regarding variants in genes that affect the metabolism of different classes of drugs used in the treatment of hypertension, including during pregnancy, and related to the development of AH. The pathogenesis of hypertension is based on both a decrease in vasodilatation and an increase in circulating blood volume. Arterial stiffness leads to a decrease in vasodilation, and water and sodium retention leads to an increase in blood volume. Additional factors such as the renin- angiotensin-aldosterone system, the sympathetic nervous system, and gene variants affect both vasodilation and blood volume. In addition, there are complex interactions among these factors. As an innate factor, gene variants can affect all of the above simultaneously. The American Heart Association (AHA) and European Society of Cardiology (ESC) guidelines recommend the use of medications from the following 5 classes: diuretics, calcium channel blockers (CCBs), beta-adrenergic receptor blockers (beta-blockers), angiotensin- converting enzyme inhibitors, and angiotensin II receptor blockers. The studies included in this review used two main approaches: candidate gene analysis and genome-wide association analysis. The polygenic nature of hypertension greatly complicates the search for clinically relevant variants and relationships between individual genes and response to medications used to treat hypertension in different ethnic groups. Candidate genes that may influence the risk of hypertension include voltage- dependent calcium channel genes (CACNA1A, CACNA1C, CACNA1S, and CACNB2), NEDD4L, ADD1, and miR. A number of genetic polymorphisms are associated with both the influence on the development of arterial hypertension and the response to treatment – eNOS, TRIB3, CYP, POR, ADRB1, ADRB2, ACE. When treating pregnant women with hypertension, the efficacy of the antihypertensive agent must be balanced against the risk to the fetus. Initial antihypertensive therapy should include an acceptable first-line agent. The development of a pharmacogenomic strategy to select the most effective and well tolerated drug treatment regimen for hypertension is of paramount importance, as it will lead to a lower number of drugs required per patient and better blood pressure control, help prevent cardiovascular and renal complications, and improve quality and length of life. Серцево- судинні захворювання є однією з основних причин смерті в усьому світі і артеріальна гіпертензія (АГ) належить до найсильніших факторів ризику їх розвитку. Проблема АГ є також актуальною під час вагітності, оскільки підвищений артеріальний тиск може бути небезпечним як для матері, так і для плода, викликаючи прееклампсію та передчасні пологи. За останніми даними, кількість хворих на АГ зростатиме. Через полігенну та мультифакторну природу терапевтичної відповіді на препарати необхідні подальші дослідження в цій галузі з метою написання доказових рекомендацій для клініцистів, які допоможуть оптимізувати антигіпертензивну терапію. Метою даного огляду було узагальнити інформацію з наукових публікацій, мета-аналізів, настанов за 2018-2023 роки щодо варіантів в генах, які впливають на метаболізм різних класів медикаментів, які застосовуються при лікуванні АГ, в тому числі, під час вагітності та пов’язані з розвитком АГ. Основу патогенезу АГ складають як зниження вазодилатації, так і збільшення об’єму циркулюючої крові. Артеріальна жорсткість призводить до зменшення вазодилатації, а водно- натрієва затримка викликає збільшення об’єму крові. Додаткові фактори, такі як ренін- ангіотензин-альдостеронова система, симпатична нервова система та варіанти генів, впливають як на розширення судин, так і на об’єм крові. Крім того, існують складні взаємодії між цими факторами. Як вроджений фактор, варіанти генів можуть одночасно впливати на всі вищезазначені аспекти. Настанови Американської кардіологічної асоціації (AHA) та Європейського товариства кардіологів (ESC) рекомендують використовувати препарати з наступних 5 класів: діуретики, блокатори кальцієвих каналів (БКК), блокатори β-адренорецепторів (β-блокатори), інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту та блокатори рецепторів до ангіотензину ІІ. У дослідженнях, які включені в даний огляд, використовувалися два основні підходи: аналіз гена-кандидата і аналіз повногеномної асоціації. Полігенна природа АГ значно ускладнює пошук клінічно значущих варіантів, а також взаємозв’язків між окремими генами та реакцією на медикаменти, які використовуються для керування АГ у представників різних етнічних груп. Серед генів- кандидатів, що можуть впливати на ризик виникнення АГ – гени потенціал- залежних кальцієвих каналів (CACNA1A, CACNA1C, CACNA1S і CACNB2), NEDD4L, ADD1, miR. Ряд генетичних поліморфізмів пов’язані як із впливом на розвиток артеріальної гіпертензії, так і реакцією на лікування – eNOS, TRIB3, CYP, POR, ADRB1, ADRB2, ACE. При лікуванні вагітних жінок з АГ ефективність антигіпертензивного засобу повинна бути збалансована з ризиком для плода. Початкова антигіпертензивна терапія має включати один прийнятний препарат першого ряду. Створення фармакогеномної стратегії для підбору найбільш ефективного і добре переносимого режиму медикаментозного лікування АГ надзвичайно важливе, оскільки це призведе до меншої необхідної кількості препаратів на пацієнта та кращого контролю артеріального тиску, допоможе уникнути серцево- судинних і ниркових ускладнень, покращить якість та тривалість життя.