Оптимізація хірургічного лікування хворих на вузловий колоїдний зоб

Abstract

Дисертація присвячена актуальним питанням лікування хворих на вузловий колоїдний зоб. Обстежено 303 пацієнти з вогнищевою і дифузною патологією щитоподібної залози. У 87 з них з діагнозом папілярного і фолікулярного раку, вузлового колоїдного зобу , фолікулярної аденоми , дифузного токсичного зобу та автоімунного тиреоїдиту вивчали специфічність цитологічної картини та морфометрії ядер і можливість використання результатів каріометрії для диференційної діагностики вогнищевих утворів ЩЗ. У 216 хворих з встановленим діагнозом вузлового колоїдного зоба вивчали особливості його клінічної симптоматики в залежності від кількості і розмірів вузлових утворів, їх локалізації, тривалості захворювання, анатомічних особливостей ділянки шиї, віку пацієнтів, наявності супутніх захворювань , а також показання до хірургічного лікування, вибір об’єму операції, технологію її виконання, принципи післяопераційної реабілітації. Доказано, що у випадках невизначених або сумнівних заключень цитологічних досліджень каріометрія є високоспецифічним методом диференційної діагностики. Запропоновані патогенетично і клінічно аргументовані показання до хірургічного лікування хворих на вузловий колоїдний зоб. Удосконалена технологія виконання операції, розроблені принципи вибору об’єму операції та післяопераційної реабілітації хворих дозволили зменшити частоту інтраопераційних і післяопераційних ускладнень майже в 3 рази, а рецидивів зобу і тиреотоксикозу в 3,5 рази.