Динаміка гормональних показників у жінок з клімактеричним синдромом та гіпотиреозом на тлі комплексного фізіотерапевтичного лікування

Abstract

Фізіологічне зниження функції ЩЗ у клімактерії, а також більш важкий перебіг і ранній початок клімактеричного синдрому при патології ЩЗ вказують на необхідність ранньої діагностики і лікування тиреоїдної дисфункції. Метою роботи є порівняння ефективності комплексних методів лікування клімактеричного синдрому у пацієнток із супутнім гіпотиреозом, шляхом аналізу гормональних показників до та після комплексної терапії з використанням фізіотерапевтичних процедур. Було обстежено 68 пацієнток віком 45-55 років із клімактеричним синдромом та супутнім гіпотиреозом. Тривалість гіпотиреозу – від 1 до 5 років, у середньому (3,8±0,4 роки). Пацієнтки отримували замісну терапію L – тироксином. Хворих було розділено на 2 групи (в 1-й групі було 30 пацієнток із гіпотиреозом на фоні клімактеричного синдрому, які отримували тільки базову терапію; до 2-гої групи увійшло 38 пацієнток, які окрім базової терапії отримували фізіотерапевтичне лікування). При оцінці загальної ефективності лікування виявилося, що при використанні базової терапії ефективність склала 58%, при використанні комплексного лікування із застосуванням контрастних ванн та ультразвукової терапії – 75%. При цьому використання базової терапії у 25% хворих не призводило до об’єктивного поліпшення стану, а в 17% пацієнток спостерігали погіршення самопочуття. У групі пацієнток яким призначали комплекс із фізіотерапевтичними процедурами кількість хворих, що закінчили курс лікування без динаміки, була істотно нижчою 16%. Також нижчою була кількість хворих із негативними результатами лікування 9%.

Физиологическое снижение функции щитовидной железы в климактерии, а также более тяже- лое течение и раннее начало климактерического синдрома при патологии щитовидной железы указывают на необходимость ранней диагностики и лечения тиреоидной дисфункции. Целью работы является сравнение эффективности комплексных методов лечения климактерического синдрома у пациенток с сопутствующим гипотиреозом, путем анализа гормональных показателей до и после комплексной терапии с использованием физиотерапевтических процедур. Было обследовано 68 пациенток в возрасте 45-55 лет с климактерическим синдромом и сопутствующим гипотиреозом. Продолжительность гипотиреоза – от 1 до 5 лет, в среднем (3,8 ± 0,4 года). Пациентки получали заместительную терапию L – тироксином. Больные были разделены на 2 группы (в 1-й группе было 30 пациенток с гипотиреозом на фоне климактерического синдрома, которые получали только базовую терапию, во 2-ю группу вошло 38 пациенток, которые кроме базовой терапии получали физиотерапевтическое лечение). При оценке общей эффективности лечения оказалось, что при использовании базовой терапии эффективность составила 58%, при использовании комплексного лечения с применением контрастных ванн и ультразвуковой терапии – 75%. При этом использование базовой терапии у 25% больных не приводило к объективному улучшению состояния, а в 17% пациенток наблюдали ухудшение самочувствия. В группе пациенток которым назначали комплекс с физиотерапевтическими процедурами количество больных, закончивших курс лечения без динамики, была существенно ниже 16%. Также ниже было количество больных с отрицательными результатами лечения 9%.

Physiological decline of thyroid function in climacteric, as well as more severe course and early onset of climacteric syndrome in thyroid pathology, indicate the need for early diagnosis and treatment of thyroid dysfunction. When detecting hypothyroidism in women with climacteric syndrome, an adequate correction with the appointment of thyroid drugs in individually selected doses is necessary. The aim of the work is to compare the effectiveness of complex methods of treatment of climacteric syndrome in patients with concomitant hypothyroidism, by analyzing hormonal indices before and after complex therapy using physiotherapeutic procedures. As standard indicators in analyzing the results of laboratory studies, the standards of biochemical laboratories were used. 68 patients aged 45-55 years with a climacteric syndrome and concomitant hypothyroidism were screened. Duration of hypothyroidism – from 1 to 5 years, on average (3,8 ± 0,4 years). Patients received substitution therapy with L – thyroxine. The patients were divided into 2 groups (in the 1st group there were 30 patients with hypothyroidism on the background of climacteric syndrome, receiving only basic therapy; the second group included 38 patients who, in addition to the basic therapy, received physical therapy). The scientific substantiation of the choice of therapeutic and prophylactic measures for the development of programs for the rehabilitation of this category of patients was provided by studies that showed the effectiveness of ultrasound therapy and balneotherapy both in eliminating the risk factors for complications of the climacteric syndrome, as well as correction of its manifestations. Analysis of changes in hormonal parameters was used to analyze the adequacy of complex therapy in patients with climacteric syndrome and concomitant hypothyroidism. The statistical processing of the obtained results is carried out in the statistical package “STATISTICA 6.1” using parametric and non-parametric methods for evaluating the obtained results. In the study of the history of the disease in the examined women, it was found that in patients with concomitant hypothyroidism, all three components of the climacteric syndrome were equally significant and more pronounced. That is, in determining the severity of COP in patients with concomitant hypothyroidism, mild forms were not detected, the average and severe forms were 51 (75%) and 17 (25%) respectively. Under the influence of complex therapy with the use of physiotherapy methods, the level of TSH significantly decreased, reaching the norm after the second course of treatment. No significant dynamics of osteocalcitonin content was detected under the influence of the courses of treatment. Yet in the second group the indicator was closer to the norm. In assessing the overall effectiveness of treatment, it turned out that using base therapy, the effectiveness was 58%, with the use of complex treatment with the use of contrast baths and ultrasound therapy – 75%. In this case, the use of basic therapy in 25% of patients did not lead to objective improvement of the state, and in 17% of patients, observed a deterioration of well-being. In the group of patients who were prescribed a complex with physiotherapeutic procedures, the number of patients who completed the course of treatment without dynamics was significantly lower than 16%. Also, the number of patients with negative treatment outcomes was 9%.