Рівень стоматологічної захворюваності у дітей із хронічною патологією нирок

Abstract

Всі системи в організмі людини взаємопов’язані. Порушення в діяльності однієї із систем організму прямо чи опосередковано відображаються на стані інших. В стоматології питання проявів ураження внутрішніх органів в порожнині рота є досить актуальним. На сьогоднішній день однією із найпоширеніших видів соматичної патології у дітей є хвороби нирок і сечовивідних шляхів, а саме хронічний гломерулонефрит і пієлонефрит. Нирки – найважливіший орган підтримки рівноваги і відносної сталості внутрішнього середовища організму. Підвищений інтерес до проблем ниркової патології останніми роками обумовлений значним кількісним зростанням нефропатій у дитячому віці, зміною клінічних симптомів, труднощами діагностики і лікування. Встановлено, що майже в усіх випадках у дітей при наявності загально соматичної патології спостерігаються зміни в порожнині рота, що являються симптомами основного захворювання і патологія нирок не є виключенням. Мета дослідження. Вивчити особливості стоматологічної захворюваності у дітей із хронічною патологією нирок. Матеріали та методи дослідження. У дослідженні брали участь 60 школярів віком від 12 до 15 років, із них 28 хлопчиків (46,6%) і 32 дівчинки (53,4%). Всі діти поділенні на 2 клінічні групи. Перша група – 30 дітей із хронічним пієлонефритом та гломерулонефритом, друга група – 30 дітей соматично здорових. У всіх обстежених визначали поширеність та інтенсивність карієсу (за індексами КПВз), оцінювали стан тканин пародонту, слизової оболонки порожнини рота та язика. Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз проведеного дослідження свідчить про значну перевагу проявів захворювань тканин пародонта, СОПР і язика у дітей із хронічними захворюваннями нирок, в порівнянні з дітьми без соматичної патології. Так, у 14 підлітків (46,6%) з першої групи був діагностований хронічний генералізований катаральний гінгівіт середнього ступеня тяжкості, в другій групі у 2 дітей (6,6%). У дітей із патологією нирок відмічаються специфічні характерні зміни язика у 9 хворих (30%), так у 5 із них виявлено сухість, порушення десквамації ниткоподібних сосочків язика, у 4 підлітків діагностовано ділянки вогнищевої десквамації, при цьому у соматично здорових дітей патологічних змін язика не виявлено. У 17 пацієнтів (56%) з першої групи спостерігали набряклість, пастозність, анемічність СОПР, відбитки зубів на бічній поверхні язика. 7 пацієнтів (23%) із хронічними захворюваннями нирок скаржились на сухість, гіркий присмак, терпкість в порожнині рота, подібних скарг у практично здорових дітей не виявлено. У групі обстежених дітей із супутньою нефропатією значення показника поширеності карієсу зубів виявилося високим і склало 90%. У групі дітей без супутньої патології зафіксовано середній рівень поширеності карієсу – 70%. Отримані дані вказують на те, що у дітей із хронічними захворюваннями нирок інтенсивність карієсу була вищою (4,2±0,2), ніж у соматично здорових дітей (2,1±0,4). Висновок. У дітей із хронічною патологією нирок у порівнянні з дітьми без такої патології визначені зміни в порожнині рота, які полягають у високій поширеності та інтенсивності каріозного процесу, запаленні тканин пародонту, специфічних змінах СОПР та язика.